9.10. Додатки

Додатки оформляють як продовження дисертації на на-ступних її сторінках або як окрему частину (книгу), розмі-щуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках ди-сертації, кожний такий додаток має починатися з нової сто-рінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з пер-

шої великої друкується слово "Додаток__" і велика літера,

що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер I, Є, ї, Й, 0, Ч, Ь, напри-клад, додаток А, додаток Б та ін. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують велики-ми літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділе-ний на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожно-го додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1. додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула A.1 — перша формула додатка А.

Після того як дисертація написана і відповідним чином оформлена, здобувач повинен поставити себе на місце опо-нента і здійснити самоперевірку роботи на "дисертабельність", тобто відповідність її кваліфікаційним вимогам ВАК.

Алгоритм самоперевірки роботи на відповідність кваліфі-каційним критеріям ВАК включає такі етапи, що викону-ються послідовно:

• аналіз назви дисертації;

• визначення мети і завдань дослідження;

• аналіз кожного наукового результату на новизну, дос-товірність, практичне значення, пріоритет;

• відповідність кожного наукового результату меті і зав-данням дослідження;

• відповідність кожного висновку до розділів, а також за-гальних висновків дисертації меті і завданням дослідження;

• перевірка коректності посилань;

• аналіз відповідності публікацій та апробацій вимогам ВАК;

• аналіз правильності оформлення актів впровадження та ін.

Така самоперевірка здійснюється на кожному етапі дослі-дження і є особливо ефективною, коли дисертація завершена.

Глава 10 вимоги до автореферату дисертації

10.1. Загальяі вимоги до автореферату

Кожна дисертація супроводжується окремим авторефе-ратом. Автореферат дисертації —- це стислий виклад ав-тором змісту, головних ідей, структури та основних висновків дисертації.

Написання автореферату — заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призна-чення автореферату — широке ознайомлення наукових пра-цівників з методикою дослідження, фактичними результата-ми і основними висновками дисертації.

Автореферат друкують державною мовою. Його публіка-ція дає змогу одержати до дня захисту відгуки спеціалістів даної галузі.

Автореферат — документ, необхідний для захисту. Він не лише сповіщає про факт захисту дисертації, а й ґрунтовно розкриває зміст дисертації, завдяки чому звичайно замінює її читання. В ньому не повинно бути надмірних подробиць, a також інформації, яка не відбита в дисертації.

Процес написання автореферату являє собою стиснення (компресію) наукової інформації, що міститься в дисертації. Це перша після завершення дослідження аналітико-синте-тична переробка здобутої інформації, спрямована на те, щоб подати її в новому, скороченому вигляді для наукової гро-мадськості. Така робота потребує певних знань. Тому техно-логію складання автореферату розглянемо детальніше.