6.1.2. Деградація земель

Однією з найважливіших оцінок стану навколишнього природного середовища є родючість ґрунтів, збереження якої залишається ключовою проблемою охорони природи і благополучної життєдіяльності людей.

Показником родючості є вміст органічної речовини ґрунту, основну частину якої складає гумус, який і визначає рівень природної родючості ґрунту, вміст елементів мінерального живлення рослин і його фізико-хімічні властивості.

Гумус відіграє велику роль у ґрунтоутворенні і розвитку родючості, у формуванні профілю ґрунту у всіх природних зонах, причому характер цієї участі в значній мірі обумовлений складом гумусових речовин.

Перехід до ринкових відносин, зміна форм власності вимагають і нових підходів щодо розробки шляхів збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів. Безперечно, що нині виробник сільськогосподарської продукції повинен орієнтуватися як на соціальні умови, так і на рівень ринково-господарських відносин, враховувати екологічні наслідки свого господарюван­ня та виконувати вимоги щодо захисту ґрунтів від деградації, забезпечувати відтворення родючості наданих йому земель в оренду й приватну власність.

Досвід показує, що в сільськогосподарських підприємствах, особливо в останні важкі в економічному відношенні роки, порушуються землеробські технології господарювання: не дотримуються сівозміни, вносяться низькі норми органічних і мінеральних добрив, відсутнє вапнування кислих ґрунтів. Все це призводить до недобору врожаю і зниження родючості ґрунтів, погіршення екологічної ситуації.

В 2009 році агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення проведена на площі 119,8 тис. га в 46 господарствах та 58 сільських радах Поліської зони – Березнівського, Рокитнівського та Сарненського районів. При цьому відібрано 21,64 тис. шт. зразків агрохімічних, 0,096 тис. токсикологічних та 2,0 тис. радіологічних зразків.

Виконано аналітичних робіт по еколого-агрохімічній паспортизації: аналізів всього – 96,29 тис. ан., із них: визначення агрохімічних показників – 87,33 тис. ан., визначення важких металів – 6,3 тис. ан., залишків пестицидів – 0,480 тис. ан., радіонуклідів – 2,180 тис. ан.

За узагальненими результатами агрохімічної паспортизації полів та земельних ділянок було складено агрохімічних картограм на площу 119,8 тис. га, складено паспортів – 3580 шт. для господарств Дубенського, Корецького, Млинівського та Рокитнівського районів.

Проведено узагальнення матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення в Березнівському, Рокитнівському, Сарненському районах.

Під деградацією ґрунтів слід розуміти погіршення властивостей, родючості і якості ґрунту, яке обумовлено зміною умов ґрунтоутворення внаслідок впливу природних або антропогенних чинників. У більш широкому розумінні поняття „деградація ґрунтів” охоплює як погіршення основних якісних показників родючості без помітних ознак руйнування або зникнення генетичних особливостей ґрунтів, так і фізичне руйнування ґрунтових горизонтів аж до втрати ґрунтом не лише своїх функцій як середовища існування, а й повного його фізичного зникнення. Це негативне явище супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниже­нням родючості ґрунтів. Деградація ґрунтів, а нерідко і повне їх включення із сільськогосподарського використання, відбувається внаслідок процесів водної та вітрової ерозії, дегуміфікації, декальцинації, переущільнення сільськогоспо­дарською технікою, національної експлуатації зрошувальних систем, яка призводить до підтоплення і заболочування, вторинного засолення й осолонцю­вання ґрунтів; через порушення агротехніки, заростання бур’янами та чагарниками, незбалансоване застосування мінеральних добрив, забруднення токсични­ми речовинами, радіонуклідами, нерегульоване випасання худоби тощо.

Аналіз сучасного стану земельних ресурсів Рівненщини свідчить про глибоку їх деградацію, що виявляється, насамперед, у значному збільшенні площ еродованих земель. За останні 30 років площа цих земель зросла на 15 % за рахунок збільшення розмитих та сильно змитих ґрунтів, а також середньо змитих орних земель на схилах.

Найпоширенішими видами деградації є: водна ерозія - 56%,вітрова -28%, хімічна - 12%, фізична деградація - 4 %.

З усіх видів деградації, якщо оцінювати їх у світових масштабах, найбільш поширеною і шкідливою є ерозія ґрунтів. Наприклад, вітрова ерозія поширена переважно у північній частині області, що також спричиняє знищення продуктивності земельних ресурсів і деградації агроландшафтів.

Основними чинниками, які впливають на процеси ерозії земель на території області є сільське господарство, промисловість та транспорт.

Крім того, зростають площі середньо - і сильно змитих ґрунтів, тобто слабо змиті переходять у категорію середньо змитих, а середньо змиті – в категорію сильно змитих. Внаслідок ерозії ґрунтів вимиваються орні землі, луки, замулюються водойми.