- •Перелік контрольних питань до державного екзамену з теорії держави і права Теорія держави
- •Предмет і метод теорії держави і права, її функції та місце в системі юридичних наук.
- •Первісний лад: структура, організація соціальної влади.
- •Основні теорії виникнення держави. Утворення української держави у хх ст. (період розпаду срср).
- •Поняття держави, її основні ознаки.
- •Основні види суспільної влади, її поняття. Державна влада: поняття, ознаки, співвідношення державної влади і держави.
- •Сутність держави.
- •Тип держави. Формаційний та цивілізаційний підходи до його визначення.
- •Поняття функцій держави, їх види. Види основних функцій сучасної української держави.
- •Правові форми і методи здійснення функцій держави: поняття, види.
- •Поняття і ознаки громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •Політична система суспільства: поняття, структура.
- •Держава у політичній системі суспільства, її взаємодія з політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян.
- •Поняття державного суверенітету, його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації. Україна як суверенна держава.
- •Поняття та ознаки демократичної держави. Україна як демократична держава.
- •Форми та інститути демократії.
- •Референдум в Україні: поняття, види, юридична природа.
- •Поняття та ознаки соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •Поняття та ознаки правової держави. Україна як правова держава.
- •Форма держави: поняття та структура. Форма державного правління: поняття, загальноісторичні та сучасні види.
- •Республіка як форма державного правління: поняття, види. Особливості республіканського правління в Україні.
- •Форма державного устрою: поняття, види. Державний устрій України за Конституцією України.
- •Поняття та основні види державного (політичного) режиму. Політичний режим в Україні.
- •Механізм держави: поняття, ознаки, структура.
- •Орган держави: поняття, ознаки, компетенція. Класифікація державних органів.
- •Державні органи, передбачені Конституцією України.
- •Поняття соціального управління, його види, типи. Поняття державного управління, його суб’єкти.
- •Місцеве самоврядування в Україні : поняття, суб’єкти. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в Україні.
- •Державна служба: поняття, ознаки, види.
- •Державний контроль: поняття, основні види.
- •Поняття та основні види державного примусу.
- •Теорія розподілу влад, її реалізація в сучасних країнах світу.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Система “стримувань та противаг”: поняття, основні цілі, втілення в Україні відповідно до положень її Основного Закону.
- •Соціальні норми у первісному ладі. Ознаки, які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному ладі.
- •Теорія права
- •Виникнення права.
- •Поняття об'єктивного і суб'єктивного права, їх співвідношення.
- •Основні теорії права та сучасні підходи до праворозуміння.
- •Функції права: поняття, види.
- •Принципи права: поняття, види, співвідношення з нормами права.
- •Принцип верховенства права.
- •Співвідношення національного і міжнародного права.
- •Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Права людини: поняття, ознаки, види. Теорія трьох поколінь прав людини.
- •Права та свободи людини і громадянина. Основні та інші права людини і громадянина.
- •Гарантії прав, свобод людини та громадянина: поняття, види.
- •Правовий статус громадянина : поняття, структура, види.
- •Законний інтерес як правова категорія: поняття, види, співвідношення з суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
- •Поняття правової системи суспільства. Основні типи правових систем світу, їх загальна характеристика. Місце правової системи України в типології правових систем.
- •Система права: поняття, структура. Поняття галузі та інституту права. Критерії(підстави) розподілу норм права по галузям права.
- •Публічне і приватне право.
- •Система законодавства: поняття, структура. Співвідношення системи законодавства і системи права.
- •Поняття і форми систематизації законодавства.
- •Соціальні норми: поняття, види.
- •Співвідношення норм права і норм моралі. Значення норм моралі для правотворчості та реалізації права.
- •Право і технічні норми.
- •Право і звичаї та корпоративні, релігійні норми.
- •Норми права: поняття, ознаки.
- •Структура норми права. Види структурних елементів норм права.
