4.3.2. Опитування

Метод опитування як виявлення позиції людей викорис-товується практично на всіх етапах збору інформації.

Цей метод використовується приблизно при 90 % дослі-джень.

Основні види опитування, його переваги і недоліки пода-но в табл. 4.1 і 4.2.

Основними документами, які дають змогу зібрати первин-ну інформацію, є опитувальний лист та анкета. Основні рекомендації щодо поліпшення якості опитувальних листів як джерела інформації наведено в табл. 4.3.

Таблиця 4.1. Види опитування

Таблиця 4.2. Переваги та недоліки опитування

Переваги опитування	Недоліки опитування
1. Можливий індивідуальний підхід до кожної з опиту-ваних осіб, що забезпечує атмосферу довіри 2. Можливе отримання додат-кової інформації	1. Важко проконтролювати відповіді 2. Важко порівнювати ре-зультати 3. Трудність в опрацюванні 4. Високі витрати

Таблиця 4.3. Основні рекомендації щодо поліпшення якості опитувальних листів (анкет)

Вимоги до формулювання запитань	Основні принципи побудови опитувальних листів	Способи підви-щення відсотка повернення опи-тувальних листів	Рекомендації для інтерв'ю-ера
Запитання ма-	Порядок запитань:	Заохочення	Докладні
ють бути про-	від простих до	(слід враховува-	вказівки
стими і зрозу-	складних, від за-	ти витрати, a	щодо викона-
мілими;	гальних до спеці-	також можливі	ння роботи;
запитання	альних;	відповіді з почу-	необхідний
мають бути од-	не застосовувати	ття подяки);	контроль;
нозначними;	дуже багато різних	супровідний	використан-
запитання	інструментів	лист (пробу-	ня технічних
мають бути не	(наприклад, спочат-	дження інтересу	засобів оброб-
йтральними	ку чотири-, потім	гарантії анонім-	ки даних;
(не спрямову-	семиступенева	ності);	пошуки спо-
вати відповіді	шкала); спочатку за-	високий рівень	собів знижен-
в певну сторо-	питання для вста-	оформлення лис-	ня витрат
ну)	новлення довіри, a	тів
	потім — по суті
	можливі контрольні
	запитання.в кінці —
	запитання про осо-
	бистість

При розробці запитань слід виходити з потреби отриман-ня інформації з кожного аспекту і можливості опитуваних дати правильну відповідь. Якщо дослідника цікавить лише згідний чи не згідний опитуваний, то достатньо відповіді типу "так — ні". Якщо ж необхідно зробити висновки щодо ду-мок опитуваних, то необхідно використати запитання за шкалою.

Опитувальні листи (анкети) можуть включати, крім запи-тань по суті справи, запитання, що допомагають встановити

контакт із опитуваним, і запитання, які контролюють пра-вильність і достовірність відповідей. Використовується як усне опитування, так й інтерв'ю. Якщо опитування прохо-дить за заданою формою, то це — стандартизоване інтерв'ю.

4.3.3. Експеримснт

Рівень достовірності основних результатів і висновків нау-кового дослідження значно підвищується, якщо вони базу-ються на експериментальних даних.

Наукова значущість експериментальних досліджень зале-жить від їхньої спрямованості, змісту, рівня використання різного роду характерних ознак і отримання конкретних результатів. Характерними ознаками можна вважати: спосіб формування умов (природні і штучні); мету дослідження (пе-ретворювальна, констатуюча, контролююча, пошукова); фор-му проведення (лабораторна, польова); структуру об'єктів і явищ, що вивчаються (проста, складна); кількість варіантних факторів (однофакторні і багатофакторні).

Проведення експерименту базується на знаннях про об'єкт, які дають змогу структурно визначити ті чи інші фактори, передбачають висунення і доведення гіпотез дослідження, контроль за ходом процедур, забезпечення його чистоти і можливості повторень. Все це є реально можливим при ро-зумінні суті методу, його особливостей, додержання необхід-них умов і вимог до отримання достовірної інформації про досліджувані процеси та явища.

