93. Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права.

Спільним у нормативно-правових актів, актів застосування та актів тлумачення норм права є те, що:

• у поєднанні вони утворюють так звану "тріаду" правових актів;

• усі правові акти мають юридичну силу, державно-владний обов'язковий характер;

• усі види правових актів можуть походити від одних і тих самих органів та посадових осіб (парламенту, уряду, глави держави, міністерства тощо).

Нормативно-правовий акт відрізняється від інших правових актів, зокрема актів застосування норм права та інтерпретаційних актів (актів тлумачення) тим, що:

• нормативно-правовий акт містить норми права, тобто приписи для невизначеного кола суб'єктів. Інші юридичні акти ніколи не встановлюють норми права, зокрема правозастосовчі акти — індивідуальні приписи, що адресовані персонально до зазначених у них осіб, а акт тлумачення дає лише роз'яснення змісту чинних норм права;

• нормативно-правовий акт містить норми права загального характеру, він поширює свою дію на всіх суб'єктів права, тоді як акт застосування має індивідуальну спрямованість, поширює чинність норми права на конкретну ситуацію, стосується конкретних осіб;

• нормативно-правовий акт призначений для багаторазового використання, а акти застосування мають одноразову чинність;

• акт застосування норм права та інтерпретаційний акт приймаються на основі нормативно-правового акта;

• акт застосування включає обов'язок підкорення — виконати сформульоване у справі рішення;

• акт тлумачення норми права не містить нових нормативних приписів, він є уточнювальним судженням про вже наявну норму права;

• нормативно-правові акти виражають метод загальнонормативного, абстрактного правового регулювання, а інші правові акти — метод індивідуального (казуального) регулювання;

• нормативно-правові та інтерпретаційні акти завжди мають документальну форму вираження, а акти застосування — не завжди.

94. Прогалини у праві: поняття, засоби їх подолання.

Пробел в праве – это полное или частичное отсутствие в действующем законодательстве нормы, регулирующей общественное отношение, находящееся в сфере правового регулирования.

Условия констатации наличия пробела в праве:

• Данное общественное отношение находится в сфере правового регулирования;

• Отсутствует (полностью, частично) норма права, регулирующая данное отношение.

К причинам (объективным, субъективным) возникновения пробелов в праве, например относятся:

• Развитие общественных отношений (находящихся в сфере правового регулирования);

• Недостатки законодательной техники (обнаруживаются при реализации соответствующих нормативных актов);

Пробелы в праве устраняются (восполняются) законодателем (принимается соответствующим правотворческим органом недостающая норма или группа норм), преодолеваются правоприменительными органами (не вправе отказаться от решения данного юридического дела по причине неполноты законодательства).

Способы преодоления пробелов в праве (методы их оперативного преодоления): аналогия закона и аналогия права.

Аналогия закона – это решение юридического дела, применяя к общественным отношениям закон, регулирующий сходные отношения.

Аналогия права – это решение юридического дела, на основе общих принципов права (исходя из общих начал и смысла законодательства).

В таких отраслях права как административное право, уголовное право институт аналогии не допускается («нет преступления и наказания, нет проступка и взыскания – без указания на то в законе»). В гражданском праве к институту аналогии прямое отношение имеет ст.4 ГК Украины, в которой, в частности, говориться о том, что гражданские права и обязанности могут возникать из действий, которые «хотя и не предусмотрены законом, но в силу общих начал и смысла гражданского законодательства порождают гражданские права и обязанности». Например, действительны договоры консигнации (разновидность договоров комиссионной продажи товаров), хотя в ГК Украины нет такого понятия «договор консигнации».