- •Перелік контрольних питань до державного екзамену з теорії держави і права Теорія держави
- •Предмет і метод теорії держави і права, її функції та місце в системі юридичних наук.
- •Первісний лад: структура, організація соціальної влади.
- •Основні теорії виникнення держави. Утворення української держави у хх ст. (період розпаду срср).
- •Поняття держави, її основні ознаки.
- •Основні види суспільної влади, її поняття. Державна влада: поняття, ознаки, співвідношення державної влади і держави.
- •Сутність держави.
- •Тип держави. Формаційний та цивілізаційний підходи до його визначення.
- •Поняття функцій держави, їх види. Види основних функцій сучасної української держави.
- •Правові форми і методи здійснення функцій держави: поняття, види.
- •Поняття і ознаки громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •Політична система суспільства: поняття, структура.
- •Держава у політичній системі суспільства, її взаємодія з політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян.
- •Поняття державного суверенітету, його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації. Україна як суверенна держава.
- •Поняття та ознаки демократичної держави. Україна як демократична держава.
- •Форми та інститути демократії.
- •Референдум в Україні: поняття, види, юридична природа.
- •Поняття та ознаки соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •Поняття та ознаки правової держави. Україна як правова держава.
- •Форма держави: поняття та структура. Форма державного правління: поняття, загальноісторичні та сучасні види.
- •Республіка як форма державного правління: поняття, види. Особливості республіканського правління в Україні.
- •Форма державного устрою: поняття, види. Державний устрій України за Конституцією України.
- •Поняття та основні види державного (політичного) режиму. Політичний режим в Україні.
- •Механізм держави: поняття, ознаки, структура.
- •Орган держави: поняття, ознаки, компетенція. Класифікація державних органів.
- •Державні органи, передбачені Конституцією України.
- •Поняття соціального управління, його види, типи. Поняття державного управління, його суб’єкти.
- •Місцеве самоврядування в Україні : поняття, суб’єкти. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в Україні.
- •Державна служба: поняття, ознаки, види.
- •Державний контроль: поняття, основні види.
- •Поняття та основні види державного примусу.
- •Теорія розподілу влад, її реалізація в сучасних країнах світу.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Система “стримувань та противаг”: поняття, основні цілі, втілення в Україні відповідно до положень її Основного Закону.
- •Соціальні норми у первісному ладі. Ознаки, які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному ладі.
- •Теорія права
- •Виникнення права.
- •Поняття об'єктивного і суб'єктивного права, їх співвідношення.
- •Основні теорії права та сучасні підходи до праворозуміння.
- •Функції права: поняття, види.
- •Принципи права: поняття, види, співвідношення з нормами права.
- •Принцип верховенства права.
- •Співвідношення національного і міжнародного права.
- •Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Права людини: поняття, ознаки, види. Теорія трьох поколінь прав людини.
- •Права та свободи людини і громадянина. Основні та інші права людини і громадянина.
- •Гарантії прав, свобод людини та громадянина: поняття, види.
- •Правовий статус громадянина : поняття, структура, види.
- •Законний інтерес як правова категорія: поняття, види, співвідношення з суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
- •Поняття правової системи суспільства. Основні типи правових систем світу, їх загальна характеристика. Місце правової системи України в типології правових систем.
- •Система права: поняття, структура. Поняття галузі та інституту права. Критерії(підстави) розподілу норм права по галузям права.
- •Публічне і приватне право.
- •Система законодавства: поняття, структура. Співвідношення системи законодавства і системи права.
- •Поняття і форми систематизації законодавства.
- •Соціальні норми: поняття, види.
- •Співвідношення норм права і норм моралі. Значення норм моралі для правотворчості та реалізації права.
- •Право і технічні норми.
- •Право і звичаї та корпоративні, релігійні норми.
- •Норми права: поняття, ознаки.
- •Структура норми права. Види структурних елементів норм права.
- •Види норм права за рівнем правового регулювання та юридичною силою.
- •Види норм права за методом правового регулювання та характером диспозиції.
