Оцінка санітарно-мікробіологічного стану грунту.

Досі немає загальноприйнятих затверджених нормативів, які б слугували за критерій оцінки санітарно-мікробіологічного стану грунту. Донедавна з цією метою використовували, а подекуди використовують і нині, приблизну санітарну оцінку грунту (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Забрудненість грунту за колі-титром і титром клостридіум перфрінгенс

(за Є. М. Мішустіним і М. І. Перцовського)

Грунт	Титр кишкової палички	Титр клостридіум перфрінгенс
Чистий (відносно) Помірно забруднений Дуже забруднений	1,0 і вище 0,01 - 0,001 0,001 і нижче	0,1 і вище 0,001 - 0,0001 0,0001 і нижче

Запитання до лабораторної роботи 5

1. Як розподіляються методи (кількісні та якісні) дослідження мікрофлори в повітрі та інших природних середовищах ?

2. Які ви знаєте методи дослідження мікрофлори в повітрі?

3. В чому суть дослідження мікрофлори повітря методом Ю. А. Кротова?

4. Як дослідити мікрофлору повітря седиментаційним методом (за Р. Кохом)?

5. Які види бактерій і грибів існують в повітрі?

6. Як обчислити кількість мікроорганізмів у повітрі?

7. Які визначення проводять при санітарно-бактеріологічному аналізі води?

8. Яку кількість мікробів (не більше) повинна містити чиста водопровідна вода?

9. Як визначити загальну кількість бактерій у воді?

10. Як визначити загальну кількість бактерій групи кишкової палички?

11. Методи лослідження мікрофлори грунту.

12. Перерахувати основні види бактерій, які містяться в грунті.

13. Суть бактеріоскопічного методу С. М. Виноградського.

14. Метод підрахунку на агарових пластинках.

15. Чим відрізняється метод пластинок обростання (за М. Г. Холодним) від інших методів визначення бактерій в грунті? Як проводять вимірювання за цим методом?

16. Груповий аналіз мікрофлори грунту.

17. Як проводять кількісний і якісний аналіз груп мікроорганізмів?

18. Облік бактерій у ризосфері за методом М. О. Красильникова.

Лабораторна робота № 6 Спиртове і маслянокисле бродіння. Приготування об'єктів для вивчення молочнокислого бродіння

1. Спиртове бродіння

Спиртове бродіння спричинюється дріжджами, а також деякими видами бактерій Sarcina ventriculi і мукорових грибів. Найбільш поширеними збудниками цього процесу є дріжджові гриби — сахароміцети (Saccharomyces). Це одноклітинні організми округлої або овальної форми, факультативні анаероби, розмножуються нестатевим і статевим шляхом.

Дріжджі поширені у природі: вони трапляються на листках, квітках, плодах, на харчових продуктах, у повітрі, грунті тощо. Описано понад 200 видів сахароміцетів. Найважливіше значення для людини має Saccharomyces cerevisiae. Найхарактернішою ознакою всіх видів дріжджів цього роду є їхня здатність до активного зброджування моно- і дисахаридів з утворенням етилового спирту і СО₂ за такою схемою:

С₆Н₁₂О₆ ->2СН₃СН₂ОН+2СО₂ +130 кДж.

Оптимальна температура для спиртового бродіння дорівнює 28-35 °С. Серед дріжджів, які застосовуються у виробництві, розрізняють — верхові (хлібопекарські, спиртові, винні) та низові (пивні). На діяльності дріжджів основані такі виробництва: винокуріння, виноробство, пивоваріння, випікання хліба тощо.

Матеріали та обладнання: 1) мікроскопи; 2) предметні та накривні скельця; 3) електроплитка; 4) прилад для спиртового бродіння; 5) колби (250 мл); 6) терези з важками; 7) спиртівки; 8) пробірки; 9) 10 %-й розчин цукру; 10) 0,1 %-й розчин КОН; 11) баритова вода; 12) кристалічний йод; 13) H₂SO₄; 14) дріжджі.

