10.2. Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної харак-теристики роботи, стислого її змісту, висновків, списку публі-кацій, що дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеці-алістів даної галузі.

Текст автореферату починається з розділу Загальна ха-рактеристика роботи, який має відповідати за змістом ана-логічній частині вступу до дисертації.

Загальна характеристика дисертаційної роботи, що подаєть-ся в авторефераті, не повинна бути перевантаженою зайвими рубриками. Заголовки рубрик не потрібно друкувати окре-мим рядком, досить виділити їх жирним шрифтом або курси-вом у підбір з текстом.

Актуальність теми обґрунтовується з трьох позицій: задоволення суспільних потреб у вирішенні даної проблеми, особливо на користь України; доцільності роботи для роз-витку відповідної галузі науки; значущості для вдоскона-лення виробництва.

Далі коротко викладається підхід до проблеми в науковій літературі, основні наукові розвідки з теми, які питання вирі-шені, які потребують вирішення. Обґрунтовується необхідність проведення дослідження, по можливості визначається про-відна ідея, його об'єкт і предмет.

Зв'язок роботпи з науковими програмами, планами, тпе-мами — ця частина містить короткі відомості про зв'язок вибраного напряму дослідження з планами організації, де виконана робота, а також із галузевими та (або) державними планами та програмами. Слід указати на зв'язок теми дисер-тації з науково-дослідницькими темами кафедри, лабораторії, відділу.

Метпа і завдання дослідження. Мета дослідження — це розробка теоретичної концепції проблеми, систематизо-ваний аналіз стану наукових знань про об'єкт та предмет дослідження, коротке формулювання сутності наукового пошуку. Завдання дослідження підпорядковані меті дослі-дження. Як правило, формулюються 3—4 завдання дослі-дження:

• охарактеризувати сутність, особливості процесу, явища (предмет дослідження);

• дослідити динаміку розвитку процесу або явища, про-аналізувати основні концепції відповідного напряму науки;

• обґрунтувати перспективні напрями, шляхи, засоби, цілі, умови розвитку процесу чи явища.

Наукова новизна одержаних результпатів. Включає ко-ротку характеристику нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше.

Описати ступінь наукової новизни можна за допомогою певних стилістичних прийомів. Наприклад: "Вперше одер-жано...", "Обґрунтовано...", "Набуло подальшого розвитку", "На відміну від ... в даній дисертації доведено...", "До нових результатів можна віднести" та ін.

При цьому наводяться пункти (чотири-п'ять), що харак-теризують наукову новизну дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Напов-нення цієї рубрики залежить від того, має дисертація теоре-тичне чи практичне значення. У дисертації, що має теоретич-не значення, треба подати відомості про наукове використан-ня результатів дослідження, значущість для розвитку науки, рекомендації щодо використання висновків і результатів дисертації, можливість використання її як теоретичної осно-ви для нових досліджень.

У дисертації, що має практичне значення, необхідно по-дати відомості про практичне застосування одержаних ре-зультатів або рекомендації щодо їх використання, про ступінь готовності до використання або масштаби викори-стання.

Слід пам'ятати, що кінцева мета будь-якої дисертації — не лише у використанні її результатів для вирішення науко-вих завдань, а й у впровадженні їх у суспільну практику. Тому в авторефераті поряд з поданням теоретичної значу-щості результатів важливо виділити ті з них, які мають без-посередню практичну цінність. Сюди можна віднести нові методи, моделі, прийоми, засоби, технологічні процеси та ін.

Рівень дисертації, як і будь-якої науково-дослідницької роботи, оцінюється по тому, як, де, коли реалізовані її резуль-тати. Тому необхідно дати короткі відомості щодо впрова-дження результатів дослідження із зазначенням назв орга-нізації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та рекві-зитів відповідних документів.

Особистий внесок здобувача. В цій рубриці докладно викладають результати, отримані здобувачем особисто. Як правило, їх перераховують за пунктами, виділяючи най-суттєвіші рішення провідної ідеї, що становлять основу на-укових положень, висновків і результатів, які подаються для захисту.

Якщо у дисертації використано ідеї або розробки співав-торів, здобувач повинен зазначити це у дисертації та в авто-рефераті, вказати на свій особистий внесок у праці чи роз-робки.

У разі текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду, незалежно від стадії проходження, без права її повторного захисту.

Апробація результатів дисертацїї. Позитивно харак-теризують дисертацію свідчення про те, що основні її поло-

ження, висновки та результати було оприлюднено і вони діста-ли схвалення, тобто були апробовані. Ці відомості включа-ють виклад того, де, коли здобувач виступав зі своїми ідеями (на наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах, при проведенні спецсемінарів, авторських курсів та ін.)- В кінці розділу слід указати на апробацію дисертації на виробництві.

Публікації, Ця рубрика тісно пов'язана з попередньою і включає кількісні дані про публікації з теми дисертації. Тут вказують, у скількох монографіях, брошурах, статтях (зокре-ма фахових), матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані матеріали дисертацій.

Структура дисертації. Цією рубрикою завершується за-гальна характеристика роботи, що подається в авторефераті. В ній указують на наявність вступу, певної кількості розділів (підрозділів), додатків. Наводять повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг ілюстрацій, таблиць, додатків (із за-значенням їх кількості), список використаних джерел (із за-значенням кількості найменувань).

Основний зміст роботи. У цьому розділі, що є власне рефе-ративним, стисло викладається зміст основних структурних елементів (розділів і підрозділів) дисертації за послідовні-стю, зумовленою логікою її побудови. Матеріали цієї части-ни автореферату свідчать про сукупність наукових положень і отриманих результатів. При складанні власне рефератив-ної частини автореферату важливо показати, яким чином отримано результати, описати хід дослідження, викласти суть використаних теоретичних положень і методів, навести дані про їх точність і достовірність, висвітлити умови та основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть бути різними залежно від галузі науки, теми та інших чинників. Однак в усіх випадках автореферат має містити висновки і кінцеві результати.

