34.Призначення і проведення судової експертизи.Висновок судового експерта(41-42)

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі — судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодекс

Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Об'єктивне, аргументоване на підставі закону вирішення справ, що належать до компетенції господарського суду й стосуються діяльності різноманітних галузей та сфер діяльності, потребують знань, які виходять за межі тих, якими повинні володіти судді таких судів. Тому законодавець визначив у ч. 1 коментованої статті можливість призначення експертизи.

Експертиза — це вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмета тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" не може розглядатись як судова експертиза дане вченими тлумачення законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей, неузгодженостей, суперечностей чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вченими правової норми, доказового значення не має і посилатися на нього в обгрунтування рішення не можна.

Отже, головним призначенням експертизи у господарському судочинстві є якісна оцінка фахівцем (фахівцями) з урахуванням вимог законодавства обставин справи, усвідомлення та оцінка яких виходять за межі обов'язкових знань суддів господарського суду. Такими знаннями є спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Слід зазначити, що чітко встановленого кола обставин, коли має бути призначена експертиза, у нашому законодавстві немає. Це пов'язано з тим, що в останні роки процес збільшення спеціальних знань, якими не повинні володіти судді господарських судів відповідно до їх кваліфікаційних вимог, розвивається у геометричній прогресії, тому чітко визначити коло тих питань, для вирішення яких в господарському судочинстві слід залучати експертів, навряд чи можливо. Тому господарський суд за своєї ініціативою може призначати експертизу.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті учасникам судового процесу надане право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Отож вирішення питання щодо необхідності призначення експертизи у справі є прерогативою суду, причому він визначає також кількість питань, що має розв'язати експерт, та їх зміст.

Відповідно до ч. З коментованої статті проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі — судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.

Коло експертних установ, яким може бути доручено проведення відповідної експертизи, є досить широким. Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Пункт 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5) визначає, що основними видами експертиз, які проводяться в експертних установах, є: криміналістична; ґрунтознавча; біологічна; інженерно-технічна; автотехнічна; транспортно-трасологічна; пожежно-технічна; будевільно-технічна; бухгалтерська; товарознавча, зокрема автотоварознавча; комп'ютерної техніки та програмних продуктів; психологічна. Найчастіше господарські суди звертаються за товарознавчою та бухгалтерською експертизою.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах проводяться співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності, а також позаштатними працівниками цих установ. Комплектування складу позаштатних працівників та встановлення порядку їхньої діяльності покладається на керівника експертної установи.

У статті 7 Закону України "Про судову експертизу" немає згадки про те, що судову автотоварознавчу експертизу транспортних засобів також здійснюють тільки державні спеціалізовані установи. При розгляді тієї чи іншої справи суд може не обмежуватися визначенням як експертних тих закладів, які визначені у ст. 7 Закону України "Про судову експертизу". Тому він має право звернутися до: а) спеціалізованих державних органів, положеннями про які визначено їх право давати компетентні висновки; б) фахівців у тій чи іншій галузі знань, які визначені як експерти; в) фахівців, що одноразово виконують обов'язки експертів.

Для складення висновку експертом суд повинен чітко поставити питання перед ним, а також підготувати необхідні матеріали. При цьому суд повинен керуватися встановленими вимогами щодо якості, кількості та оформлення матеріалів (письмових, речових та інших, що підлягають експертизі). Такі вимоги містяться, наприклад, у загальному вигляді в інструкції, яка встановлює, що до експертної установи слід надсилати: постанову (ухвалу) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження (у разі потреби зі зразками для порівняльного дослідження, протоколами вилучення речових доказів, схемами тощо).

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи, надається у науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних експертних установах Міністерства юстиції України.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу); назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, поставлені експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі переліки, які є в матеріалах справи; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Частиною 4 коментованої статті встановлено положення, відповідно до якого сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту у порядку та з підстав, зазначених у частинах 5, 6 ст. 31 цього Кодексу. Господарський суд, розглядаючи заявлений відвід, повинен виходити з того, що відвід може бути заявлено, як правило, до початку експертизи.

Експерт відповідно до п. З ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" зобов'язаний заявити самовідвід з передбачених законом підстав, які виключають його участь у справі. Такі підстави передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 31 цього Кодексу.

У випадках, зазначених у ч. 5 ст. 31, експерт має право відмовитись від дачі висновку. Така відмова не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 385 КК України.

Висновок судового експерта

Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

1. Висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких (ст. 32 цього Кодексу) суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому висновок має відповідати вимогам ст. 34, яка визначає належність та допустимість доказів.

Висновок експерта складається з трьох частин: вступної, досліджувальної та висновків дослідження.

Питання вказуються у формулюванні постанови (ухвали) про призначення експертизи. Якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок дослідження. Якщо редакція питання у постанові (ухвалі) не відповідає науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання у редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи, він може дати відповідні роз'яснення і викласти питання у редакції, що відповідає згаданим рекомендаціям.

У досліджувальній частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта.

Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ досліджувальної частини. Якщо декілька питань тісно пов'язані між собою, хід їх вирішення можна описувати в одному розділі.

У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання у тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дана відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо її надати. Висновок експертизи підписується експертами, які проводили дослідження, та засвідчується печаткою експертної установи. Якщо до висновку експертизи додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертами та засвідчуються печаткою експертної установи. Висновок подається господарському суду у письмовій формі, а його копія надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. Питання, які поставлені експертом з власної ініціативи, вказуються після питань, зазначених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

Законодавець проводить різницю між додатковою та повторною експертизою. Підставою цього є оцінка висновку експерта судом: або ж висновок експерта є неповним або неясним, або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності. Однак як в першому, так і в другому випадку суд повинен дати позитивну оцінку висновку експерта з погляду достатності цього виду доказу, а також його зв'язок та відповідність з іншими доказами у справі.

Додаткова експертиза може бути призначена, якщо суд визнав висновок експерта неясним або неповним, у зв'язку з чим суд має винести ухвалу про призначення додаткової експертизи для роз'яснення додаткових питань, пов'язаних з попереднім експертним дослідженням. Додаткова експертиза може бути доручена судом тому самому або ж іншому експерту.

4. На відміну від додаткової експертизи, яка призначається у випадку неясності або неповноти висновку експерта, повторна експертиза призначається тоді, коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви у його правильності. Повторна експертиза доручається іншому експерту.

При проведенні повторної експертизи у вступній частині висновку експертизи викладаються відомості про первинні (попередні) експертизи: прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень попередніх експертиз із питань, які були поставлені перед експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи, які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, тобто відповідно до внутрішніх переконань суду, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ч. 6 коментованої статті відхилення господарським судом висновку судового експерта має бути мотивованим у рішенні.