8. Міжнародна свобода

Якщо невтручання ~ найкраще, що можна зробити для варварів, чимало лібералів гадають, що таке невтручання буде й найвищою мудрістю в міжнародних відноси­нах узагалі. Цю думку я розгляну трохи згодом. Тут я тільки зауважу таке: 1. Сутність лібералізму полягає в протесті проти використання сили, що є основою всякої ти-ранІЇ. 2. Одне з практичних завдань, які постають перед лібералізмом, - опиратися

тиранії озброєнь. Військову силу можна не тільки безпосередньо спрямувати проти свободи, як-от у Росії; є й чимало набагато витонченіших способів, скажімо, в Західній Європі, завдяки яким мілітаристський дух пожирає вільні інституції й по­глинає державні ресурси, які могли б піти на поступ цивілізації. 3. Тією мірою, якою світ стає вільним, використання сили стає безглуздим. Для агресії нема жод­них причин, хіба що це буде спроба тим або тим способом покласти край націо­нальному поневоленню.

9. Політична свобода й суверенітет народу

В основі всіх цих питань про права лежить питання, як їх забезпечувати та підтри­мувати. Може, посилити відповідальність виконавчого та законодавчого органів влади перед суспільством? Така відповідь є загальною і вказує на одну зі сполучних ланок між загальною теорією свободи і вченням про універсальне виборче право та суверенітет народу. Але ця відповідь, проте, не враховує всіх можливих обставин ситуації. Народ загалом може бути байдужим до своїх прав і неспроможним користу­ватися ними. Людей, озброєних правами, можна використати для завоювання інших народів, експропріації багатіїв, а також для будь-яких інших форм колективної тиранії та безумства. Цілком може бути, що з погляду загальної свободи та соціального поступу якесь обмежене виборче право може дати набагато кращі результати, ніж більш-менш широке виборче право. Навіть у нашій країні цілком слушною є думка, що 1884 року надання виборчого права ширшим категоріям населення мало тенден­цію на кілька років затримати утвердження свободи в різних напрямах. А на яку теорію спирається принцип суверенітету народу і в яких межах він зберігає свою слушність? Це один зі складових елементів загальних принципів свободи та рівності чи з ним пов'язані якісь інші ідеї? Саме ці питання нам і треба тепер дослідити.

Ми вже розглянули дуже загально головні етапи ліберального руху й зазначили, по-перше, що він охоплює всі життєві сфери. Він тісно пов'язаний з індивідом, ро­диною, державою. Він має зв'язки і з промисловістю, правом, релігією та етикою. Якби дозволяло місце, було б неважко проілюструвати його вплив на літературу й мистецтво, описати його боротьбу з традиціями, нещирістю і протекціонізмом, бо­ротьбу за вільне самовираження, за правдивість, за душу художника. Лібералізм -усепроникний елемент структури життя сучасного світу. По-друге, лібералізм - ефек­тивна історична сила. Якщо його робота ще ніде не завершена, вона майже всюди прогресує. Сучасна держава, якою ми бачимо її в Європі, за винятком Росії, у британ­ських колоніях, у Північній та Південній Америці і якою ми починаємо бачити її в Російській імперії та всюди на неозорому Азіатському континенті, - це те саме ста­ре авторитарне суспільство, більшою або меншою мірою модифіковане завдяки за­своєнню ліберальних принципів. По-третє, звертаючись до самих цих принципів, ми визнали, що лібералізм у кожному своєму аспекті становить рух, цілком точно охарактеризований своєю назвою, - рух визволення, усування перешкод, відкриття шляхів для вільного спонтанного потоку життєвої активності. По-четверте, ми ба­чили: у великій кількості випадків те, що в одному аспекті є рухом за свободу, в іншому є рухом за рівність, і досвід поки що підтверджує вже звичне поєднання цих двох принципів. І, нарешті, з другого боку, ми бачили численні випадки, коли точне визначення свободи і точне значення рівності лишаються нез'ясованими, і обгово­рити ці випадки буде нашим завданням. Ми, крім того, розглядали, напевне, тільки

468

Леонард Т. Гобгауз

Аполопя свободи

469

ранні етапи розвитку лібералізму і його переважно негативні вияви. Ми бачили лібе­ралізм як силу, що діє в межах старого суспільства і змінює Його, ослаблюючи кай­дани, якими його структура скувала людську діяльність. Тепер нам слід іще запита­ти, яку конструктивну соціальну схему можна сформувати (якщо таки можна) на основі ліберальних принципів, і саме тут (якщо це взагалі має статися), повинне розкритися повне значення принципів свободи та рівності й методи застосування їх. Проблема суверенітету народу вказує на цю саму потребу. Таким чином, основні елементи нашого подальшого завдання вже чітко визначені. Нам треба розглянути засадничі принципи лібералізму й подивитись, яку структуру можна збудувати на їхній основі. Ми підійдемо до цього питання, простеживши історичний рух лібе­рального мислення, що поділяється на кілька добре окреслених етапів. Ми побачи­мо, як підходили до цих сформульованих проблем мислителі різних історичних епох і як часткові розв'язки породжували ще глибші проблеми. Дотримуючись історич­ного розвитку ідей, ми дійдемо до самої суті лібералізму і спробуємо сформувати концепцію головних елементів ліберальної доктрини як конструктивної теорії су­спільства. Цю концепцію ми потім застосуємо до ширших політичних та економіч­них проблем сьогодення, і це дасть нам зрештою змогу оцінити теперішнє станови­ще лібералізму як активної сили в сучасному світі, а також перспективи втілення його ідеалів у життя.