Головна мета реферування дисертації в основній частині автореферату — у мінімальному обсязі подати максимум корисної інформації. Так, скорочення тексту в процесі ре-ферування досягається, як правило, через надмірні подро-биці, зменшення кількості (або виключення) прикладів, по-рівнянь, обговорень, обґрунтувань, описувань та ін. До авто-рефератів включають лише кінцеві формули, найважливіші ілюстрації.

Текст автореферату має бути лаконічним, що досягається скороченням слів і словосполучень згідно з державним стан-дартом, заміною часто повторюваних термінів абревіатурами. При першому згадуванні повторюваного терміна його абреві-

атура наводиться в круглих дужках. Скорочення тексту мож-на досягти заміною складних речень простими.

Цей розділ автореферату містить виклад змісту кожного розділу і підрозділу: які питання в розділі розглядаються, якими методами зібрано фактичний матеріал, чим характе-ризується даний процес чи явище, які його особливості й тен-денції розвитку.

В авторефераті слід стисло, логічно і аргументовано ви-класти зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Перший розділ містить огляд літератури за темою, аналіз наукових концепцій, думок за проблемою. Стисло, критично аналізуються роботи попередників, визначається місце здо-бувача у розв'язанні проблеми. Закінчується розділ корот-ким резюме про доцільність проведення досліджень у даній галузі, вибір концепції, що є основою підходу до проблеми дослідження стислим викладом стратегії дослідження.

Другий розділ. Дослідник обґрунтовує вибір напряму до-слідження, характеризує загальну методику його проведення, наводить методи вирішення завдань. Цей розділ дає уявлен-ня про етапи, зміст наукового пошуку. В ньому розкривають, що саме зроблено здобувачем на кожному етапі, характери-зують методику дослідження (має вона комплексний харак-тер чи побудована на узагальненні практичного досвіду, влас-них експериментальних розвідках та ін.). Докладно викла-дається, яким чином забезпечувалася достовірність отрима-них результатів: методологічними позиціями, комплексом методів дослідження, всебічним аналізом отриманих фактів, порівнянням даних свого та інших досліджень, перевіркою отриманих результатів і гіпотези різними методами, зістав-ленням результатів експерименту з попередніми даними та ін.

У наступних розділах автореферату з вичерпною пбвно-тою викладають наукові факти, отримані під час досліджен-ня, їх пояснення у вигляді наукової концепції. Особлива ува-га приділяється викладу того нового, що здобувач вносить у розв'язання проблеми. Здобувач повинен дати оцінку повно-ти досягнення мети і вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних кінцевих результатів у порівнянні з попередньою вітчизняною і зарубіжною практикою, обґрун-тувати необхідність подальншх досліджень. Виклад основ-ного змісту роботи підпорядковують одній головній ідеї і кінцевому результату, чітко визначеним автором.

Висновки. Особливу увагу слід надати висновкам. У них подається стисла інформація щодо підсумків виконаної ро-

боти, яка повинна відповідати загальним висновкам дисер-тації. Висновки містять узагальнену підсумкову оцінку про-веденої роботи. При цьому зазначають, чи досягнуто основ-ної мети дисертаційного дослідження.

Висновки — це наукові положення, що належать особис-то автору, які він виносить на прилюдний захист. Тому до їх формулювання слід підійти особливо відповідально. Виснов-ки мають відповідати меті і завданням дослідження. Вони формулюються більш укрупнено, ніж у дисертації. В авторе-фераті їх, як правило, не більше восьми-десяти, і відбивають вони найсуттєвіші наукові результати дослідження.

Зміст автореферату має точно відповідати змісту дисер-тації, а його зміст — давати повне уявлення про найваж-ливіші наукові та практичні результати, їхнє значення для науки і практики.

Публікації за темою дисертації. Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають згідно з вимога-ми державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів. Опубліковані праці, що відби-вають основні положення дисертації, мають бути розташовані у списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у нау-кових виданнях, авторські свідоцтва, препринти, депоновані та анотовані у наукових журналах статті, тези доповідей тощо.

В авторефераті слід обов'язково наводити публікації, на-друковані в наукових фахових виданнях України та інших країн. Однак обмежуватись лише мінімальною кількістю фахових публікацій не слід. Потрібно наводити в авторефе-раті і ті публікації, які надруковані у виданнях, що не увійшли до Переліків ВАК. Це додає позитивних рис роботі. Зокрема, тези доповідей та матеріали конференції слугують встанов-ленню пріоритету і свідчать про апробацію результатів ди-сертації. Наявність більшої від мінімальної кількості статей, авторських свідоцтв на винаходи підкреслює практичну цінність роботи та ін. Але у будь-якому разі ніяка кількість таких додаткових публікацій не може замінити встановле-ної мінімальної кількості основних фахових публікацій.

Якщо є роботи, написані в співавторстві, про це слід зазна-чити в кінці опису.

Самоаналіз відповідності публікацій і апробацій вимогам ВАК доцільно проводити в таких аспектах:

• чи виконана вимога ВАК України щодо мінімальної кількості та обсягу публікацій основного змісту дисертації;

• чи всі результати, винесені на захист, опубліковані або захищені авторськими свідоцтвами (патентами);

• чи підтверджується роком видання (датою надходжен-ня статті, датою проведення конференції) пріоритет науково-го положення;

• чи входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України, ті видання, в яких опубліковано результати дисертації;

• чи відповідають назви цих видань та назви з'їздів, кон-ференцій, симпозіумів, семінарів темі дисертації або суті кон-кретного наукового результату.