5.2 Забезпечення електробезпеки

Під час трудового процесу робітники постійно мають справу з електричними установками, які становлять для людини велику потенційну небезпеку. Статистика травм від електричного струму показує, що їх кількість складає 0,5-1 % від загальної кількості травм на виробництві. Однак серед причин смертельних нещасних випадків на долю електротравм припадає до 40 %. Проходячи крізь тіло людини, електричний струм робить на нього складний вплив. Термічна дія – нагрів і опік різних тканин, електрична – розкладання крові і плазми, біологічна – подразнення та збудження нервової системи та інших органів. Кожен із цих впливів може призвести до електротравм. Розрізняють місцеві електротравми та електричні удари. У 55 % випадків травми носять змішаний характер.

До місцевих електротравм відносять електроопік як результат теплового впливу електроструму в місці контакту з тілом людини. Ступінь тяжкості цього виду травм залежить від параметрів електричного струму та індивідуальних особливостей людини. Електроудар є дуже серйозною поразкою організму людини. Розрізняють чотири ступені електричного удару: від судорожного скорочення (І ступінь) до стану клінічної смерті (ІV ступінь).

Ступінь ураження електричним струмом залежить від багатьох факторів: сили току, його частоти, електроопору тіла людини, тривалості протікання крізь нього току й умов навколишнього середовища. Основним фактором, що обумовлює той або інший ступінь ураження людини, є сила току. Найменше значення сили току, яке викликає при проходженні крізь організм людини відчутні подразнення, складає 0,5-1,5 мА.

Електричний опір тіла людини змінюється в значних межах. Загальні опори людини при сухій, чистій і непошкодженій шкірі досягають 1000 кОм. Тривалість протікання току крізь тіло людини впливає на тяжкість ураження: із плином часу падає електричний опір тіла і більш імовірним стає ураження серцево-судинної системи й інших життєво важливих органів (головний мозок, серце). Ступінь поразки залежить і від ряду й частоти електричного струму. Найбільш небезпечним є перемінний струм частотою від 20 до 1000 Гц. При ураженні більше 300 В небезпечнішим стає постійний струм. Гранично допустиме значення сили струму, електричної напруги доторкання при нормальному режимі роботи електроустановки визначаються відповідним ДСТУ.

Ураження людини електрострумом може відбутися в наступних випадках:

- при доторканні не ізольованої від землі людини до неізольованих струмопровідних частин електроустановки, що знаходяться під напругою;

- при одночасному зіткненні двох струмопровідних частин, що знаходяться під напругою;

- при доторканні людини, не ізольованої від землі, до неструмопровідних частин електрообладнання, що опинилися під напругою через замикання на корпус;

- при дії атмосферної електрики під час розряду блискавки;

- при звільненні другої людини, яка знаходиться під напругою.

Найбільшу небезпеку для людини становить дворозрядне доторкання, бо в цьому випадку вона опиняється під робочою напругою.

Основні причини, пов'язані з дією електроструму:

- випадок доторкання до струмопровідних частин при проведенні робіт поблизу або на цих частинах;

- несправність захисних засобів;

- поява напруги на металевих частинах виробничого обладнання, огородженнях, корпусах, що звичайно не перебувають під напругою;

- поява напруги на відключеному обладнанні через помилкове включення;

- замикання між відключеними частинами і такими, що знаходяться під напругою;

- розряд блискавки безпосередньо в електроустановку.

Електронебезпечність на промислових виробництвах забезпечується конструкцією електроустановок, організаційними і технічними засобами, застосуванням технічних способів і засобів захисту. Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації і забезпечувати захист персоналу від зіткнення зі струмопровідними частинами. Так, на вугільних шахтах усе обладнання, що встановлюється, виконується у вибухонебезпечному виконанні.

Основними технічними засобами і засобами захисту від ураження електричним струмом є захисні заземлення і занулення. Захисне заземлення – це навмисне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих частин, які можуть оказатися під напругою. Заземлювальний пристрій складається з металевих елементів, занурених на певну величину в ґрунт, і провідників, об’єднуючих заземлювальне обладнання із заземлювачем.

Зануленням називається навмисне з'єднання з нульовим проводом неструмопровідних частин, котрі можуть опинитися під напругою. Занулення застосовується у трьохфазних електромережах. Для цього нейтралі генератора, що є джерелом струму, приєднують до заземлювача. Захист людини при цьому здійснюється тим, що при замиканні фази на занулений провід спрацьовує плавкий запобіжник і відбувається відключення від ланцюга. У однофазних електроприймачів (побутова техніка, світильники) занулення виконується за допомогою третього провідника, який з'єднує електроприймач з нульовим проводом.

Засоби захисту від дії електроструму поділяються на ізолюючі, огороджувальні і допоміжні. Дія ізолюючих засобів захисту полягає в ізоляції людини від частин електроустанов, що знаходяться під напругою. В якості ізолюючих засобів використовуються ізолюючі штанги, кліщі, рукавички, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими ручками, покажчики напруги. Огороджувальні захисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. До них належать щити, бар'єри, огородження. Додаткові ізолюючі засоби призначені тільки для посилення захисної дії основних засобів, з якими вони застосовуються спільно. До них належать килимки, діелектричні калоші, підставки тощо.

Організаційно-технічні засоби для захисту людини від дії струму - це навчання, інструктаж персоналу, його медичний огляд, а також виконання технічних заходів щодо відключення напруги в діючих електроустановках.