- •Види норм права за функцією в правовому регулюванні, дією в часі, на коло суб’єктів, сферою територіальної дії.
- •Спеціалізовані норми права, їх види.
- •Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •Норма права і стаття закону, їх співвідношення.
- •Поняття правотворчості, її функції та основні принципи. Співвідношення понять "правотворчість" і "правоутворення".
- •Стадії та види правотворчості.
- •Оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні та строки набрання ними чинності.
- •Поняття нормативно-правового акту, його основні ознаки.
- •Поняття юридичної сили нормативно-правового акту, їх види за юридичною силою.
- •Поняття закону, його основні ознаки. Види законів.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, класифікація.
- •Конституція України, її основні ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття “законодавство”. Тлумачення терміна ”законодавство” Конституційним Судом України.
- •Юридична колізія: поняття, види. Колізійні норми права. Способи вирішення юридичних колізій.
- •Підзаконні нормативно-правові акти органів влади: поняття, класифікація.
- •Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
- •Підзаконні нормативні акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Відомчі нормативні акти.
- •Локальні нормативні акти.
- •Тлумачення норм права: поняття, причини, мета, способи.
- •Буквальне, розширювальне, обмежувальне тлумачення норм права.
- •Офіційне та неофіційне тлумачення норм права: поняття, види.
- •Акти офіційного тлумачення норм права: поняття, види.
- •Форми (джерела) права: поняття та види. Багатозначність терміна “джерело права”.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права. Міжнародно-правові договори: поняття, види, місце в системі законодавства України.
- •Судовий прецедент як джерело права. Прецеденти Європейського суду з прав людини, їх значення для правової системи України.
- •Поняття реалізації норм права. Поняття та основні форми безпосередньої реалізації норм права.
- •Застосування норм права: поняття, ознаки.
- •Основні стадії застосування норм права.
- •Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види.
- •Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права.
- •Прогалини у праві: поняття, засоби їх подолання.
- •Правовідносини: поняття, основні ознаки, види.
- •Взаємозв’язок норми права і правового відношення.
- •Склад (структура) правовідносин.
- •Суб'єктивні права та юридичні обов’язки: поняття, структура.
- •Суб'єкти правовідносин, їх види. Держава як суб'єкт правовідносин.
- •Юридична особа: поняття, ознаки, види.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, склад.
- •Правосуб’єктність юридичних осіб.
- •Поняття та види об'єктів правовідносин.
- •Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад.
- •Правомірна поведінка: поняття, ознаки, види.
- •Правопорушення: поняття, ознаки, види.
- •Зловживання правом: поняття, ознаки, основні види.
- •Склад правопорушення: поняття, структура.
- •Юридична відповідальність: поняття , ознаки.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Підстави юридичної відповідальності.
- •Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •Співвідношення суб‘єкта правопорушення та суб‘єкта юридичної відповідальності.
- •Правосвідомість: поняття, ознаки. Структура правосвідомості, її основні функції та види.
- •Правова культура: поняття, види. Структура правової культури суспільства, особи.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини виникнення та шляхи подолання.
- •Поняття законності та правопорядку, їх співвідношення, гарантії.
- •118. Поняття, види, способи і типи правового регулювання.
- •119. Механізм правового регулювання, його елементи і стадії.
- •120. Юридична техніка: поняття, структура.
Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Загальнотеоретична характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади
Діяльність апарату держави засновується на принципі розподілу влади. Вказаний принцип визначає необхідність чіткого та повного визначення функцій органів держави, а також наявності системи стримувань та противаг, що забезпечують неможливість втручання однієї влади у діяльність іншої.
Визначеність повноважень органу держави передбачає необхідність з'ясування особливостей статусу державної структури на теоретичному рівні.
З точки зору теорії держави, законодавчі органи будь-якої з держав характеризуються наступними загальними ознаками, які конкретизуються національним законодавством та відображають особливості певної держави.
1. Представницький характер органів законодавчої влади означає виборність останніх. На їх основі народ передає владу своїм представникам і уповноважує представницькі органи здійснювати державну владу.
