- •Перелік контрольних питань до державного екзамену з теорії держави і права Теорія держави
- •Предмет і метод теорії держави і права, її функції та місце в системі юридичних наук.
- •Первісний лад: структура, організація соціальної влади.
- •Основні теорії виникнення держави. Утворення української держави у хх ст. (період розпаду срср).
- •Поняття держави, її основні ознаки.
- •Основні види суспільної влади, її поняття. Державна влада: поняття, ознаки, співвідношення державної влади і держави.
- •Сутність держави.
- •Тип держави. Формаційний та цивілізаційний підходи до його визначення.
- •Поняття функцій держави, їх види. Види основних функцій сучасної української держави.
- •Правові форми і методи здійснення функцій держави: поняття, види.
- •Поняття і ознаки громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •Політична система суспільства: поняття, структура.
- •Держава у політичній системі суспільства, її взаємодія з політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян.
- •Поняття державного суверенітету, його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації. Україна як суверенна держава.
- •Поняття та ознаки демократичної держави. Україна як демократична держава.
- •Форми та інститути демократії.
- •Референдум в Україні: поняття, види, юридична природа.
- •Поняття та ознаки соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •Поняття та ознаки правової держави. Україна як правова держава.
- •Форма держави: поняття та структура. Форма державного правління: поняття, загальноісторичні та сучасні види.
- •Республіка як форма державного правління: поняття, види. Особливості республіканського правління в Україні.
- •Форма державного устрою: поняття, види. Державний устрій України за Конституцією України.
- •Поняття та основні види державного (політичного) режиму. Політичний режим в Україні.
- •Механізм держави: поняття, ознаки, структура.
- •Орган держави: поняття, ознаки, компетенція. Класифікація державних органів.
- •Державні органи, передбачені Конституцією України.
- •Поняття соціального управління, його види, типи. Поняття державного управління, його суб’єкти.
- •Місцеве самоврядування в Україні : поняття, суб’єкти. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в Україні.
- •Державна служба: поняття, ознаки, види.
- •Державний контроль: поняття, основні види.
- •Поняття та основні види державного примусу.
- •Теорія розподілу влад, її реалізація в сучасних країнах світу.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Система “стримувань та противаг”: поняття, основні цілі, втілення в Україні відповідно до положень її Основного Закону.
- •Соціальні норми у первісному ладі. Ознаки, які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному ладі.
- •Теорія права
- •Виникнення права.
- •Поняття об'єктивного і суб'єктивного права, їх співвідношення.
- •Основні теорії права та сучасні підходи до праворозуміння.
- •Функції права: поняття, види.
- •Принципи права: поняття, види, співвідношення з нормами права.
- •Принцип верховенства права.
- •Співвідношення національного і міжнародного права.
- •Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Права людини: поняття, ознаки, види. Теорія трьох поколінь прав людини.
- •Права та свободи людини і громадянина. Основні та інші права людини і громадянина.
- •Гарантії прав, свобод людини та громадянина: поняття, види.
- •Правовий статус громадянина : поняття, структура, види.
- •Законний інтерес як правова категорія: поняття, види, співвідношення з суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
- •Поняття правової системи суспільства. Основні типи правових систем світу, їх загальна характеристика. Місце правової системи України в типології правових систем.
- •Система права: поняття, структура. Поняття галузі та інституту права. Критерії(підстави) розподілу норм права по галузям права.
- •Публічне і приватне право.
- •Система законодавства: поняття, структура. Співвідношення системи законодавства і системи права.
- •Поняття і форми систематизації законодавства.
- •Соціальні норми: поняття, види.
- •Співвідношення норм права і норм моралі. Значення норм моралі для правотворчості та реалізації права.
- •Право і технічні норми.
- •Право і звичаї та корпоративні, релігійні норми.
- •Норми права: поняття, ознаки.
- •Структура норми права. Види структурних елементів норм права.
- •Види норм права за рівнем правового регулювання та юридичною силою.
- •Види норм права за методом правового регулювання та характером диспозиції.
- •Види норм права за функцією в правовому регулюванні, дією в часі, на коло суб’єктів, сферою територіальної дії.
- •Спеціалізовані норми права, їх види.
- •Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •Норма права і стаття закону, їх співвідношення.
