9.2. Аналіз кредитоспроможності позичальника

Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюють не тільки комерційні банки, які стикаються з необхідністю прийнятя рішень про можливості та умови надання кредиту потенційному позичальнику, а й будь-які підприємства при встановленні умов розрахункових операцій зі своїми покупцями, коли вивча­ється можливість реалізації продукції з відстрочкою платежу. Цс обумовлено тим, що процес кредитування (незалежно від того, хто його здійснює) пов'язаний з впливом різноманітних факторів ризику, спроможних призвести до непогашення кредиту і відсот­ків по ньому. До факторів, що залежать від клієнта, належать ха­рактер кредитної угоди та кредитоспроможність.

Характер кредитної угоди диктується репутацією позичаль­ника та його потребами в обсязі кредиту, його строках, засобах забезпечення повернення.

Кредитоспроможність — це спроможність клієнта в повно­му обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховува­тися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність пов'язана із платоспроможністю.

Платоспроможність характеризується своєчасністю пога­шення всіх видів боргів, у тому числі кредитів та позик, і тому є більш широким поняттям, ніж кредитоспроможність.

Між платоспроможністю і кредитоспроможністю є одна сут­тєва відмінність. Підприємство погашає свої боргові зобов'язан­ня за рахунок вільних грошових коштів на рахунках. Погашення позикової заборгованості можливе також за рахунок джерел:

• виручки від реалізації заставного майна;

• коштів поручителів і гарантів;

• коштів страхових товариств;

• коштів депозитного вкладу.

Реалізуючи принцип забезпеченості повернення кредитів і по­зик, кредитор розраховує (навіть при низькій платоспроможності позичальника) на повне або хоча б часткове погашення позикової заборгованості за рахунок вторинних джерел.

Кредитоспроможність позичальника характеризується:

• репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманими кредитами, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

• поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;

• можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різ­них джерел;

• дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

• метою використання кредитних ресурсів;

• сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й позиковими коштами;

• погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

• забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредито- ра брати в заставу під видану позичку активи підприємства, мключаючи цінні папери.

Процес оцінки комплексу умов, що визначають кредитоспро­можність позичальника, схематично показано нарис. 9.1:

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реалізується через вирішення таких завдань:

• вивчення фінансового стану клієнта;

• попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефективної роботи позичальника;

• стимулювання суб'єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської діяльності.

Основними джерелами інформації для оцінки кредитоспроможності підприємства є баланс та інші форми бухгалтерії звітності на кілька звітних дат.

До комплекту бухгалтерської звітності підприємства входять.

• Бухгалтерський баланс (ф. № 1);

• Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

• Звіт про власний капітал (ф. № 4).

Аналіз кредитоспроможності підприємства за його балансом здійснює кредитний інспектор; він вивчає також іншу доступну інформацію про потенційного позичальника та робить попередній висновок про можливість надання йому кредиту.

Спроможність потенційного позичальника — юридичної особи своєчасно погашувати позику визначається на основі бухгалтерського балансу на кілька звітних дат. Це необхідно для того, щоб виявити можливі зміни фінансового стану підприємства в динаміці. Крім того, аналіз балансу дає змогу ви­значити, який обсяг коштів має у своєму розпорядженні підприємство та який за величиною кредит ці кошти забезпе­чують.

При дослідженні активу балансу рекомендують звернутії увагу на такі моменти:

1. У разі застави основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, інших запасів і витрат право власності заставника на вкладені цінності має підтверджуватися включенням їх варто­сті до складу відповідних балансових статей.

2. Залишок коштів на поточному рахунку має відповідати да­ним банківської виписки на звітну дату.

3. При аналізі дебіторської заборгованості потрібно зверну­ти увагу на строки її погашення, оскільки надходження боргів може стати для позичальника одним із джерел повернення кредиту.

При вивченні пасиву балансу особливу увагу слід приді­лим дослідженню розділів, що відображують стан залучених коштів.

1. Проаналізувати кредитні угоди по тих позиках, заборгова­ність по яких відображена в балансі, і впевнитися, що вона не є простроченою,

2. Наявність простроченої заборгованості по кредитах інших банків є негативним фактором і свідчить про недоліки в роботі позичальника, які, можливо, планується компенсувати за допо­могою нового кредиту.

3. Необхідно проконтролювати, щоб запропонована як забез­печення застава не була заставлена іншому банку.

4. Оцінюючи стан кредиторської заборгованості, слід упев­нитися, що позичальник має змогу розраховуватися з кредиторами.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредитоспроможність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовують дані оперативного обліку, фі­нансового планування, відомості, що накопичуються в банках, статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціальних бюро по оцінці кредитоспро­можності суб'єктів господарювання.

Викладені вище умови оцінки кредитоспроможності підприємства визначають зміст способів її оцінки. До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1. фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2. аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна визначити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;

3) оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов'язаного з діловим середовищем.

Оцінку кредитоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників і визначають клас надійності позичальника.