- •Види норм права за рівнем правового регулювання та юридичною силою.
- •Види норм права за методом правового регулювання та характером диспозиції.
- •Види норм права за функцією в правовому регулюванні, дією в часі, на коло суб’єктів, сферою територіальної дії.
- •Спеціалізовані норми права, їх види.
- •Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •Норма права і стаття закону, їх співвідношення.
- •Поняття правотворчості, її функції та основні принципи. Співвідношення понять "правотворчість" і "правоутворення".
- •Стадії та види правотворчості.
- •Оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні та строки набрання ними чинності.
- •Поняття нормативно-правового акту, його основні ознаки.
- •Поняття юридичної сили нормативно-правового акту, їх види за юридичною силою.
- •Поняття закону, його основні ознаки. Види законів.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, класифікація.
- •Конституція України, її основні ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття “законодавство”. Тлумачення терміна ”законодавство” Конституційним Судом України.
- •Юридична колізія: поняття, види. Колізійні норми права. Способи вирішення юридичних колізій.
- •Підзаконні нормативно-правові акти органів влади: поняття, класифікація.
- •Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
- •Підзаконні нормативні акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Відомчі нормативні акти.
- •Локальні нормативні акти.
- •Тлумачення норм права: поняття, причини, мета, способи.
- •Буквальне, розширювальне, обмежувальне тлумачення норм права.
- •Офіційне та неофіційне тлумачення норм права: поняття, види.
- •Акти офіційного тлумачення норм права: поняття, види.
- •Форми (джерела) права: поняття та види. Багатозначність терміна “джерело права”.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права. Міжнародно-правові договори: поняття, види, місце в системі законодавства України.
- •Судовий прецедент як джерело права. Прецеденти Європейського суду з прав людини, їх значення для правової системи України.
- •Поняття реалізації норм права. Поняття та основні форми безпосередньої реалізації норм права.
- •Застосування норм права: поняття, ознаки.
- •Основні стадії застосування норм права.
- •Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види.
- •Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права.
- •Прогалини у праві: поняття, засоби їх подолання.
- •Правовідносини: поняття, основні ознаки, види.
- •Взаємозв’язок норми права і правового відношення.
- •Склад (структура) правовідносин.
- •Суб'єктивні права та юридичні обов’язки: поняття, структура.
- •Суб'єкти правовідносин, їх види. Держава як суб'єкт правовідносин.
- •Юридична особа: поняття, ознаки, види.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, склад.
- •Правосуб’єктність юридичних осіб.
- •Поняття та види об'єктів правовідносин.
- •Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад.
- •Правомірна поведінка: поняття, ознаки, види.
- •Правопорушення: поняття, ознаки, види.
- •Зловживання правом: поняття, ознаки, основні види.
- •Склад правопорушення: поняття, структура.
- •Юридична відповідальність: поняття , ознаки.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Підстави юридичної відповідальності.
- •Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •Співвідношення суб‘єкта правопорушення та суб‘єкта юридичної відповідальності.
- •Правосвідомість: поняття, ознаки. Структура правосвідомості, її основні функції та види.
- •Правова культура: поняття, види. Структура правової культури суспільства, особи.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини виникнення та шляхи подолання.
- •Поняття законності та правопорядку, їх співвідношення, гарантії.
- •118. Поняття, види, способи і типи правового регулювання.
- •119. Механізм правового регулювання, його елементи і стадії.
- •120. Юридична техніка: поняття, структура.
Норма права і стаття закону, їх співвідношення.
Із зовнішнього боку норми-приписи і логічні норми одержують словесно-документальний, мовно-логічний виклад в тексті нормативного юридичного акту: його статтях і інших структурних підрозділах (частини, пункти, абзаци і навіть окремі фрази чи речення). Головне, що необхідно зрозуміти, – це розходження між нормою права і статтею нормативно-правового акта. Співвідношення норми і статті залежить від того, чи розглядається воно стосовно до логічної норми чи до норми-припису.
