5.3 Захист від шкідливих речовин і несприятливих

метеорологічних умов

У процесі трудової діяльності на працюючих можуть впливати шкідливі речовини. Шкідливими речовинами є ті, що при контакті з людиною можуть спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я. Це може бути встановлено як у процесі роботи, так і в інші моменти життя.

Шкідливі речовини можуть потрапляти до організму людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови й слизові оболонки. У санітарно-гігієнічній практиці шкідливі речовини поділяються на хімічні речовини й виробничий пил. Група хімічно небезпечних і шкідливих речовин у залежності від фізико-хімічних властивостей і за характером впливу на організм людини поділяють на підгрупи: загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілюючі, канцерогенні й мутагенні.

Загальнотоксичні - це більшість виробничих шкідливих речовин, а саме ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, анілін тощо), ртутьорганічні з'єднання, фосфорорганічні речовини і багато інших хімічних речовин органічного характеру.

Подразнюючі впливи оказують кислоти, луги, хлор-, флуор-, сірко-, й азотовмісні з'єднання. Усі ці речовини викликають запальну реакцію, причому в першу чергу уражаються органи дихання, шкіра і слизова оболонка очей.

Канцерогенні речовини, потрапляючи до організму людини, активізують розвиток злоякісних пухлин, що призводить до онкологічних захворювань. Канцерогенною активністю володіють вуглеводні, що входять до складу сирої нафти, кам'яного вугілля, горючих сланців та продукти їх термічної переробки.

Мутагенні речовини головним чином впливають на репродуктивну функцію. Вплив мутагенних речовин викликає зниження опору організму, раннє старіння, а також може позначитися на потомстві, можливо, другого і навіть третього покоління. До мутагенних речовин відносять органічні перекиси, формальдегіди, цілий ряд оксидів, етилени, з'єднання свинцю, сурми, марганцю, а також нікотин.

Виробничій пил є дуже розповсюдженим небезпечним і шкідливим фактором, з пилом зіштовхуються робітники гірничовидобувної промисловості, машинобудування, металургії, промисловості будівельних матеріалів, текстильного виробництва та ін.

Пил спричиняє на організм людини подразнюючу токсичну і фіброгенну дію. Фіброгенна дія викликає хворобу легень. Найбільш відомі силікоз і антракоз, які викликаються відповідно силікатним і вугільним пилом. Руйнування легеневої тканини при цих хворобах аналогічне до туберкульозу.

Уражаюча дія пилу в багатьох випадках обумовлена її дисперсністю, тобто розміром пилових часток. Найбільшу фіброгенну активність володіють дрібні пилові частки, розмір яких не перевищує 5мкмм. Шкідливість промислового пилу обумовлена її здатністю викликати професійні захворювання легень, у першу чергу пневмоканіози. Найбільш розповсюдженою і шкідливою формою пневмоканіозу є силікоз, що розвивається в результаті вдихання пилу, який містить вільний двооксид кремнію (SiO₂).

Потрапляючи до організму людини, хімічні шкідливі речовини і пил призводять до порушення здоров'я в тих випадках, якщо їх кількість у повітрі перевищує визначену для кожної речовини величину. Тому встановлюються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Робочою зоною вважається простір, в якому знаходяться місця постійного або тимчасового перебування робітників. ГДК багатьох речовин переглядаються в бік зниження. Наприклад, ГДК бензолу в декілька етапів було знижено з 200 до 5 мг/м³.

Основним напрямом у профілактиці профзахворювань є виключення контакту працюючих зі шкідливими речовинами при комплексній механізації й автоматизації виробничих процесів. Зниженню надходження в повітря робочої зони шкідливих речовин сприяє герметизація обладнання, проведення процесів у вакуумі, застосування замкнутих технологічних схем, безупинність технологічного процесу.

Зменшенню виділення пилу сприяє зміна сухих способів переробки пилових матеріалів мокрими. Засоби індивідуального захисту органів дихання забезпечують захист від шкідливих газів, парів, диму, туману і пилу, що містяться в повітрі робочої зони. Фільтруючі засоби захисту використовуються при високому вмісті шкідливих речовин (не більше 0,5 % за обсягом) і при вмісті кисню не менше 18 %. До них належать респіратори, протигази, ватно-марлеві пов'язки та ін. За умовами експлуатації засоби захисту можуть бути разової та багатократної дії.