2. Первинний характер законодавчих органів зумовлюється їх важливістю у апараті держави як представника народу.
3. Верховенство — це забезпечення повновладдя народу та наявність сумісних і політико-юридичних обмежень законодавчої влади, викликаних залежністю від волі виборців.
4. Це делегована колегіальна влада, якій народ передає частину повноважень, рішення у межах якої приймаються після обговорення відповідного питання шляхом голосування.
Характерними рисами також є:
— наявність спеціальних функцій, основними серед яких є фінансова, що реалізується у праві щорічного затвердження державного бюджету країни та контролю за його виконанням; розпорядчі, пов'язані з формуванням вищих виконавчих та судових органів; контрольні повноваження, які стосуються роботи уряду, посадових осіб виконавчої влади та можливості давати політичну оцінку діяльності політичних лідерів і структур;
— поєднання єдиноначальності та колегіальності означає можливість керівництва парламентом одноособово головою, який представляє парламент у взаємовідносинах з іншими органами, керує обговореннями, координує роботу внутрішньопарламентських органів. Попередній розгляд питань здійснюється у комісіях, які можуть мати постійний або тимчасовий характер;
— наявність законодавчих повноважень, що здійснюються у процесі прийняття законів як актів вищої юридичної сили, внесення змін та доповнень до останніх і тлумачення їх положень;
— професійний характер визначається діяльністю парламентарів на постійній основі, що зумовлює значні вимоги до неї, звітуванням парламентарів перед виборцями та наявністю відповідальності за неналежне виконання покладених обов'язків;
— наявність спеціального статусу, який характеризується виключними повноваженнями, що закріплені конституційно та надають можливість вирішувати найважливіші для суспільства питання;
— наявність процедурного порядку роботи, що зумовлюється сесійною діяльністю парламенту відповідно до Регламенту, який закріплює особливості та стадії законодавчого процесу.
Таким чином, законодавча влада — це відокремлена гілка влади, що має представницький характер та виключні повноваження на прийняття законів.
Органи виконавчої влади є самостійною частиною державного апарату. Вони характеризуються наступними загальними ознаками, що визначають не лише їх своєрідність, а й відносну самостійність.
Виконавча влада — це вторинна, підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень. Загальнотеоретична характеристика цих органів пов'язується з необхідністю визначення їх специфічних ознак:
— виконавча влада здійснюється урядом, який у різних країнах має неоднакову назву (Рада міністрів у Італії, Адміністрація президента у США, Уряд в Росії, Кабінет Міністрів в Україні, Федеративна рада — у Швейцарії, Кабінет — у Японії);
— основною функцією виконавчої влади є виконання законів шляхом конкретизації їх положень у підзаконних актах та їх реалізації;
— органи виконавчої влади приймають підзаконні нормативно-правові акти на основі, на виконання і відповідно до законів;
— органи виконавчої влади є підзвітними представницьким органам влади;
— вони є системою органів, які знаходяться у ієрархічному підпорядкуванні (в Україні цю систему складають вищі, відомчі та місцеві органи виконавчої влади);
— виконавча влада передбачає чітку організацію державно-службових відносин, підпорядкованість та відповідальність;
— важливим напрямом діяльності виконавчих органів є здійснення розпорядчих повноважень із визначення внутрішньої структури органів виконавчої влади;
— виконавчі органи функціонують за принципами подвійного підпорядкування — органу, що їх створив, та вищестоящому в порядку підлеглості органу і субординації, тобто чіткого підпорядкування;
— органи виконавчої влади приймають індивідуальні акти, що конкретизують загальні норми до певного випадку чи суб'єктів та поширюються на управлінську сферу;
— універсальний і предметний характер виконавчої влади забезпечує можливість безперервної діяльності цих органів на всій території держави та їх спирання на людські, матеріальні і фінансові ресурси та використання системи службових заохочень і просувань по службі;
— наявність у виконавчих органів права на видання актів делегованого законодавства та права законодавчої ініціативи;
— наявність у системі виконавчих структур місцевих органів влади, які формуються шляхом призначення центром або ж обираються органами місцевого самоврядування.