Логічна норма в більшості випадків міститься в декількох статтях нормативно-правового акта. Спеціалізація права призводить до того, що елементи логічної норми все більше розосереджуються по різних статтях нормативних актів. Це добре видно на вже розглянутому прикладі норм з СК, які говорять про обов'язки батьків. Більше того, правове становище батьків регламентується і в статтях інших нормативних актів, аж до встановлення кримінальної відповідальності.
Норма-припис, як правило, відповідає будь-якої частини тексту нормативного акта (статті, пункту, частини статті, окремою фразою). Дроблення норми-розпорядження взагалі неможливо, норма-розпорядження – це цільне, логічно завершене і формально закріплене державно-владне веління.
Однак повного збігу тут теж немає. Норма і стаття – це разноплоскостние явища. Норма – це правило поведінки, веління, тоді як стаття закону – це лише підрозділ тексту юридичного акту. Стаття і норма розрізняються також, як право і закон. Норма права – це структурний підрозділ права, а стаття – це підрозділ тексту закону. Тому говорити можна тільки про відповідність норми і статті, а не про їх тотожність.
Зазвичай стаття включає в себе кілька приписів. Наприклад, ст.11 СК РФ ” Порядок укладення шлюбу ” містить безліч приписів. Це і загальні імперативні приписи ” шлюб укладається при особистій присутності осіб ” , ” полягає після закінчення місяця з дня подачі заяви ” , І управомочивающие приписи ” при наявності поважних причин … орган може дозволити … ” , ” орган … може збільшити термін ” , ” при наявності особливих обставин шлюб може бути укладений в день подачі заяви ” , ” відмова в реєстрації може бути оскаржено до суду ” , Регулятивні ” державна реєстрація проводиться у встановленому порядку ” .
У найбільш загальному вигляді розрізняють три варіанти співвідношення норми права і статті закону, або три способи викладу юридичних норм в статтях нормативних актів.
1. Норма права і стаття закону збігаються. У цьому випадку у статті присутні всі три елементи, складові виражену в ній правову норму. Приклад – будь-яка норма особливої частини КК. Диспозиція – заборона вчинення злочину (грабіж, хуліганство …). Гіпотеза – умова вступу норми в дію (якщо хто-небудь зробив злочин). Санкція – покарання.
2. Норма права викладена у двох і більше статтях нормативного акта.
Поняття правотворчості, її функції та основні принципи. Співвідношення понять "правотворчість" і "правоутворення".
Правотворчество – это деятельность по принятию, изменению, отмене норм права (юридических норм).
Функции правотворчества – это определенные направления правотворческой деятельности по отношению к праву.
Виды функций правотворчества:
1. Новеллизация права.
В узком смысле новеллизация права – это принятие абсолютно новых норм права – т.н. «новелл».
В широком смысле новеллизация права (законодательства) – это:
установление (принятие), изменение, отмена норм права;
санкционирование уже существующих норм (например, обычаев);
принятие, изменение, отмена, приостановление, продление действия (пролонгирование) нормативного акта.
Новеллизация права (в широком смысле) предполагает какое-либо изменение состояния действующих норм права, т.е. внесение элемента новизны в состояние как формы, так и содержания права.
Новеллизируют (в широком смысле) право и определенные т.н. интерпретационные акты – такие акты официального толкования норм права как, например, соответствующие решения Конституционного Суда Украины, являющегося субъектом официального толкования законов Украины.
2. Устранение (восполнение) пробелов в праве.
Восполняют (устраняют) пробелы в праве только субъекты правотворчества, субъекты правоприменения могут только преодолевать пробелы в праве (пробелы в законодательстве).
3. Детализация (конкретизация) права.
Например, нормы законов могут детализироваться (конкретизироваться) нормами соответствующих подзаконных актов.
4. Систематизация законодательства.
