8.13. Висновки

Квінтесенцією всієї роботи є висновки.

Висновки до дисертації в цілому містять головні наукові результати, отримані здобувачем особисто, показують його пріоритет у розв'язанні наукової проблеми. Висновки — це положення, що виносяться автором для прилюдного за-хисту. Вони мають форму синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації, тобто послідовний, логічний, чіткий виклад головних отриманих результатів і їх співвідно-шення з загальною метою і конкретними завданнями, постав-леними і сформульованими у вступі.

У висновках викладають найважливіші наукові та прак-тичні результати, формулюють суть розв'язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Далі

формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Висновки в кінці роботи не повинні підмінюватися меха-нічним підсумовуванням висновків, що наводилися в кінці розділів, а мають містити те нове, суттєве, що становить підсум-кові результати дослідження, які часто подаються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців. їх послідовність визначається логікою побудови дисертаційного дослідження.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан пи-тання. Далі розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми (завдання).

Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку здій-сненої роботи. При цьому важливо зазначити, в чому полягає її основний зміст, які важливі наукові результати отримані, які нові наукові завдання виникають у зв'язку з проведе-ним дослідженням. Важливо вказати на новизну, теоретич-ну і практичну цінність дослідження, які результати теоре-тичної та експериментальної частини дисертації й де було впроваджено. Інколи виникае необхідність зазначити шляхи продовження дослідження, конкретні завдання, які майбутнім дослідникам доведеться вирішувати в першу чергу.

Таким чином, висновки до дисертації є не звичайним пе-реліком отриманих результатів проведеного дослідження, a їх підсумковим синтезом, тобто формулюванням того ново-го, що внесено його автором у вивчення і вирішення пробле-ми. Вони повинні містити конкретні результати, що розкри-вають ступінь дослідження головної наукової ідеї роботи, авторські інтерпретації наукової новизни та ефективності результатів, міркування автора щодо їх корисності, викорис-тання в науці й техніці.

У висновках необхідно наголосити на тому, що мету дослі-дження досягнуто, а всі поставлені завдання вирішено. Вис-новки мають бути новими, оригінальними для даної галузі. Приблизний обсяг висновків 4—5 сторінок тексту.

8.14. Список використаних джерел

Список використаних джерел становить одну із суттє-вих частин дисертації і відбиває самостійну творчу роботу дисертанта.

Використані джерела рекомендується розміщувати в по-рядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумера-цією. Це один із можливих способів розміщення джерел, який рекомендовано ВАК України для вживання. Крім того, саме

такий порядок luvntiioiuii'tio ДІ'ржшшим гтііндііртіім Уирмі ни ДСТУ 3008—95 "Документація. Звіти у офсрі ІІауки І тсхІІІ ки. Структура і правила оформлення". Однак цо но ниключаг інші способи, зокрема, абетковий — за алфавітом ІІрізвищ авторів або назв творів, він найзручніший для користування.

Кількість використаних джерел ВАК не лімітує. Це зале-жить від теми і завдань дисертації.

При складанні списку використаних джерел слід зважати на певні правила. До списку входять:

• офіційні документи, які публікуються від імені держав-них або громадських організацій, установ і відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;

• основні ІІрпці провідних спеціалістів у даній галузі;

• праці пвторів, що відбивають усі точки зору на вирішен-ня проблеми;

• публікації автора дисертації з теми дослідження, що підтверджують його особистий внесок у розробку;

• основні праці наукового керівника, опонентів, співробіт-ників провідної установи, які засвідчують їх наукову компе-тентність у даній проблемі.

He слід включати до списку ті роботи, на які немає поси-лань у тексті дисертації і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні кни-ги, газети. У разі необхідності використання таких видань за текстом можна навести їх у підстрочних посиланнях.

Недостатня кількість джерел може свідчити про верхо-глядство автора, поверховість дисертації; надмірність дже-рел свідчить про її компілятивний характер. Оптимальне число джерел можна визначити через зіставлення з обсягом дисертації. Вважається, що на одну сторінку тексту дисер-тації має бути одне джерело. Тобто кількість джерел має відпо-відати обсягу дисертації ± 25 %.

Кожне літературне джерело списку має знайти відобра-ження в рукописі дисертації. Якщо автор робить посилання на будь-які запозичені факти або цитує роботи інших авторів, то він обов'язково повинен дати посилання на те, звідки взя-то наведені матеріали. Це дасть змогу опонентам відокреми-ти результат здобувача від запозиченого.

Використання чужих ідей, думок, концепцій, фактів без відповідних посилань на першоджерела називають плагіа-том. Якщо автора дисертації звинуватять у плагіаті, то ро-бота знімається із захисту в спецраді без права повторного захисту.

й ІП ДнлямнІ

Дм/нм ІиІ м«! • ІІГІмм'нІНІммим Іиц'шчі Іпм дт'гртІІЦІЇ і НЄ ВХО-І(н\\, п» Іи ІІниІІнІ и чімііу иПгмІ'у, нкий низначено ВАК для Миндидн ІСІ.ІЧРІ (діні rupci.iuii) дигортацп. Однак додатки підви-іцумпі. ріпгш. дпиіри ди рсмультатів дисертації, свідчать про ІЛІІІІІ диг І ІІІІІрІІІстІ,.

Дидптки оГши'нзково роблять тоді, коли теоретичний або РМІІІрп'ІІІий мнтеріал надто великий. Основну його частину ІІІІдІІкІ'п, у додатках, а "вижимки" з нього — в основному тімоті діичфтації. При цьому дається відповідне посилання.

Якщо <: Іюобхідність, до додатків включають допоміжний мптгріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

• зризки анкет, опитних листів, тестів;

• проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахун-ки економічного ефекту;

• інструкції і методики, опис алгоритмів та програм ви-рішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

• ілюстрації допоміжного характеру.

За формою це можуть бути текст, таблиця, схема, графік, карта та ін.

У додаток до дисертації можна вносити копії протоколів та актів впровадження результатів дисертаційного дослід-ження. Кожний примірник такої копії повинен бути засвід-чений підписом ученого секретаря спецради і печаткою установи, де функціонує рада. До актів про впровадження ком-плексних робіт з багатьма співвиконавцями обов'язково слід додати підписану керівником установи, де виконувалась ди-сертація, та засвідчену печаткою довідку про особистий вне-сок автора у ці роботи.

Типові помилки у викладеняі результатів дисертацц

1. Нечітке, неточне, абстрактне формулювання теми дослі-дження.

2. Поверховий аналіз основних джерел.

3. Немає чіткого визначення особистого внеску здобувача в розробку проблеми дослідження.

4. Назва дисертації не відповідає об'єкту і предмету, меті і завданням дослідження.

5. Зміст автореферату не відповідає змісту дисертації.

6. He досить чітко сформульовано наукову новизну дослі-дження.

7. He визначена різниця між об'єктом і предметом дослі-дження.

8. Метою дослідження є не кінцевий науковий результат, а процес.

9. У дисертації вирішуються лише практичні завдання, a теоретичних немає.

10. Завдання дослідження непорівнянні за своїм значен-ням.

11. Порушено логіку викладення нових результатів.

12. Висновки і рекомендації дисертації не є новими, оригі-нальними.

13. Висновки слабо пов'язані з метою і завданнями дослі-дження.

14. Здобувач не робить посилань на власні роботи.