- •Поняття правотворчості, її функції та основні принципи. Співвідношення понять "правотворчість" і "правоутворення".
- •Стадії та види правотворчості.
- •Оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні та строки набрання ними чинності.
- •Поняття нормативно-правового акту, його основні ознаки.
- •Поняття юридичної сили нормативно-правового акту, їх види за юридичною силою.
- •Поняття закону, його основні ознаки. Види законів.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, класифікація.
- •Конституція України, її основні ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття “законодавство”. Тлумачення терміна ”законодавство” Конституційним Судом України.
- •Юридична колізія: поняття, види. Колізійні норми права. Способи вирішення юридичних колізій.
- •Підзаконні нормативно-правові акти органів влади: поняття, класифікація.
- •Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
- •Підзаконні нормативні акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Відомчі нормативні акти.
- •Локальні нормативні акти.
- •Тлумачення норм права: поняття, причини, мета, способи.
- •Буквальне, розширювальне, обмежувальне тлумачення норм права.
- •Офіційне та неофіційне тлумачення норм права: поняття, види.
- •Акти офіційного тлумачення норм права: поняття, види.
- •Форми (джерела) права: поняття та види. Багатозначність терміна “джерело права”.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права. Міжнародно-правові договори: поняття, види, місце в системі законодавства України.
- •Судовий прецедент як джерело права. Прецеденти Європейського суду з прав людини, їх значення для правової системи України.
- •Поняття реалізації норм права. Поняття та основні форми безпосередньої реалізації норм права.
- •Застосування норм права: поняття, ознаки.
- •Основні стадії застосування норм права.
- •Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види.
- •Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права.
- •Прогалини у праві: поняття, засоби їх подолання.
- •Правовідносини: поняття, основні ознаки, види.
- •Взаємозв’язок норми права і правового відношення.
- •Склад (структура) правовідносин.
- •Суб'єктивні права та юридичні обов’язки: поняття, структура.
- •Суб'єкти правовідносин, їх види. Держава як суб'єкт правовідносин.
- •Юридична особа: поняття, ознаки, види.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, склад.
- •Правосуб’єктність юридичних осіб.
- •Поняття та види об'єктів правовідносин.
- •Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад.
- •Правомірна поведінка: поняття, ознаки, види.
- •Правопорушення: поняття, ознаки, види.
- •Зловживання правом: поняття, ознаки, основні види.
- •Склад правопорушення: поняття, структура.
- •Юридична відповідальність: поняття , ознаки.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Підстави юридичної відповідальності.
- •Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •Співвідношення суб‘єкта правопорушення та суб‘єкта юридичної відповідальності.
- •Правосвідомість: поняття, ознаки. Структура правосвідомості, її основні функції та види.
- •Правова культура: поняття, види. Структура правової культури суспільства, особи.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини виникнення та шляхи подолання.
- •Поняття законності та правопорядку, їх співвідношення, гарантії.
- •118. Поняття, види, способи і типи правового регулювання.
- •119. Механізм правового регулювання, його елементи і стадії.
- •120. Юридична техніка: поняття, структура.
Теорія права
Виникнення права.
Исследуя вопрос об историческом возникновении права, прежде всего необходимо различать два пути правообразования:
1) связанный с деятельностью государства;
2) не связанный с деятельностью государства.
Право возникает вместе с государством, и это проявляется:
•в непосредственном правотворчестве государства: издание им нормативно-правовых актов (например, Законы XII таблиц Древнего Рима), а также появление прецедентов (административных и судебных)— решений административных и судебных органов по конкретным юридическим делам, ставших образцами, которыми обязательно необходимо руководствоваться при решении последующих аналогичных дел;
•в перерождении норм-обычаев, свойственных "догосударственным" обществам, в нормы обычного права, состоящего из обычаев, признаваемых и охраняемых государством, поддерживаемых его принудительной силой.
История распорядилась так, что формирование права путем издания нормативных актов преобладало в странах континентальной Европы, а например, в Англии право складывалось преимущественно на основе судебных прецедентов.
Исследование древнейших юридических памятников, таких, например, как индийские Законы Ману, Кодекс законов царя Хаммурапи, Законы XII таблиц Древнего Рима, Русская Правда и др., показывает, что в них содержатся и нормы обычного права, и судебные прецеденты, и прямые законодательные установления.