Проведення роботи. Для вивчення спиртового бродіння часто використовують штучне синтетичне середовище такого складу (в об'ємних процентах):

Сахароза 15,0

Пептон 0,5

КН₂РО₄ 0,3

MgSO₄ 0,1

У конічну колбу об'ємом 250 мл наливають 100 мл цього середовища, вносять туди 0,5 г пресованих дріжджів і закривають колбу гумовою пробкою, в яку вставлено затвор Мейселя з гумовим клапаном Бунзена. Змонтований прилад зважують і розміщують у термостаті при температурі 25 °С.

За 20—25 хв до початку занять розводять пресовані дріжджі в 10 %-му розчині сахарози, підігрітому до температури 29 °С. У колбу об'ємом 250 мл наливають 50—100 мл 15 %-го розчину сахарози і додають 10 мл розведених або 3—5 г свіжих пресованих дріжджів. Колбу закривають гумовою пробкою з газовідвідною трубкою. Нижній кінець цієї трубки занурюють у посудину з водою. Для збирання СО₂ нижній кінець трубки з'єднують з пробіркою (рис. 43). Для прискорення бродіння колбу ставлять на водяну баню з температурою 30—35 °С. В результаті життєдіяльності дріжджів через 10-20 хв з колби починає виділятися СО₂. Його збирають у пробірку і визначають за допомогою баритової або вапняної води.

Для цього у пробірку з газом додають 5-10 мл баритової води і збовтують. Відбувається реакція СО₂ + Ва(ОН)₂ -» ВаСО₃ + Н₂О, в результаті якої утворюється білий осад карбонату барію. Визначення кількості СО₂, що утворюється під час бродіння, найчастіше проводять за допомогою зважування. Для цього треба зважити колбу перед початком і після закінчення бродіння, виявлена при цьому різниця вказує на кількість СО₂, що утворився під час бродіння.

Після цього неважко визначити кількість збродженого цукру і кількість спирту, що утворилися в результаті бродіння.

Рис. 6.1. Прилад для вивчення спиртового бродіння

1.1. Кількісне і якісне визначення наявності етилового спирту в бродильному субстраті. Після зважування бродильних колб і визначення СО₂ культуральну рідину переносять у колбу об'ємом 700— 800 мл для перегонки етилового спирту, яку з'єднують зі зворотним холодильником, встановлюють на азбестовій сітці над газовою горілкою і нагрівають. Рідина починає кипіти, при цьому спирт, що випаровується, охолоджується в холодильнику і краплями стікає в приймальну колбу.

Для якісного визначення спирту в бродильному субстраті по закінченні бродіння в пробірку з 5—10 мл бродильної рідини додають таку саму кількість 20 %-го розчину Na₂CO₃ і 0,1 г порошку кристалічного йоду. Суміш збовтують і нагрівають до повного розчинення йоду. Після цього пробірку охолоджують. За наявності спирту в ній утворюється осад з дрібненьких світло-жовтих кристаликів з характерним різким запахом йодоформу. Процес утворення йодоформу відбувається за такою схемою:

С₂Н₅ОН + І₂ = СН₃СНО + 2НІ, СН₃СНО + ЗІ₂ = СІ₃СНО + ЗНІ,

СІ₃СНО + NaOH = CHI₃ + HCOONa.

У бродильному субстраті можна визначити також наявність оцтового альдегіду. Для цього у пробірку з 5 мл бродильної рідини додають кілька крапель H₂SO₄ і кристалик К₂Сг₂О₇. Суміш нагрівають. При цьому виділяється СН₃СНО, який легко можна визначити за запахом або реакцією на нітрат срібла ( клаптик фільтрувального паперу, змочений в аміачному розчині AgNO₃, за наявності оцтового альдегіду швидко чорніє).

1.2. Мікроскопічне вивчення дріжджів. Водночас з виявленням продуктів спиртового бродіння доцільно вивчати морфологію збудників цього процесу. З цією метою з бродильної рідини виготовляють мікропрепарати «роздавлена крапля» і вивчають під мікроскопом з імерсійною системою. В полі зору добре видно дріжджові клітини в стадії брунькування (нестатевого розмноження). Препарати зарисовують у протоколах проведення робіт.