Тема 2.8 Шлакозоловидаляння. Шкідливі рідкі стікання.

Кількість годин - 2

Кількість лекцій – 1 (11 - а)

Лекція 2.10

1 Загальні положення

2 Засоби видаляння шлаку і попелу.

3 Вплив шкідливих рідких стікань ТГУ на навколишнє середовище.

4 Класифікація і характеристика стічних вод ТГУ

1 Загальні положення

В процесі горіння твердого палива зола, яка міститься в ньому, виділяється у вигляді шлаку, що залишається в топці, і летучої золи.

Найбільш трудомістким процесом експлуатації ТГУ є видаляння шлаку і золи. Цей процес складається з декількох операцій: видаляння золи і шлаків з топкових устроїв і бункерів золи; видаляння золи і шлаків за межі ТГУ; видаляння золи і шлаків з території, яка прилягає до ТГУ.

До шлакозоловидаляння пред’являють таки вимоги: забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов і безпеки роботи; мінімальні експлуатаційні витрати на видаляння і транспортування золи і шлаку; можливість подальшого використання шлаку і золи.

Вибір того чи іншого засобу видаляння залежить від ряду умов: систем і конструкції топкових пристроїв, зольності палива, але головним чином від потужності ТГУ, від загальних витрати вогнищевих залишків, кг/с

.

Якщо G < 0,06, то можливе ручне видаляння, при більшій кількості - процес видаляння слід механізувати.

Якщо G  1,1 застосовуються механізми періодично діючі.

Якщо G  2,2 – застосовуються безперервно діючі механізми.

Якщо G > 3,3 - необхідні пристрої постійно діючі з резервуванням найменш надійних вузлів.

Основними способами видаляння шлаку і золи є: ручний, механізований, пневматичний і гідравлічний.

2 Способи шлакозоловидаляння При ручному видаленні застосовуються вузькоколійні вагонетки з перекидним кузовом. Шлак і зола перевозяться сухими.

При механізованому видалянні можливо використовувати скіпові й інші підіймачі, скреперні установки, скребкові конвеєри і деякі інші пристрої.

В помешканнях, де встановлені ТГ, найбільше поширення мають схеми з скреперними установками для періодичного видаляння.

Шлак і зола з бункерів котлів скидають до шлакового залізобетонного каналу, звідкіля скрепером подають по похилій естакаді в збірний бункер, який встановлюється поза будинком.

Шлак і зола накопичуються при сухому видалянні - за добу і за 8 годин - при мокрому.

П невматичні системи видалення шлаку і золи працюють як усмоктуючи так і нагнітаючи: перші застосовують у тих випадках, коли відстань від котельні до розвантажної установки не більше 200 м, другі - до 600 м (при сухому використанні шлаку і золи).

Рисунок 2.8.1 Схема пневматичного видаляння шлаку і золи

Всмоктувальна схема: уся траса, починаючи від точки забирання золи і шлаку до осаджувального пристрою, знаходиться під розрідженням. Під шлаковим 1 і золовим 2 бункерами котлів встановлюють золо- і шлакоприймальні насадки 3, в яких зола і шлак змішуються з засмоктувальним повітрям. Шлак дробиться в дробарці 4. Розрідження утворюється паровими ежекторами 5 чи вакуум-насосами. По магістральному золопроводу 6 суміш підводиться до циклона-осадника 7, в якому зола сепарується. Більш тонка очистка провадиться в пилоувловлювачу 8, а уловлені фракції збираються в бункері 10.

Гідрозолошлаковидаляння (ГЗВ) буває: низьконапірне з багерними насосами; змішане з ерліфтнасосами і самопливне. Цей спосіб застосовують при достатній кількості води і близькості золовідвалу. ГЗВ є найбільш досконалою системою, тому і набуло поширення в ТГУ середньої і великої теплопродуктивності. Однак для даного способу характерним є завеликі витрати на амортизацію, ремонт і електричну енергію, отже, збільшення витрат на експлуатацію. Вона до того ж громіздка.

Зола і шлак - цінна сировина для виробництва будівельних матеріалів і будівництва автомобільних доріг. Шлаки використовують як добавки до цементу, при виробництві силікатної і алюмосилікатної цеглини, шлакоблоків і т.і.