1.7 Предмет, структура, зміст, мета курсу «Основи охорони праці»

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтацій пріоритетності життя і здоров'я людей стосовно результатів виробничої діяльності зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. „Основи охорони праці» - це комплексна дисципліна, що базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і обладнання виробництва). Особливо щільно дисципліна «Основи охорони праці» пов'язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Усі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину у процесі пращ. У цих дисциплін єдина мета - сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. У той самий час усі вони підходять до цієї мети з різних боків і на різних рівнях.

Безпека життєдіяльності - це дисципліна, що вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, способи та засоби захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

Метою наукової організації праці є розробка та впровадження в практику раціональної побудови трудового процесу, за якої забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров'я працівників, збільшується період їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров'я.

Інженерна психологія вивчає взаємодії людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини у трудових процесах з метою створення таких умов праці, за яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень - усього, що оточує людину на виробництві.

Методологічною основою курсу «Основи охорони праці» є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих виробничих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Курс «Основи охорони праці» складається з дев’яти розділів:

- виробниче середовище та його вплив на людину;

- умови праці на виробництві, їх класифікація й нормування;

- виробнича шкідливість, метод захисту людини від її негативного впливу;

- аналіз і профілактика профзахворювань та виробничого травматизму;

- основи техніки безпеки;

- правове й нормативне регулювання охорони праці;

- державне управління охорони праці в Україні;

- організація охорони праці на виробництві;

- економічні аспекти охорони праці.

Головна мета курсу - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

Питанням охорони праці певне місце відводиться у загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. Однак із такими загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студент знайомиться лише під час вивчення самостійної дисципліни «Основи охорони праці».

У відповідності до Закону України «Про охорону праці» (ст. 20), Міністерство освіти (МО) України ввело вивчення основ охорони праці у всіх вузах з урахуванням особливостей майбутньої спеціальності. Робоча навчальна програма курсу «Основи охорони праці» для студентів ДонУЕП складена у відповідності до навчальної програми нормативної дисципліни «Основи охорони праці» для вищих навчальних закладів Міністерства освіти України, затвердженої першим заступником міністра освіти 31 липня 1997 р.

Навчальна програма нормативної дисципліни «Основи охорони праці» для вузів розглянута й рекомендована Комісією з охорони праці і безпеки життєдіяльності, Науково-методичною радою Міністерства освіти й Інститутом змісту й методів освіти, а також узгоджена з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці й Управлінням вищих навчальних закладів МО.

Дисципліна «Охорона праці» узагальнює теоретичне знання й практичний досвід зі створення здорових та безпечних умов праці робітників на промислових підприємствах.

Основним завданням дисципліни є отримання студентами всіх спеціальностей знань і навичок із попередження виробничого травматизму і професійних захворювань на базі систем стандартів безпеки праці (ССБП), а також організації контролю відповідності умов праці нормативним вимогам.

Головним об'єктом охорони праці є людина у процесі праці.

Метою організації праці є розробка й упровадження у виробничу практику раціонально побудованого трудового процесу, котрий забезпечує задану продуктивність, якість продукції, що випускається, збереження при цьому здоров'я працюючих та збільшення періоду їх трудової діяльності.

Охорона праці – це система законодавчих, соціально-економічних. організаційних. технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я. працездатності людини у процесі праці.

Складність поставлених перед охороною праці завдань потребує використання досягнень цілого ряду наукових дисциплін, тією чи іншою мірою пов'язаних із вимогою створення здорових і безпечних умов праці. До них належать соціально-правові науки, котрі розглядають правові гарантії працівників, наукова організація праці (НОП), технічна естетика, ергономіка, соціальна й інженерна психологія. При розробці способів і прийомів забезпечення безпечних умов експлуатації всіх видів обладнання охорона праці базується на технічних науках, використовуючи їх для запобігання нещасних випадків і профзахворювань. При обґрунтуванні випадків виробничої санітарії використовуються результати досліджень медичних і біологічних наук. Тісний зв'язок існує між охороною праці та її організацією, ергономікою та ін. У цих дисциплінах спільна мета - збереження здоров'я, розвиток особистості і підвищення продуктивності праці.

У процесі вивчення основ охорони праці необхідно використовувати дані таких наукових дисциплін, як ергономіка, інженерна психологія, технічна естетика.

Охорона праці як наукова дисципліна вперше виникла в СРСР. У 1918 році було видано перший Кодекс законів про працю, котрий у 1922 році змінив новий Кодекс, що передбачав широке коло заходів з охорони праці. У 1971 році його було замінено Основами законодавства СРСР і союзних республік про працю.

У процесі праці людина виступає у взаємодії зі знаряддями і предметами праці, іншими людьми. На нього діють різні параметри виробничого середовища, в якому відбувається праця: температура, вологість і рухливість повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини та ін. Усе це в сукупності є умовами, в яких відбувається праця людини. Від умов праці значною мірою залежить здоров'я людини, її ставлення до праці й результати праці.

Умови праці формуються під впливом різних факторів. За чинною класифікацією виділяють групи небезпечних і шкідливих виробничих факторів, дія яких на працюючих в певних умовах призводить до травм або різкого погіршення здоров'я. Якщо ж виробничий фактор призводить до захворювання або зниження працездатності, то його вважають шкідливим.

Виробничі фактори поділяють на 4 групи:

1. До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать:

- машини й механізми що рухаються, а також рухомі частини виробничого обладнання;

- гірські породи, що обрушуються;

- підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена температура повітря і поверхонь обладнання;

- підвищений рівень шуму, вібрацій, вологості, статичної електрики;

- недостатня освітленість.

2. До хімічно небезпечних і шкідливих факторів належать токсичні, подразнюючі, канцерогенні й мутагенні хімічні речовини, які негативно впливають на організм людини. Вони проникають через органи дихання, кишково-шлунковий тракт, шкіряні покрови і слизову оболонку.

3. Біологічно небезпечні і шкідливі речовини - це бактерії, віруси й інші патогенні мікроорганізми, а також деякі рослини і тварини, які за умовами виробничого процесу можуть знаходитись у робочій зоні й роблять шкідливий вплив на організм людини.

4. До психофізіологічних факторів відносять фізичні й нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Науково-технічний прогрес (НТП) робить нововведення в усі сфери матеріального виробництва. Механізація й автоматизація трудових процесів полегшує фізичну тяжкість праці. У той самий час НТП характеризується поширенням виду й кількості небезпечних шкідливих виробничих факторів. Використання у виробництві досягнень хімії і синтетичних матеріалів призвело до залучення токсичних речовин, які за несприятливих умов виробництва можуть впливати на працюючих. Підвищення технічного рівня виробництва пов'язане з використанням радіоелектроніки, квантових приборів і агрегатів, що є причиною зростання електромагнітних випромінювань (ЕМВ), які негативно впливають на організм людини.