2. Дослідження мікрофлори води

У воді відкритих водойм міститься велика кількість мікроорганізмів: бактерії, гриби, водорості, найпростіші, а також віруси тощо, їхній склад насамперед залежить від джерела, з якого взято пробу для дослідження, місця і пори року. Якщо вода забруднена, то в ній найчастіше виявляються такі гнильні бактерії: Bacillus subtilis, В. mesentericus, Proteus vulgaris, Ps. fluorescens та інші. Глибинні води і води артезіанських джерел містять мало мікробів. Водопровідна вода вважається чистою, якщо загальна кількість мікроорганізмів у 1 мл становить не більше 100.

Наявність у воді представників кишкової мікрофлори людини (Esherichia coli, Streptococcus faecalis, Clostridium perfringens тощо) свідчить про фекальне забруднення, а також про можливість забруднення цієї води патогенними мікробами, а саме: сальмонелами, шигелами, холерними вібріонами, збудниками бруцельозу, туляремії, чуми, а також вірусами — епідемічного гепатиту, поліомієліту тощо.

При стандартному санітарно-бактеріологічному аналізі води проводять два основних визначення: загальної кількості бактерій у воді та кількості бактерій групи кишкової палички. Ступінь забруднення води мікробами групи кишкової палички оцінюють за колі-титром або колі-індексом. Найменша кількість мілілітрів води, в якій виявляється хоча б одна клітина Е. соїі, називається колі-титром. Кількість клітин Е. соїі, виявлених у 1 л води, дістала назву колі-індексу.

На практичних заняттях студентам можна рекомендувати дослідити мікрофлору питної води і води з найближчої річки або іншого водоймища, послуговуючись прискореним методом мікроскопування, запропонованим А. С. Разумовим, визначити загальну кількість бактерій і кількість бактерій групи кишкової палички у воді шляхом посіву та вирощування їх на поживному середовищі.

Матеріали та обладнання: 1) термостат; 2) мікроскопи і предметні та накривні скельця; 3) електроплитка; 4) спиртівки; 5) стерильні чашки Петрі та пробірки; 6) конічні колби (300 мл); 7) фільтр Зейца, 8) мембранні фільтри №3; 9) сухий поживний агар; 10) карболовий еритрозин; 11) канадський бальзам; 12) питна та забруднена вода.

Проведення роботи.

2.1.Визначення загальної кількості бактерій у воді. Відбирають у чисті стерильні пробірки проби води. Водопровідну воду можна не розбавляти, а забруднену треба обов'язково розбавляти стерильною водою у співвідношеннях: 1:10, 1:100, 1:1000 (чим більшою є забрудненість, тим більшим є розведення). За допомогою стерильних піпеток по 1 мл досліджуваних проб і вносять у стерильні чашки Нетрі. Потім заливають у чашку розплавлене і охолоджене до 45 °С стерильне поживне середовище (МПА) та обережно нахиляють і обертають чашки для перемішування суміші. При цих операціях необхідно залити повністю дно чашки і уникати утворення повітряних пухирців.

Досліджувану воду можна вносити і в пробірки разом з 10—12 мл цього ж середовища; суміш швидко перемішують, обертаючи пробірки між долонями, обпалюють край пробірки на полум'ї спиртівки і обережно виливають засіяне середовище в стерильну чашку Петрі. Чашки позначають і розміщують у термостаті (після застигання середовища) при температурі 37 °С; витримують протягом доби. За цей час виростають колонії, які добре видно при збільшенні в 2—5 разів.

Підраховують кількість колоній звичайним способом або за допомогою лічильної камери Вольфлюгеля та приладу для підрахунку кількості колоній (див. рис. 35). Якщо посів проводився без попереднього розведення, то кількість колоній, які одержано у чашці, дорівнюватиме вмісту бактерій в 1 мл води. В разі розведення треба помножити кількість колоній на відповідне розведення і тоді одержимо кількість мікробів у 1 мл досліджуваної води. Отримані результати дають змогу визначити ступінь забруднення води, послуговуючись даними табл. 5.2.

Цей метод не дозволяє визначити всі бактерії у воді, а тільки ті, які розвиваються в умовах аналізу. Тому таке визначення не є абсолютним і дає відносну бактеріологічну характеристику води. Для більш ґрунтовного дослідження мікрофлори води в мікробіологічних лабораторіях використовують метод мембранних фільтрів.

Таблиця 5.2.

Ступінь забруднення води залежно від загальної кількості бактерій

Характеристика води	Кількість бактерій в 1 мл
Дуже чиста	а*	10
Чиста	а	10^2
Помірно забруднена	а	10^3
Забруднена	а	10^4
Брудна	а	10^5
Дуже брудна	а	10^6

а — може мати значення від 1 до 9.

Визначення кількості бактерій групи кишкової палички. Визначення кишкової палички грунтується на її здатності при розмноженні зброджувати цукор. Якщо поживне середовище містить лактозу, то вона зброджується до молочної кислоти, яка руйнує сполуку барвника-фуксину з сульфітом. У місцях росту колоній бактерій Е. сої виникають забарвлені фуксином червоні блискучі випуклі колонії, підрахунок яких говорить про кількість бактерій кишкової палички.

Для визначення кількості бактерій Е. сої та інших представників цієї групи використовуються бродильний метод і метод мембранних фільтрів. Суть останнього полягає в концентруванні бактерій з певного об'єму досліджуваної води на мембранному фільтрі та вирощуванні їх на середовищі Ендо при температурі 37 °С.

Проведення роботи. В сухі чисті колби відбирають проби води (300—500 мл). Якщо вода забруднена, то її перед тим розводять простерилізованою водою (залежно від забрудненості) у 100—1000 разів. Підготовлені мембранні фільтри* вміщують у простерилізований апарат Зейтца, з'єднаний з водоструминним насосом.

По закінченні фільтрування мембранний фільтр переносять стерильним пінцетом у чашку Петрі на поверхню середовища Ендо. Чашку розміщують у термостаті при температурі 37 °С і витримують протягом доби. По тому розглядають колонії кишкової палички, які мають металевий блиск і червоне забарвлення.

Для визначення колі-індексу кількість бактерій групи кишкових паличок, які виросли із досліджуваного об'єму води, множать на 1000 і ділять на цей же об'єм V:

колі-індекс=

Водогінна вода у великих містах і артезіанських свердловинах повинна мати колі-індекс не більше 2.