- •Перелік контрольних питань до державного екзамену з теорії держави і права Теорія держави
- •Предмет і метод теорії держави і права, її функції та місце в системі юридичних наук.
- •Первісний лад: структура, організація соціальної влади.
- •Основні теорії виникнення держави. Утворення української держави у хх ст. (період розпаду срср).
- •Поняття держави, її основні ознаки.
- •Основні види суспільної влади, її поняття. Державна влада: поняття, ознаки, співвідношення державної влади і держави.
- •Сутність держави.
- •Тип держави. Формаційний та цивілізаційний підходи до його визначення.
- •Поняття функцій держави, їх види. Види основних функцій сучасної української держави.
- •Правові форми і методи здійснення функцій держави: поняття, види.
- •Поняття і ознаки громадянського суспільства. Співвідношення громадянського суспільства і держави.
- •Політична система суспільства: поняття, структура.
- •Держава у політичній системі суспільства, її взаємодія з політичними партіями та іншими об'єднаннями громадян.
- •Поняття державного суверенітету, його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації. Україна як суверенна держава.
- •Поняття та ознаки демократичної держави. Україна як демократична держава.
- •Форми та інститути демократії.
- •Референдум в Україні: поняття, види, юридична природа.
- •Поняття та ознаки соціальної держави. Україна як соціальна держава.
- •Поняття та ознаки правової держави. Україна як правова держава.
- •Форма держави: поняття та структура. Форма державного правління: поняття, загальноісторичні та сучасні види.
- •Республіка як форма державного правління: поняття, види. Особливості республіканського правління в Україні.
- •Форма державного устрою: поняття, види. Державний устрій України за Конституцією України.
- •Поняття та основні види державного (політичного) режиму. Політичний режим в Україні.
- •Механізм держави: поняття, ознаки, структура.
- •Орган держави: поняття, ознаки, компетенція. Класифікація державних органів.
- •Державні органи, передбачені Конституцією України.
- •Поняття соціального управління, його види, типи. Поняття державного управління, його суб’єкти.
- •Місцеве самоврядування в Україні : поняття, суб’єкти. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в Україні.
- •Державна служба: поняття, ознаки, види.
- •Державний контроль: поняття, основні види.
- •Поняття та основні види державного примусу.
- •Теорія розподілу влад, її реалізація в сучасних країнах світу.
- •Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
- •Система “стримувань та противаг”: поняття, основні цілі, втілення в Україні відповідно до положень її Основного Закону.
- •Соціальні норми у первісному ладі. Ознаки, які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному ладі.
- •Теорія права
- •Виникнення права.
- •Поняття об'єктивного і суб'єктивного права, їх співвідношення.
- •Основні теорії права та сучасні підходи до праворозуміння.
- •Функції права: поняття, види.
- •Принципи права: поняття, види, співвідношення з нормами права.
- •Принцип верховенства права.
- •Співвідношення національного і міжнародного права.
- •Право, політика, економіка: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Права людини: поняття, ознаки, види. Теорія трьох поколінь прав людини.
- •Права та свободи людини і громадянина. Основні та інші права людини і громадянина.
- •Гарантії прав, свобод людини та громадянина: поняття, види.
- •Правовий статус громадянина : поняття, структура, види.
- •Законний інтерес як правова категорія: поняття, види, співвідношення з суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
- •Поняття правової системи суспільства. Основні типи правових систем світу, їх загальна характеристика. Місце правової системи України в типології правових систем.
- •Система права: поняття, структура. Поняття галузі та інституту права. Критерії(підстави) розподілу норм права по галузям права.
- •Публічне і приватне право.
- •Система законодавства: поняття, структура. Співвідношення системи законодавства і системи права.
- •Поняття і форми систематизації законодавства.
- •Соціальні норми: поняття, види.
- •Співвідношення норм права і норм моралі. Значення норм моралі для правотворчості та реалізації права.
- •Право і технічні норми.
- •Право і звичаї та корпоративні, релігійні норми.
- •Норми права: поняття, ознаки.
- •Структура норми права. Види структурних елементів норм права.
- •Види норм права за рівнем правового регулювання та юридичною силою.
- •Види норм права за методом правового регулювання та характером диспозиції.
- •Види норм права за функцією в правовому регулюванні, дією в часі, на коло суб’єктів, сферою територіальної дії.
- •Спеціалізовані норми права, їх види.
- •Способи викладення норм права в статтях нормативно-правових актів.
- •Норма права і стаття закону, їх співвідношення.
- •Поняття правотворчості, її функції та основні принципи. Співвідношення понять "правотворчість" і "правоутворення".
- •Стадії та види правотворчості.
- •Оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні та строки набрання ними чинності.
- •Поняття нормативно-правового акту, його основні ознаки.
- •Поняття юридичної сили нормативно-правового акту, їх види за юридичною силою.
- •Поняття закону, його основні ознаки. Види законів.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, класифікація.
- •Конституція України, її основні ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття “законодавство”. Тлумачення терміна ”законодавство” Конституційним Судом України.
- •Юридична колізія: поняття, види. Колізійні норми права. Способи вирішення юридичних колізій.
- •Підзаконні нормативно-правові акти органів влади: поняття, класифікація.
- •Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
- •Підзаконні нормативні акти місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- •Відомчі нормативні акти.
- •Локальні нормативні акти.
- •Тлумачення норм права: поняття, причини, мета, способи.
- •Буквальне, розширювальне, обмежувальне тлумачення норм права.
- •Офіційне та неофіційне тлумачення норм права: поняття, види.
- •Акти офіційного тлумачення норм права: поняття, види.
