9.2.2. Оцінна кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків

Аналіз грошового потоку — спосіб оцінки кредитоспромож­ності підприємства, в основу якого покладено використання фак­торних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Саме цим метод аналізу грошового потоку принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможно­сті клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розраху­нок яких будується на звітних (сальдових) показниках.

Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відпливу і припливу коштів у позичальника за період, який відповідає стро­ку надання кредиту (див. розд. 6).

Різниця між надходженням і витрачанням коштів визначає ве­личину чистого грошового потоку. Як уже зазначалося, зміни ве­личини запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, ін­ших активів і пасивів, основних засобів по-різному впливають на чистий грошовий потік. Для визначення цього впливу порівнюють залишки за статтями запасів, дебіторів, кредиторів тощо на поча­ток і кінець періоду. Зростання залишків запасів, дебіторів та ін­ших активів протягом періоду означає відтік коштів і враховується при розрахунку із знаком «-», а зменшення — приток коштів і фік­сується із знаком «+». Збільшення величини довго- та коротко­строкової заборгованості, а також інших пасивів розглядається як надходження коштів («+»), а зниження — як їх витрачання («-»).

Крім того, у визначенні вхідних та вихідних потоків, пов'яза­них із зміною величини основних засобів, є певні особливості. Враховуються не тільки зростання або зниження їх залишку за період, а й результати реалізації частки основних засобів протя­гом періоду. Перевищення ціни реалізації над балансовою оцін­кою розглядається як надходження коштів, а зворотна ситуація — як їх витрачання.

Приплив (відплив) коштів у зв'язку зі зміною вартості основних засобів = Вартість основних засобів на кінець періоду - Вартість основних засобів на початок періоду + Результати реалізації ос­новних засобів протягом періоду.

Для аналізу грошового потоку використовують дані як міні­мум за три останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а отже, кредитоспроможність. Коливання величини чистого грошового потоку, а також короткочасне пере­вищення витрат над надходженням коштів указує на більш низь­кий рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

Насамкінець, систематичне перевищення відтоку грошових коштів над їх притоком характеризує клієнта як некредитоспро­можного. Середня величина чистого грошового потоку, що мало підприємство протягом досліджуваного періоду, може бути вико­ристана як межа надання нових кредитів чи позик. Перевищення позитивного грошового потоку над негативним відображає, в яко­му розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини чистого грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас його кре­дитоспроможності. Нормативні рівні цього співвідношення:

I клас — 0,75;

IIклас—0,30; Ш клас —0,25;

IVклас — 0,20;

V клас —0,15. . Аналіз грошового потоку дає змогу зробити висновок про слабкі місця в управлінні підприємством. Наприклад, витрачання коштів може бути пов'язане з управлінням запасами, розрахунками (дебі­тори кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, кре­дити) Виявлення слабких ланок менеджменту використовують для розробки умов кредитування, відображених у кредитній угоді. На­приклад, якщо основним фактором витрачання коштів є надмірне відволікання коштів у розрахунки, то умовою кредитування клієнта може бути підтримання оборотності дебіторської заборгованості протягом усього строку користування кредитом на певному рівні, і такої причини відпливу коштів, як недостатня величина акціонер­ного капіталу, умовою кредитування може бути збереження певного нормативного рівня коефіцієнта фінансового левериджу.

Для прийняття рішення про доцільність і розмір надання креди­ту на відносно тривалий строк аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі факторних даних за минулі періоди, а й на основі прогнозних даних на плановий період. При цьому фактичні пані використовують для розрахунку прогнозних показників. Прогнозна величина окремих елементів притоку і відтоку коштів визначається з урахуванням їх середнього значення за минулі періоди та планових темпів зростання виручки від реалізації.