Незалежною структурною частиною апарату держави є судові органи. Судова влада — одна з гілок державної влади, основною метою якої є здійснення правосуддя. Найважливіше її завдання — розгляд та вирішення правових спорів, забезпечення балансу свободи у суспільстві та обов'язку виконання законів. Обов'язковою умовою функціонування судової влади є забезпечення незалежності її діяльності та самостійності у вирішенні питань внутрішньої організації адміністрування у судах. Будучи самостійним елементом апарату держави, судові органи характеризуються головними особливостями, які полягають у наступному:
— основною функцією діяльності судової влади є здійснення правосуддя;
— виключність повноважень суду, що полягає у неможливості інших суб'єктів здійснювати правосуддя та делегування судових повноважень;
— незалежність органів судової влади від інших державних структур та їх підпорядкованість виключно закону;
— діяльність судових органів здійснюється у особливій формі розгляду і вирішення цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справ у судових засіданнях;
— діяльність судових органів здійснюється відповідно до вимог суворого дотримання визначеної процесуальним законодавством процедури розгляду справ та винесення рішень;
— основними принципами діяльності судової влади є рівність прав громадян на судовий захист; гласність, змагальність, обов'язковість рішень;
— результатом розгляду справ судовими органами є винесення індивідуального акта, що має форму рішення, вироку, постанови чи ухвали та вміщає індивідуально-владне обов'язкове веління;
— можливість оскарження прийнятих рішень зацікавленими особами;
— можливість здійснювати функцію захисту прав і свобод людини та громадянина шляхом їх гарантування та поновлення;
— акти, що є результатом розгляду справ, приймаються судовими органами від імені держави;
— повноваження у сфері правосуддя реалізуються одноособово суддею чи судовою комісією у межах судової процедури;
— у країнах загального права (Канада, Англія, США) суд здійснює не лише правосуддя, а й має правотворчі повноваження;
— наявність спеціального статусу суддів, що забезпечує їх незалежність та можливість прийняття рішень лише на основі закону;
— призначенням судової влади є стриманая інших гілок влади у межах конституційної законності та права шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю;
— судові органи мають системний характер, тобто складаються з органів, що діють у сфері конституційної, загальної, господарської та адміністративної юстиції.
Відповідно до ст. 3 Закону «Про судоустрій України» судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Систему судів загальної юрисдикції, що будується за принципами територіальності і спеціалізації, складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст. 18). Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські, міськрайонні суди та військові суди гарнізонів (ст. 21). Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей; апеляційні суди міст Києва та Севастополя; апеляційний суд Автономної Республіки Крим; військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди (ст. 25). Вищим судовим органом спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України (ст. 38).
Судова влада, таким чином, є специфічною незалежною гілкою державної влади, яка реалізує повноваження із здійснення правосуддя шляхом гласного, змагального, як правило, колегіального розгляду та вирішення у судових засіданнях спорів про право.
Зазначені вище ознаки органів законодавчої, виконавчої та судової влади надають можливість сформулювати організаційно-правові начала принципу розподілу влади, які складають його зміст:
— належність суверенної влади народу, що зумовлює його конституційне визначення як єдиного джерела влади;
— відносність незалежності трьох гілок влади, оскільки у процесі здійснення владних повноважень вони взаємодіють;
— наявність системи стримань і противаг перешкоджає концентрації влади у межах одного органу держави, не допускає захоплення будь-ким влади чи присвоєння владних повноважень з метою встановлення диктатури;
— належність кожній з гілок влади характерних лише їй повноважень, їх конституційне закріплення та забезпечення можливостей впливу на інші державні структури.
Таким чином, загальнотеоретична характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади надає можливість визначити не лише своєрідні ознаки, притаманні кожній з гілок влади, а й охарактеризувати зміст принципу розподілу влади, що покладається в основу функціонування апарату будь-якої держави.