Стаття 91. Право апеляційного оскарження(коментар 2008)

Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга або подання подається через місцевий госпо­дарський суд, який розглянув справу.

Місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляцій­ному господарському суду.

1. Втілюючи концепцію, визначену ст. 125 Конституції України, згідно з приписами якої в Україні діють місцеві та апеляційні суди, з 10 липня 2001 р. в системі господарських судів України введений інститут апеляційних судів.

У частині 1 коментованої статті законодавець визначив перелік осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку, у разі їх незгоди, рішення, прийняте місцевим господарським судом — судом першої інстанції. Такими особами є безпосередньо сторони у справі — сторони судового процесу, визнані такими під час її (справи) розгляду судом першої інстанції. Згадані особи у такому випадку подають процесуаль­ний документ — апеляційну скаргу. Також законодавець визначив, що прокурор на підставі своїх повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", може оскаржити в апеляційному порядку ріїиення суду першої інстанції. У цьому випадку прокурор подає процесуальний документ — апеляційне подання. Для визначення поняття "сторони у судовому процесі" слід звернутись до відповідних норм цього Кодексу. Згадане поняття визначене законодавцем у ст. 21 ГПК України — сторонами у судовому процесі є позивачі і відповідачі. Водночас від­повідно до статей 26, 27 цього Кодексу у судовому процесі можуть брати участь також і треті особи, які заявляють або не заявляють самостійні вимоги на предмет спору. За приписами ч. З ст. 26 треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Згідно з приписами ч. 4 ст. 27 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Отже, аналізуючи наведені норми цього Кодексу, слід зробити висновок, що на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду шляхом подання апеляційної скарги мають право позивачі, відповідачі, а також треті особи, які визнані такими місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Повноваження прокурора у господарському процесі визначені законодавцем у ст. 29 цього Кодексу. Як вже зазначалося, ч. 1 комен­тованої статті, а також ст. 29 надають прокурору право на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції. Таке положення повністю узгоджується з нормами ст. 37 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої право внесення апеляційного подання на рішення і ухвали судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь. Але слід враховувати, що прокурор у господарському процесі здійснює представницькі функції, тобто представляє інтереси громадянина або держави (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 цього Кодексу) лише у встановлених законодавством випадках. Вирішуючи зазначене питання, слід також керуватись Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі № 1-1/99.

Як випливає з коментованої норми, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені рішення місцевого господарського суду, але визначення терміна „рішення" у ГПК України відсутнє. Відповідно до приписів ст. 82 цього Кодексу, при вирішенні господарського спору по суті господарський суд першої інстанції приймає рішен­ня. Отже, за приписами ч. 1 коментованої статті будь-яке рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Водночас приписами ст. 86 цього Кодексу законодавець визначив, що господарський суд першої інстанції у разі, коли спір не вирішуєть­ся по суті, виносить ухвалу. Види ухвал місцевого господарського суду та порядок їх винесення законодавець визначив у відповідних нормах ГПК України. Саме в цих нормах законодавець зазначив про можливість оскарження таких ухвал (див. коментар до ст. 106). Отже, оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ті ух­вали місцевого господарського суду, можливість оскарження яких безпосередньо зазначена у відповідних статтях цього Кодексу.

Як визначив законодавець у ч. 1 коментованої статті, апеляційна скарга чи апеляційне подання можуть бути подані на рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Але цей припис не зовсім узгоджується з приписами інших статей Кодексу (див. комен­тар до ч. 2 ст. 93).

70.

Стаття 92. Визначення апеляційної інстанції

Перегляд за апеляційною скаргою рішень та ухвал місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.

Стаття 92. Визначення апеляційної інстанції(КОМЕНТАР)

Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повно­важення якого поширюються на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду.

1. У цій статті законодавець визначив територіальну підсудність апеляційних господарських судів, зазначивши, що повноваження апе­ляційного господарського суду поширюється на територію знаходження відповідного місцевого господарського суду. Згідно з Указом Прези­дента України від 11 липня 2001 р. № 511/2001 "Про утворення апе­ляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України" на території України утворені та діють: 1) Дніпропет­ровський апеляційний господарський суд; 2) Донецький апеляційний господарський суд; 3) Житомирський апеляційний господарський суд; 4) Запорізький апеляційний господарський суд; 5) Київський апеля­ційний господарський суд; 6) Київський міжобласний апеляційний господарський суд; 7) Луганський апеляційний господарський суд; 8) Львівський апеляційний господарський суд; 9) Одеський апеля­ційний господарський суд; 10) Севастопольський апеляційний госпо­дарський суд; 11) Харківський апеляційний господарський суд.

Повноваження апеляційних господарських судів поширюються на території:

1. Дніпропетровського апеляційного господарського суду — Дніп­ропетровської і Кіровоградської областей;

2. Донецького апеляційного господарського суду — Донецької області;

3. Житомирського апеляційного господарського суду — Вінни­цької, Житомирської і Хмельницької областей;

4. Запорізького апеляційного господарського суду — Запорізької і Херсонської областей;

5. Київського апеляційного господарського суду — Чернігівської області та міста Києва;

6. Київського міжобласного апеляційного господарського суду — Київської, Полтавської і Черкаської областей;

7. Луганського апеляційного господарського суду — Луганської області;

8. Львівського апеляційного господарського суду — Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тер­нопільської і Чернівецької областей;

9. Одеського апеляційного господарського суду — Миколаївської і Одеської областей;

10. Севастопольського апеляційного господарського суду — Ав­тономної Республіки Крим і міста Севастополь;

11. Харківського апеляційного господарського суду — Сумської і Харківської областей.

Отже, перегляд в апеляційному порядку рішень (ухвал) місцевих господарських судів здійснюють відповідні апеляційні господарські суди.

71.

Стаття 93. Строк подання апеляційної скарги

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.