26. Витрати пов’язані з розглядом справи. Збір на ітз судового процесу. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.

П О С Т А Н О В А від 14 квітня 2009 р. N 361

Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для інших позивачів - у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати  на 2011 рік становить: з першого січня -941 грн. з першого квітня  - 960 грн. з першого жовтня - 985 грн. з першого грудня  -1004 грн.

Витрати пов’язані з проведенням судової єксепртизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду спарви такі витрати підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною 5 ст 49 ГПК.

До складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджена відповідними фінансовими документами.

 Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: — при задоволенні позову — на відповідача; — при відмові в позові — на позивача;  — при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

27.Розподіл господарських витрат.

  Головний принцип, який законодавством застосовується при розподілі господарських витрат, — це принцип покладення витрат на сторону, яка заявила безпідставний позов, або на сторону, яка затіяла безпідставний спір у господарському суді. За наявності заподіяння шкоди з боку кожної сторони господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно. Зазначене правило розподілу господарських витрат застосовується при вирішенні як майнових, так і немайнових спорів. Розподіл господарських витрат проводиться згідно зі ст. 49 ГПК.    Державне мито покладається: — у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, — на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозиції кожної зі сторін; — у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    Якщо спір виникає внаслідок неправильних дій однієї зі сторін, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.    Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.    Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: — при задоволенні позову — на відповідача; — при відмові в позові — на позивача;  — при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.