Наиболее радикальным способом систематизации законодательства является его кодификация, которая вносит элемент упорядоченности и в форму, и в содержание законодательства.
Все функции правотворчества во многом диалектически взаимосвязаны между собой, одна предполагает другую как причина предполагает наличие ее следствия. Например, систематизация законодательства посредством его кодификации сопровождается его новеллизацией, детализацией, восполнением пробелов.
Функции правотворчества реализуются с помощью определенных организационных форм правотворчества: а) в форме текущего правотворчества; б) в форме деятельности компетентных органов по систематизации нормативного материала.
Принципы правотворчества
Принципы правотворчества:
законность;
демократизм;
научность;
профессионализм;
гласность;
плановость.
Законность правотворчества предполагает, что содержание, форма нормативно-правового акта, процедура его принятия (изменения, отмены) соответствуют требованиям законодательства. Так, например, согласно ст.8 Конституции Украины: «Законы и иные нормативно-правовые акты принанимаются на основе Конституции Украины и должны соответствовать ей».
Демократизм правотворчества характеризуется участием субъектов права (граждан, профсоюзов и др.) в правотворческом процессе (например, обсуждение проектов нормативных актов, выдвижение альтернативных проектов нормативных актов, референдумы – высшее проявление демократизма правотворчества); выражением в установленных нормах права (правилах поведения) воли большей части населения (с учётом прав интересов меньшинства); участием (непосредственным, косвенным) всех ветвей государственной власти в правотворческой деятельности (например, подготовка законопроектов правительством, предложений по совершенствованию законодательства судебными инстанциями, правоприменительными органами).
Научность правотворчества предполагает подготовку проекта нормативного акта на основе истинных знаний об объективных потребностях развития общества, и государства, о реальной политической, социально-экономической и т.п. ситуации в стране, о возможностях, пределах, целесообразности и т.д. правового регулирования соответствующих общественных отношений.
Профессионализм правотворчества связан с участием в правотворческой деятельности на всех ее стадиях компетентных специалистов (юристов, экономистов, социологов, управленцев, политологов и т.п.), профессиональные знания которых способствуют повышению качественного уровня создаваемых нормативных актов (например, проводится правовая экспертиза нормативного акта специалистами Минюста). Антипод правотворческому профессионализму – правотворческий дилетантизм.
Гласность правотворчества выражается в его информационной открытости для общества, освещении правотворческой деятельности средствами массовой информации (однако, в ряде случаев, в интересах общества и государства, национальной безопасности проводятся в соответствии с требованиями законодательства, например, закрытые заседания Верховной Рады Украины, принимаются постановления правительства с грифом «секретно»).
Плановость правотворчества связана с наличием государственного плана законодательных работ (например, в Украине постановлением Верховной Рады Украины от 15.08.1999 г. №976-XIV утверждена «Государственная программа развития законодательства Украины до 2002 года). Правотворческое планирование указывает на официальные приоритеты в работе Законодателя, устраняет правотворческую поспешность, обуславливает продуманную, согласованную подготовку законов и подзаконных актов качественно более высокого уровня. Плановость правотворчества не исключает оперативное принятие нормативных актов в связи с неожиданной актуализацией тех или иных проблемных вопросов жизнедеятельности страны.
Соотношение понятий «правообразование» и «правотворчество»
«Правообразование» - понятие более широкое, чем «правотворчество». Понятие «правообразование» акцентирует внимание на процессе формирования права, который характеризуется взаимодействием как объективных, так и субъективных факторов, предопределяющих и обеспечивающих создание нормативно-правовых актов. Нормативно-правовой акт – результат правотворчества (сознательно-волевой деятельности), т.е. правотворчество как бы завершает правообразование, к исходным моментам которого относится возникновение общественных отношений, требующих правовой регламентации, формирование связанного с этим соответствующего правосознания («идея права», «образ права»), его объективирование ( например,в правотворческом процессе в форме проекта нормативно-правового акта ).