У практиці соціологічних досліджень використовується понад 20 видів експериментів: природний, перетворювальний, натурний, інформаційний, соціометричний, пошуковий, педа-гогічний, методичний та ін. Експерименти повинні служити обґрунтуванню та уточненню теоретичних положень. Вони мають суттєве значення для підтвердження достовірності наукових положень дослідника.

При організації експерименту будь-якого виду слід до-тримуватися єдиних вимог, проводити його на основі тпе-орїі. I це стосується всіх його складових: постановки мети, завдань та інтерпретації результатів від фіксації стану об'єкта до експерименту, визначення експериментальних умов, вияв-лення можливостей впливу експериментальних змінних, оцін-ки стану об'єкта до і після експерименту.

Результативність дослідження залежить від рівня умов екс-периментальної ситуації. Результати експериментального втру-чання мають бути подані у формі, доступній спостереженню.

Puc. 4.2. Структура експерименту

Важливим є знання методики підготовки і проведення експерименту, коли описується весь процес проведення екс-перименту: послідовність (черговість) вимірів і спостережень, докладність опису кожної операції з огляду на вибрані засо-

би для проведення експерименту, вибір методів контролю за якістю операцій, що в сукупності забезпечує надійність і точність. Необхідно бути впевненим у тому, що вибрана ме-тодика відповідає сучасному рівню науки та умовам, в яких виконується дослідження, і в тому, що вона практично може застосовуватися.

На підготовчому етапі розробляеться програма експери-менту, створюються умови, за яких можливе експерименту-вання, визначаються експериментальні залежні і незалежні змінні фактори, можливості змін, визначаються види експе-риментальних об'єктів дослідження й об'єктів, що контро-люються, складається план експериментальних робіт, готу-ються засоби контролю, регулювання, реєстрації змінних фак-торів, засоби обробки та аналізу інформації.

Експеримент може проводитися за схемою: "до — після" і з обов'язковим забезпеченням зв'язку за схемою: "якщо "A"..., TO "B". При такому підході до вироблення гіпотези експеримент набуває чіткого змісту. He менш важливою є неодмінна розробка плану створення експериментальної си-туації.

Експериментальна ситуація — це сукупність умов, за яких проводиться експеримент. Це може бути дослідження, яке закладено теоретично. В період розробки такого плану вибираються експериментальні об'єкти, на яких будуть реалі-зовувати розроблені методичні схеми, і визначається по-слідовність експериментальних процедур.

План створення експериментальної ситуації завжди по-в'язаний не лише із завданнями, методикою, а й з конкрет-ним об'єктом, на якому потрібно вирішувати поставлені зав-дання і реалізовувати саму методику. Створення експери-ментальної ситуацїі — це оперування об'єктом відповід-но до попередньо визначеної гіпотези і програми досліджен-ня. Наприклад, для вирішення експериментального завдання "Виявлення рівня впливу методичних рекомендацій на вдос-коналення культурно-дозвільної діяльності" необхідно зафік-сувати:

а) погляди методиста на діяльність установи культури;

б) думку працівника установи культури щодо запропоно-ваних методичних рекомендацій;

в) відгуки відвідувачів про діяльність установи культури. Для створення експериментальної ситуації необхідно ви-

брати кількох керівників клубних закладів культури з при-близно однаковим рівнем сприйняття, запропонувати їм ознайомитися з методичним матеріалом і визначити за по-

передньо розробленою шкалою його значущість. Заслухав-ши думку кожного працівника закладу культури про зна-чущість матеріалу, що вивчається, надають слово експертам цієї галузі знань, після чого зазначений матеріал оцінюють працівники закладів культури ще раз.

Експериментальним фактором у соціології виступає пе-редбачена умова або система умов. Фактор уводиться як при-чина, управляється і контролюється експериментатором. Він є незалежною змінною, де якісні і кількісні характеристики розкриваються в межах програм експерименту.

Змінні в експерименті — контрольовані і неконтрольо-вані фактори, що безпосередньо або опосередковано вплива-ють на стан об'єкта, що вивчається. Певним набором змінних задається й описується експериментальна ситуація. Основні змінні бувають незалежними і залежними. Змінні являють собою категорії аналізу в експерименті і, як і категорії аналізу, наводяться у вигляді емпіричних показників.

