11.5. Аналіз розподілу і використання чистого прибутку

В умовах ринкової економіки лідприсметва самостійно мо­жуть обирати політику розподілу чистого прибутку. У процес ви­користання підприємствами чистого прибутку не має права втру­чатись навіть держава, крім тих, що належать державі. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями розподі­лу власного прибутку.

Чистий прибуток розподіляють згідно зі статутом підприємст­ва. За рахунок чистого прибутку виплачують дивіденди акціоне­рам підприємства, можуть створювати фонди накопичення, спо­живання, резервний фонд, спрямовувати на поповнення власного оборотного капіталу та інші цілі (див. рис. 11.9).

Для аналізу розподілу і використання використано інформа­цію з форми № 2 «Звіт про фінансові результати», форми № 4 «Звіт про власний капітал», розрахунки та кошториси викорис­тання фондів (див. додаток 1Б, 1В та додаток 2Б, 2В).

У міру надходження чистий прибуток підприємства може спрямовуватись на створення, освоєння і впровадження нової техніки; на вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію обладнання; поліпшення якості продукції; тех­нічне переобладнання, реконструкцію діючого виробництва. Чис­тий прибуток є джерелом поповнення власних оборотних коштів. Крім того, він спрямовується на виплату процентів по кредитах, отриманих на поповнення власних оборотних коштів, по недоста­чах, на придбання основних засобів, а також сплату процентів за прострочені і відстрочені кредити.

Поряд із фінансуванням виробничого розвитку підприємств прибуток, що залишається у його розпорядженні, спрямовується на задоволення споживчих і соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачують одночасні винагороди і допомогу тим, хто йде на неп сію, а також надбавки до пенсій; дивіденди по акціях і вкладах чле нів трудового колективу в майно підприємства, здійснюють витрати з оплати додаткових відпусток понад встановлений законом строк, оплачується житло, надається матеріальна допомога. Крім того, здійснюються витрати на безоплатне харчування або харчування сі пільговими цінами (виключаючи спеціальне харчування окремих категорій працівників, що відноситься на витрати виробництва від­повідно до чинного законодавства). Покриваючи виробничі, матеріальні і соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство має забезпечувати оптимальне співвідношення між накопиченням і споживанням із тим, щоб ураховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати працівників підприємст­ва щодо підвищення продуктивності праці. У процесі аналізу встановлюють відповідність фактичних витрат витратам, перед­баченим кошторисом, з'ясовують причини відхилень від кошто­рису за кожною статтею, оцінюють ефективність заходів, здійс­нених за рахунок коштів цих фондів. Аналіз використання коштів фонду накопичення передбачає вивчення повноти фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їх виконання та отрима­ного ефекту.

У процесі аналізу вивчають виконання плану щодо використан­ня прибутку. З цією метою фактичні дані звітного року про викорис­таний чистий прибуток за всіма напрямами порівнюють з даними плану, з даними минулого року або з даними, одержаними протягом кількох років, і в разі відхилень з'ясовують їх причини за кожним напрямом використання прибутку. При аналізі формування фондів (створених за рішенням підприємства) необхідно визначити, наскіль­ки і за рахунок яких факторів змінилася їх величина. Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичен­ня і споживання, є зміни суми чистого прибутку та коефіцієнт від­рахувань у них. У процесі аналізу необхідно також вивчити динамі­ку частки прибутку, яка направлена на виплату дивідендів по акціях, самофінансування підприємства (реінвестований прибуток), фонд соціального споживання, матеріальне заохочування працівників.

Як видно з табл. 11.9, обсяг чистого прибутку в 2003 та 2004 роках по хлібокомбінатах не досяг запланованого рівня. По Хлібокомбінату № 12 у 2003 році це відхилення становило 16,6 тис. грн, а в 2004 р. — 300,4 тис. грн. Оскільки планом передбачався біль­ший обсяг чистого прибутку, тому й відповідно були заплановані більші відрахування до фондів споживання і нагромадження. Так, у 2003 році Хлібокомбінат виплатив дивіденди на суму 277,3 тис. грн, а згідно із планом повинен виплатити 360,49 тис. грн. У 2004 році Хлібокомбінат сплатив дивідендів на 100 тис. грн менше, ніж за планом, тобто закріпилась негативна тенденція.

Порівняно з планом у 2003 році збільшилася сума нерозподі­леного прибутку, що в даному випадку є негативним явищем, оскільки значно зменшилася сума відрахувань у фонди накопи­чення і споживання. Як наслідок, на Хлібокомбінаті № 12 зали­шилась більша сума нерозподіленого прибутку. У 2004 році не здійснено відрахування у фонд накопичення і споживання, що за такої ситуації в подальшому може призвести до скорочення ви­робництва.

На Хлібокомбінаті № 4, як видно з табл. 11.9, теж відбувалося скорочення обсягу чистого прибутку порівняно з плановими показниками. Так, у 2003 році сума недоотримання чистого прибутку склала 51,44 тис. грн, а в 2004 р. — 139,76 тис. Грн. Отже недоотримання прибутку зростало. Це не могло не вплинути на розподіл і використання прибутку. Так, сума виплачених дивідендів у 2004 році порівняно з 2003 роком помітно знизилась і вже в 2004 році було виплачено 2,5 тис. грн дивідендів замість 32,8 тис. грн згідно із планом, що є негативним явищем. У 2004 році Хлібокомбінатом № 4 заплановано відрахувати у фонди споживання і нагромадження 50 тис. грн, що фактично не було здійснено. Отже, протягом 2 років Хлібокомбінати не виконують показників передбачених планами завдань щодо сплати дивідендів, це пов'язано з тим, що обсяг чистого прибутку зменшувався в динаміці і його рівень не досягав передбачених планом обсягів. Така тенденція в умовах ринкової економіки є негативною. Вона може призвести до скорочення підприємницької діяльності, що небажано.

Розподіл чистого прибутку грунтується на дивідендній політиці підприємства, основою якої є розмір і темпи зростання усуспільненого капіталу підприємства. Менеджеру завжди потрібно знаходити компроміс між власником підприємства і акціонерами.

Оцінку формування розподілу і використання прибутку необхідно доповнити відносними показниками — рентабельністю.