5.2. Антимікробна дія фітонцидів.
У порцелянову чашку натирають на терці цибулину, попередньо облиту окропом. Для досліду необхідні дві чашки Петри з застиглим суслом-агаром. Чашки надписують з боку дна, кладуть на стіл кришками нагору і піпеткою наносять у центр пластинки агару по 0,2 мол суспензії спор міцеліального гриба.
Суспензію розтирають за допомогою шпателя рівномірно по всій поверхні агару. Одна чашка є контрольною. В другу чашку поміщають у центр пластинки обпаленим скальпелем кашку цибулі (близько 1 г). Обидві чашки ставлять у термостат при 25°С.
Розглядають чашки з посівом міцеліального гриба. Оцінюють фітонцидні властивості цибулі за наявністю і величиною зони затримки росту гриба в чашці з цибульною кашкою; вимірюють діаметр цієї зони за допомогою лінійки чи міліметрового паперу. Відзначають зону відсутності спороносіння (фарбування грибниці) і її величину.
Рис. 8.1. Визначення антимікробної дії антибіотиків (метод дисків):
1 — культура стійка до антибіотика, що міститься в даному диску; 2, 3, 4 — культура чуттєва до антибіотиків; 5 — колонії стійких особин даного штаму; 6 — колонія антибіотико-залежних клітин.
Запитання до лабораторної роботи 8
l. Які методи оцінки антимікробної дії факторів зовнішнього середовища використовують у лабораторній практиці?
2. Якими умовними позначками виражають інтенсивність росту мікроорганізмів на живильних середовищах?
3. Якими методами визначають інтенсивність росту мікробів при вивченні впливу факторів зовнішнього середовища на мікроорганізми?
4. Опишіть лабораторний спосіб визначення антимікробної активності: високих температур; кислотності середовища; осмотичного тиску; антисептиків, антибіотиків і фітонцидів.
Лабораторна робота № 9 Розпізнавання мікроорганізмів
При ідентифікації виду беруть до уваги морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні ознаки бактерій, а у актиноміцетів зважають і на хімічний склад клітинної оболонки.
До морфологічних ознак належать: форма, розміри, взаємне розміщення клітин, здатність до руху і характер розміщення джгутиків, здатність до утворення спор та розміщення їх у клітинах, наявність капсул і включень, фарбування за Грамом. В актиноміцетів до цих ознак відносять також утворення гіф, які галузяться.
Серед культуральних ознак мікроорганізмів розрізняють: характер росту культури на рідких і твердих поживних середовищах (МПА, МПЖ, сусло-агар тощо). На рідких середовищах зазначають вигляд бактерійних плівок (тоненька, товста, складчаста, слизиста, суха), їхній колір, наявність помутніння, утворення осаду (щільний, пластівчастий).
При вивченні колоній на твердих поживних середовищах відмічають такі ознаки: форму, профіль, край, структуру (рис. 9.1), розміри.
Рис. 9.1. Характеристика колоній мікроорганізмів
Форма: 1 — округла; 2 — округла з фестончастим краєм; 3 — округла з валиком; 4,5— ризоїдна; 6 — з ризоїдним краєм; 7 — амебоподібна; 8 — ниткоподібна; 9 — складчаста; 10— неправильна; 11 — концентрична; 12— складна. Профіль: 1 — зігнутий; 2 — кратероподібний; 3 — горбкуватий; 4 — врослий у субстрат; 5 — плескатий; 6— опуклий; 7 — краплеподібний; 8 — конусоподібний. Край: 1 — гладенький; 2— хвилястий; 3— зубчастий; 4 — лопатевий; 5 — неправильний; 6— війчастий; 7 — нитчастий; 8 — ворсинчастий; 9 — галузистий. Структура: 1 — однорідна; 2 — дрібнозерниста; 3 — крупнозерниста; 4 — струминчаста; 5 — волокниста.
Форма колоній буває кругляста, овальна, неправильна, ризоїдна, амебоподібна, міцелярна. Розрізняють великі колонії — з діаметром понад 4—5 мм, середні — 2—4 мм, дрібні — 1—2 мм, дуже дрібні — менше 1 мм. Великі колонії вимірюють звичайною лінійкою, дрібні і дуже дрібні — окуляр-мікрометром.
Поверхня колоній буває гладенькою, зморшкуватою, блискучою, матовою, шорсткою, з концентричними колами тощо. Найкраще її вивчати у відбитому світлі. Край колоній рівний, хвилястий, бахромчастий, зазублений. Колонії можуть мати м'яку, тверду, слизову, волокнисту консистенції. Структура колоній буває однорідною, дрібнозернистою, великозернистою, хвилястою. Край, консистенцію, структуру колоній добре вивчати за допомогою мікроскопа МБС-1. Колір колоній — білий, брудно-білий, жовтий, оранжовий, синій, | зелений, червоний, чорний — залежить від наявності в тілі мікробів пігментів. Особливу увагу звертають на колір при вивченні актиноміцетів. До культуральних ознак відносять також запах колоній (земляний, ефірний, фруктовий та інші). .