Незалежний фактор уводиться, змінюється, управляється і контролюється дослідником. Він має бути відносно самостійним, постійним, суттєвим і відчутно впливати на стан об'єкта.

Залежний фактор змінюється під впливом незалежної змінної.

Вибір тих чи інших факторів необхідний для встановлен-ня основних і другорядних серед них; він відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності експерименту, оскільки останній зводиться до знаходження залежностей між цими факторами.

Основним параметром встановлення рівня важливості того чи ініного фактора є його роль у досліджуваному процесі. Для визначення цієї ролі процес вивчається в залежності від будь-якої однієї змінної при решті постійних. Такий прин-цип проведення експерименту виправдовує себе лише тоді, коли подібних характеристик мало (від 1 до 3). Якщо ж їх багато, доцільнішим є багатофакторний аналіз.

Під час експерименту здійснюється основний обсяг робіт: інструктаж учасників експерименту, їх ознайомлення з ме-тою, завданнями та умовами експерименту; заміри змінних у процесі експерименту; введення експериментального факто-ра (незалежної змінної) і наступне управління його дією відпо-відно до програми; спостереження за розвитком явища, що вивчається; точне описування фактів у протоколах, картках, анкетах, тестах за експериментальними об'єктами.

Одним із головних завдань експерименту є послідовна зміна тих чи інших сторін ситуації, фіксування зв'язку між

цими змінами і змінами об'єкта. Експеримент використо-вується для перевірки гіпотези і виділення причинно-на-слідкових залежностей між факторами, що впливають на об'єкт, який вивчається. В експерименті вивчають лише ха-рактерні сторони процесів та явищ. Головною процедурою є контроль на всіх етапах проведення експерименту. Контроль в експерименті включає в себе чітке спостереження за об'єк-том, точну реєстрацію змінних і їх стану, а також регулюван-ня процесу з метою підтримання заданих параметрів стану об'єкта. Основна функція контролю — забезпечення чис-тоти експерименту.

Завершується експеримент переходом від емпіричного ви-вчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, ана-лізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного ма-теріалу. Щоб достовірність отриманого фактичного матеріалу не викликала сумнівів, необхідно виділити ту їх частину, яка зумовлена лише факторами, які можна вивчити на досліді.

Експеримент, як правило, дає результат реальний і пізна-вальний. Перший виявляється в розумінні характеру і сту-пеня впливу експериментальних факторів на вдосконалення діяльності об'єкта, що вивчається, другий — у виявленні співвідношення реального результату з поставленим пізна-вальним завданням. Умовно результати поділяють на основні й побічні. До основних результатів можна віднести вирішен-ня тих пізнавальних завдань, задля яких проводився експе-римент. Усі інші результати можна назвати побічними. Підсумкові матеріали бажано записати в уніфікованій фор-мі — скласти протоколи, таблиці, схеми, графіки, що дасть змогу наочно порівняти і проаналізувати отримане. Всі змінні слід оцінювати єдиною системою одиниць.

Типові помилки в проведенні експерименту

1. Сформульовані гіпотези не відбивають проблемну'си-туацію, суттєві залежності у даного об'єкта.

2. Як незалежну змінну виділено фактор, який не може бути причиною, сталою детермінантою процесів, що прохо-дять у даному об'єкті.

3. Зв'язки між залежною і незалежною змінною мають випадковий характер.

4. Допущено помилки в попередньому описі об'єкта, що призвело до неправильної емпіричної інтерпретації змінних і вибору неадекватних показників.

5. Допущено помилки при формулюванні дослідних і кон-трольних вихідних результатів експерименту, виявляється

значна їх різниця, що викликає сумніви в можливості по-рівняти ці групи за складом змінних.

6. Важко підібрати контрольний об'ект за однорідними або схожими з експериментальними параметрами.

7. При аналізі результатів експерименту переоцінюється вплив незалежної змінної на залежну, без урахування впливу випадко-вих факторів на зміни в експериментальній ситуації.