9.2 Економічна оцінка заходів щодо охорони праці

Витрати, пов’язані з охороною праці, можуть бути капітальними, тобто одноразовими, які використовуються для створення основних фондів для покращення умов і охорони праці, та експлуатаційними. Експлуатаційні, або поточні, витрати пов’язані зі змістом і обслуговуванням обладнання, встановленого для покращення умов праці й запобігання травматизму.

Розрахунок затрат виконують за формулою

З = С + Е_н * К, (9.1)

де С – експлуатаційні витрати;

К – капітальні вкладення;

Е_н – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.

Величина коефіцієнту Е_н характеризує нижню межу ефективності капітальних вкладень. Для промислових підприємств він береться таким, що дорівнює 0,12-0,15, обумовлюючи цим термін окупності в межах 6-8 років. Ураховуючи, що головною метою заходів щодо покращення умов і охорони праці є життя і здоров’я людини, величина коефіцієнту Е_н береться такою, що дорівнює 0,08. Цим стимулюється впровадження заходів, направлених на охорону праці.

Річний економічний ефект визначається шляхом складання економії, отриманої від реалізації всіх заходів, спрямованих на вдосконалення системи охорони праці, з наявними витратами на їх розробку і дію, обладнання, інструментів, що належать підприємству, під час спортивних ігор, розкрадань матеріальних цінностей, якщо нещасний випадок стався в результаті сп'яніння. На визнання нещасного випадку, не пов'язаного з виробництвом, потрібна згода профспілкового органу.

Якщо нещасний випадок визнаний пов'язаним з виробництвом, то потерпілий отримує допомогу за тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 % заробітної плати, а в необхідних випадках - пенсію підвищеного розміру. Якщо нещасний випадок хоча й відбувся на виробництві, але визнаний як не пов'язаний з ним, тоді виплата допомоги за тимчасовою непрацездатністю і призначення пенсії виконуються на загальних підставах (як у випадку побутових травм).

Професійне захворювання – це хвороба, пов'язана із систематичним і тривалим впливом шкідливого фактору, властивого даній професії. Такий вплив можуть оказувати особливі умови праці, характерні для даного виду виробництва або професії. Список захворювань, при яких установлюється підвищене забезпечення допомогами і пенсіями, затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із профспілковими органами.

Професійні шкідливості – це несприятливі для здоров'я фактори трудового процесу або незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці. Професійні отруєння можуть бути гострими або хронічними. Вони викликаються отрутними речовинами в умовах виробництва. Гострі отруєння настають швидко в результаті впливу шкідливих речовин при їх високій концентрації. Хронічні розвиваються повільно, концентрація шкідливих речовин невелика, але їх тривалий вплив призводить до накопичення в організмі, що і спричиняє хронічне захворювання.

Обліку й розслідуванню підлягають усі виявлені хронічні захворювання й отруєння і кожний випадок гострого професійного захворювання. Лікар медпункту зобов’язаний за 24 години після звертання захворілого повідомити про це санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС). Тому що наслідки отруєння можуть виявитися пізніше, таким чином повідомлення складається у всіх випадках профзахворювань незалежно від втрати працездатності. Робітники СЕС спільно з адміністрацією здійснюють розслідування і складають акт, який є юридичним документом. На основі акту розслідування визначаються оплата листів непрацездатності, розмір відшкодування збитку, а за необхідності й розмір пенсії.

Для характеристики рівню виробничого травматизму на виробництві і в цілому в галузі, для порівняння різних виробництв за рівнем травматизму застосовуються показники травматизму. Основними оціночними показниками рівня травматизму є показники (коефіцієнти) частоти й важкості.

Показник частоти травматизму розраховується на 1000 працюючих за формулою

П_ч = Т * (1000 / Р), (9.2)

де Т – кількість травм у звітному періоді зі втратою працездатності,

Р – середньооблікова чисельність робітників.

Показник важкості травматизму (середня важкість одного випадку) обчислюють за формулою

П_т = Д / Г, (9.3)

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих на виробництві.

Показник затрат попередження нещасних випадків обчислюють за формулою

П_з = З * (1000 / Р), (9.4)

де З – загальні витрати на попередження нещасних випадків (поточні та одноразові).

При розслідуванні нещасного випадку встановлюються його причини. Для їх визначення застосовуються різні методики. Найбільш розповсюдженою є методика, яка передбачає встановлення причинно-наслідкового зв'язку, яка визначає всі фактори, що призводять до травми.