- •Форми (джерела) права: поняття та види. Багатозначність терміна “джерело права”.
- •Нормативно-правовий договір як джерело права. Міжнародно-правові договори: поняття, види, місце в системі законодавства України.
- •Судовий прецедент як джерело права. Прецеденти Європейського суду з прав людини, їх значення для правової системи України.
- •Поняття реалізації норм права. Поняття та основні форми безпосередньої реалізації норм права.
- •Застосування норм права: поняття, ознаки.
- •Основні стадії застосування норм права.
- •Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види.
- •Співвідношення нормативно-правового акту, акту тлумачення і акту застосування норм права.
- •Прогалини у праві: поняття, засоби їх подолання.
- •Правовідносини: поняття, основні ознаки, види.
- •Взаємозв’язок норми права і правового відношення.
- •Склад (структура) правовідносин.
- •Суб'єктивні права та юридичні обов’язки: поняття, структура.
- •Суб'єкти правовідносин, їх види. Держава як суб'єкт правовідносин.
- •Юридична особа: поняття, ознаки, види.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, склад.
- •Правосуб’єктність юридичних осіб.
- •Поняття та види об'єктів правовідносин.
- •Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад.
- •Правомірна поведінка: поняття, ознаки, види.
- •Правопорушення: поняття, ознаки, види.
- •Зловживання правом: поняття, ознаки, основні види.
- •Склад правопорушення: поняття, структура.
- •Юридична відповідальність: поняття , ознаки.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Підстави юридичної відповідальності.
- •Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •Співвідношення суб‘єкта правопорушення та суб‘єкта юридичної відповідальності.
- •Правосвідомість: поняття, ознаки. Структура правосвідомості, її основні функції та види.
- •Правова культура: поняття, види. Структура правової культури суспільства, особи.
- •Правовий нігілізм: поняття, причини виникнення та шляхи подолання.
- •Поняття законності та правопорядку, їх співвідношення, гарантії.
- •118. Поняття, види, способи і типи правового регулювання.
- •119. Механізм правового регулювання, його елементи і стадії.
- •120. Юридична техніка: поняття, структура.
Укази Президента України, їх види та юридична сила. Інститут контрасигнації.
Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Це — принцип контрасигнатури, відповідно до якого Прем'єр-міністр чи міністр беруть на себе юридичну відповідальність за виконання даного акта. Президент, будучи главою держави, видає акти, які займають наступне після законів місце. Важлива роль приділяється указам, багато у чому завдяки їм глава держави реалізує повноваження та елементи свого правового статусу. У сучасний період сфера правового регулювання, охоплена указами, дуже широка. Як правило, вони видаються у випадку прогалин у праві. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Наприклад, Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпорядження Президента України «Про призначення Л. Каденюка помічником Президента України з питань авіації та космонавтики».
КОНТРАСИГНУВАННЯ АКТІВ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ
(від лат. contra — проти і signare — позначати, засвідчувати печаткою) — скріплення підписом глави уряду і/або окр. члена уряду акта глави д-ви. Без такого підпису акт недійсний. У різних країнах сфера застосування інституту К. а. г. д. є неоднаковою. У країнах з парламентарними формами державного правління контрасигнуються усі або майже всі акти президента або монарха, в т. ч. рішення про призначення глави і членів уряду, розпуск парламенту, повернення законопроекту на повторний розгляд у парламенті тощо.
Інститут К. а. г. д., що застосовується у такому обсязі, містить суперечності. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави держави про його ж таки призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до ін. дій, які засвідчувати б офіц. зайняття ним посади. Підпис відповідної особи під актом про її призначення є, по суті, підтвердженням прийняття цього призначення. Не менші суперечності можуть виникнути і з приводу К. а. г. д. про розпуск парламенту. Досить реальною є ситуація, коли члени уряду, котрі скріплюють своїм підписом відповідний акт, не мають довіри парламенту. Тому в деяких країнах глава держави не чекає ініціативи з боку уряду і сам пропонує йому визначитися з приводу розпуску парламенту. Це підносить роль глави держави у використанні його повноважень на більш високий рівень.
У президентських республіках президент видає акти на свій розсуд і без будь-якого контрасигнування.
У країнах зі змішаною формою державного правління, зокрема в тих, де глава держави наділений за конституцією більш-менш широкими і реальними владними повноваженнями, сфера застосування інституту К. а. г. д. так чи інакше обмежена.
В ст. 106 Конституції України визначено коло актів Президента України, що мають бути скріплені підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Усі ін. акти Президент видає на власний розсуд і без контрасигнування з боку глави і членів уряду.
Сам же інститут контрасигнування не можна сприймати однозначно і пов'язувати з відсутністю у глави держави відповідних владних повноважень. Як свідчить світова державна правова практика, такий зв'язок далеко не завжди наявний. Призначення контрасигнування, яке має давню історичну традицію, започатковану ще у феод, часи, виявляється насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політ, (конституційно-правову) відповідальність за прийняті ним рішення і покласти її на уряд та його окр. членів. Існує й ін. трактування цього інституту, за яким контрасигнування забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи.
В конституційній теорії також прийнято, що відповідний підпис компетентного члена уряду може лише засвідчувати законність видання акта глави держави, його відповідність вимогам основного закону. Інститут К. а. г. д. є важливою складовою державно-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління. Поняття «контрасигнування» іноді вживається і для позначення практики скріплення актів глав урядів окр. міністрами, що має місце в ряді країн. Така практика засвідчує наявність колективної відповідальності всіх членів уряду, що ґрунтується на їх солідарності за вчинені дії.