До засобів індивідуального захисту належать також спецодяг і спецвзуття. До спецодягу належать куртки, брюки, комбінезони, фартухи, рукавиці, печатки, головні убори різних видів, нарукавники. Спецвзуття: чоботи, ботфорти, черевики, бахили. Для захисту очей від пилу і бризок кислот і луг використовуються окуляри відкритого й закритого типів.

Трудова діяльність людини відбувається у певних метеорологічних умовах, обумовлених температурою, вологістю повітря, швидкістю його руху, барометричним тиском. Якщо праця відбувається в приміщенні, то ці показники в сукупності називають мікрокліматом виробничого приміщення. При роботі на відкритих площадках метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом й сезоном року.

Усі життєві процеси в організмі людини супроводжуються виділенням теплоти, кількість якої змінюється від 4-6 кДж/хв у стані спокою до 32-42 кДж/хв при фізичному навантаженні. При сприятливому мікрокліматі людина знаходиться в стані теплового комфорту, що є основною умовою високої продуктивності праці і попередження захворювань. При відхиленні метеорологічних умов від оптимальних значень відбуваються фізіологічні порушення і як наслідок - зниження працездатності і підвищення сприйнятливості до професійних захворювань.

Перегрів. При температурі повітря більше 30^оС настає порушення терморегуляції організму, що призводить до перегріву, посиленого потовиділення (до 5 л за зміну), з’являються слабкість, головний біль, нудота, перекручування цвітного сприйняття та ін. У важких умовах настає тепловий удар (на відкритому повітрі - сонячний удар). Сполучення перегріву з високою вологістю посилює негативний вплив на організм людини.

Переохолодження. Тривалий і сильний вплив низьких температур є причиною багатьох захворювань: міозитів, невритів, радикулітів, простудних захворювань. Переохолодження знижує частоти серцевих скорочень, розвиваються процеси гальмування, що веде до зниження працездатності. Сильне переохолодження викликає обмороження і навіть смерть.

Розрізняють абсолютну вологість і відносну. Вологість повітря визначається вмістом в ньому водяних парів за формулою:

В = А / М * 100 %, (5.1)

де А - абсолютна вологість – це маса водяних парів в даному об'ємі повітря;

М - максимальна вологість – максимально можливий вміст водяних парів при даній температурі (стан насиченості);

В - відносна вологість - виражається у процентах.

Оптимальною є відносна вологість в діапазоні 40-60 %. Підвищена вологість (> 75 %) у сполученні з низькою температурою веде до переохолодження організму, а в сполученні з високою – сприяє перегріву.

Рухливість повітря. Легка рухомість повітря при звичайній температурі оказує сприятливу дію і сприяє гарному самопочуттю. Велика швидкість руху повітря викликає збільшення втрат тепла, особливо на відкритому повітрі в зимовий період. Нормативна документація з нормування мікроклімату і метеорологічних умов виробничого середовища визначає допустимі умови в робочій зоні в залежності від категорій робіт, характеристику виробничого приміщення і пори року. Оптимальний мікроклімат – це таке сполучення параметрів повітряного середовища, за яких забезпечується нормальне функціонування організму людини і створюється передумова для високої працездатності.

Раціоналізація режимів праці і відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку. Якщо для цього використовуються спеціальні приміщення, то засобами вентиляції забезпечується нормальна температура і рухливість повітря.

Вентиляція виробничих приміщень – це система заходів і пристроїв, призначених для забезпечення в робочій зоні метеорологічних умов і чистоти повітря, які відповідають гігієнічним і технічним вимогам. У залежності від засобів переміщення повітря розрізняють природну і механічну вентиляцію. Природна вентиляція здійснюється через вікна і двірні отвори, щілини та ін., а механічна - за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція у свою чергу поділяється на витяжну і проточну (нагнітальну). Витяжна вентиляція є кращою, тому що забезпечує видалення шкідливих речовин з виробничих приміщень більш повно (з ніш, щілин та ін.) за рахунок створення розрядження вакууму. Нагнітальну вентиляцію краще використовувати у сполученні з обігрівом виробничого приміщення.

Інтенсивність вентиляції характеризується кратністю повітрообміну. К обчислюють за формулою

К = Z / V (год), (5.2)

де Z – об'єм повітря, яке подають або видаляють з приміщення, м³/год;

V – об'єм вентиляційного приміщення, м³.