Право появляется и независимо от государства. На это указывает, в частности, факт появления в Европе в конце Средневековья так называемого "купеческого права" одновременно с возникновением внешней торговли. Негоциантам, управлявшим потоками товаров и денег, было недостаточно обычаев, которые регулировали феодальные отношения. Постепенно купцы ввели в оборот собственное частное право. Так возникли договор между хозяином судна и капитаном-продавцом, страхование от морских рисков, типовые условия продажи на ярмарке и в порту, вексель, институт банкротства и многое другое.
Поняття об'єктивного і суб'єктивного права, їх співвідношення.
Право в объективном смысле — это система норм (привил поведения), непосредственно исходящих от государства или признаваемых государством в качестве регуляторов общественных отношений при решении соответствующих юридических дел.
Иными словами, право в объективном смысле — это массив регулирующих общественные отношения норм, представляющих собой объективированный результат волеизъявления правотворческих органов, а также совокупность правил поведения, применение которых (например, некоторых обычаев) при регулировании общественных отношении санкционируется государством.
Термины "позитивное право" и "объективное право"— синонимы, означающие систему норм, исходящих от государства.
Как объективная реальность, позитивное право существует в законах и иных признаваемых государством источниках (формах) права. Эти нормы существуют объективно, т. е. независимо от какого-либо конкретного лица — субъекта права, а также независимо от того, знает или не знает о них это лицо. Именно поэтому данная система норм называется "объективным правом".
Развернутое определение позитивного (объективного) права может иметь следующую формулировку:
"Право — это всеобщий нормативный регулятор общественных отношений, система формально-определенных, общеобязательных норм, которые установлены или санкционированы государством, выражают его волю, являются официальным критерием правомерного или противоправного поведения".
Данное определение права (объективного) отмечает его связь с государством, обращает внимание (но не акцентирует его) на государстве как основном субъекте правотворчества, но государство – не единственный субъект правотворчества, субъектом установления норм права ,например ,в Украине являются и трудовые коллективы («коллективный договор» - один из источников права Украины, является разновидностью т.н. нормативно-правовых договоров).Поэтому нередко в определениях права (объективного) прямо не говорят о его связи с государством, просто указывают, что это система норм ,закрепленных в законах и иных формах(источниках) права.
"Объективное право" юристы обычно называют просто "право", например, "право Украины", "право Англии", имея в виду все действующие юридические нормы данного государства. Если говорят "гражданское право", "уголовное право", то имеют в виду отрасль права данного государства. В случае употребления терминов "патентное право", "вексельное право" имеют в виду институт отрасли права. Нормы, исходящие от государства, юристы называют "правовыми нормами", "нормами права" или "юридическими нормами". Во многих государствах (Украина, Франция) "объективное право" — это главным образом писаное право, т. е. его нормы закреплены в основном в законодательстве— в законах, подзаконных нормативно-правовых актах. Поэтому нередко юристы в этих странах термины "законодательство" и "право" употребляют как синонимы, хотя «законодательство» – это внешняя форма права ,причем не единственная ,есть и иные формы (источники) права.
От "объективного права" следует отличать так называемое "субъективное право", т. е. обеспеченную законом и государством возможность поведения, принадлежащую определенному субъекту права (какому-нибудь конкретному лицу). Например, собственник дома вправе им владеть, пользоваться, распоряжаться, т. е. он может в нем жить, сдать внаем часть жилых помещений, продать или обменять его на что-либо и т. д.
Что касается соотношения "объективного права" и "субъективного права", то последнее возникает на основе норм "объективного права" и им предусматривается. Например, возможность лица заниматься предпринимательской деятельностью закреплена Законом Украины "О предпринимательстве"
Субъективное право представляет собой единство трех возможностей поведения, иными словами, возможностей поведения трех видов, а именно: обладатель субъективного права, т.е. управомоченное лицо располагает, во-первых, возможностью самостоятельно, своими действиями (бездействием) объективно проявить себя в своем определенном поведении (например, может дать деньги взаймы); во-вторых, может требовать определенного поведения от иных лиц (например, возврата денежной суммы, переданной им заемщику); в-третьих, он может обращаться в соответствующие компетентные органы государства в связи с необходимостью защиты нарушенного права путем применения мер государственного принуждения (например, в суд с исковым заявлением о взыскании заработной платы за работу в выходные дни).