5.4. Багатопланові аналітичні методи

 

Метод морфологічного аналізу. Метод полягає в розділенні задачі на складові, в рамках яких здійснюється пошук найбільш раціональних ідей і способів їх здійснення. Далі створюється багатомірна таблиця, що дозволяє оцінити доцільність можливих комбінацій рішення задачі. Наприклад, підприємство має вирішити проблему підвищення ефективності торгової діяльності. Прийнявши як узагальнюючий показник ефективності (Е) відношення прибутків (Д) до витрат (З) (Е=Д/З), аналізують прибуткоутворюючі елементи та елементи витрат, а потім здійснюється пошук варіантів збільшення прибутків і зниження витрат. Для цього складається таблиця за формою:

Ефективність	1 варіант	2 варіант	3 варіант
Прибуткоутворюючі елементи:
-збільшення об'єму товарообігу -збільшення торгової націнки	Збільшення закупки	Залучення в това-рообіг товарних запасів	Вивчення спожи-вчого попиту
Елементи зниження витрат
-скорочення транс-портних затрат	Заключення дого-ворів з місцевими постачальниками	Зменшення витрат на автотранспорт	Введення центра-лізованої достав-ки вантажів

 

Аналіз Парето (АВС аналіз). Метод названий у честь італійського дослідника, який при вивченні розподілу багатства в Мілані встановив наступне, що 20% населенню належить 80% багатств, а 80% населенню належить 20% багатств. Згідно аналізу Парето розроблена класифікація АВС, по якій до рішень А відносять задачі, що мають значення важливості 65% при їх питомій вазі – 15%, до рішень В відповідно – 20% і 20%, і С – 15% і 65%.

Викликає інтерес підхід до організації розробки рішень за методом  Зайверта, який пов’язує проблему прийняття рішень з делегуванням повноважень. Згідно методу всі задачі по мірі пріоритетності діляться на три групи. На основі власних висновків, використовуючи відомий принцип Парето, що відносно невелика кількість факторів (20%) викликає великий процент (80%) всіх наслідків, автор пропонує наступний розподіл задач:

 

Задачі Б	Задачі В
Дуже важливі	Важливі	Менш важливі
15% всіх задач 65% загальної важливості	20% всіх задач 20% загальної важливості	65% всіх задач 15% загальної важливості
Виконувати самому, не передоручати	Доручати іншим, скорочувати, витримувати

 

Метод аналізу ієрархії. Розроблений Сааті і передбачає групування окремих проблем, факторів і предметів, розприділяючи їх по рівнях складності з допомогою відповідних варіантів.

Принцип Ейзенхауера. За цим принципом усі задачі поділяються на 3 групи:

1)    задачі, які необхідно виконувати без затримки;

2)    задачі, для яких потрібно встановити термін виконання;

3)    задачі, які необхідно передати іншим виконавцям.

Визначення еталона (бенчмаркенг). Передбачає оцінку певної діяльності по відношенню до еталона в своїй або в іншій організації. Ціль методу – встановлення стандарту, по якому оцінюється діяльність організації та приймаються рішення.

Причинно-наслідкові діаграми. Метод розроблено японським професором Ішікавою. Суть методу полягає у врахуванні великої кількості факторів, що впливають на спричинення проблеми. Для цього проблему та фактори, що її спричинюють, відтворюють графічно, а це, в свою чергу, дозволяє здійснювати більш ефективний аналіз та приймати виваженіше рішення (рис. 2.2).

 

 

Рис. 2.2. Приклад причинно-наслідкової діаграми

 

SWOT – аналіз. За допомогою SWOT-аналізу оцінюють поточний стан фірми. Він дозволяє провести оцінку внутрішнього потенціалу та виявляти вплив зовнішнього середовища. Дозволяє розробляти стратегічні напрямки розвитку організації. Проводять SWOT-аналіз у вигляді матриць (рис. 2.3), в яких проводиться аналіз сильних і слабких сторін фірми, її можливостей та загроз на ринку.

 

Внутрішні фактори	Сильні сторони	“S”	Слабкі сторони	“W”
Зовнішні фактори	Можливості	“O”	Загрози	“T”

 

Рис. 2.3. Матриця SWOT-аналізу

 

До сильних сторін фірми відносять:

- достатній фінансовий потенціал;

- високий імідж;

- можливість економії постійних витрат за рахунок масштабів виробництва;

- високий технічний рівень;

- низькі витрати;

- високий інноваційний потенціал;

- ефективне управління;

- відомість торгової марки;

- солідна система розповсюдження;

- утримання великої кількості ринків збуту;

- широкий асортимент продукції.

До слабких сторін фірми відносять:

- послаблення конкурентної позиції на ринку;

- застаріле обладнання;

- недостатньо ефективний менеджмент;

- наявність внутрішніх операційних проблем;

- слабкий імідж;

- слабка система розповсюдження;

- висока собівартість;

- низький рівень нововведень;

- низька якість продукції.

Цей метод дозволяє проводити аналіз конкурентних переваг, на базі якого розробляються перспективи розвитку організації.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – метод техніко-економічного дослідження, направлений на зниження витрат управління чи собівартості продукції. Передбачає зниження собівартості при підвищенні або стабільній якості продукції.

Завдання ФВА:

1.    Досягнення найкращого співвідношення між ефективною роботою апарату управління та витратами на його утримання;

2.    Зниження собівартості продукції та підвищення її якості;

3.    Підвищення ефективності праці управлінських працівників і працівників виробничих підрозділів;

4.    Оптимізація використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів;

5.    Скорочення та усунення браку.

Етапи реалізації ФВА:

1.     На підготовчому етапі вибирається об’єкт дослідження, визначаються конкретні задачі та складається план проведення дослідження;

2.     На інформаційному етапі здійснюється збір, систематизація та вивчення даних, що характеризують систему управління, її окремі підсистеми, а також інші дані по аналогічних передових структурах;

3.     На аналітичному етапі проводиться формулювання, аналіз і класифікація функцій, їх декомпозиція (перестановка), аналіз зв’язків між підрозділами, вартісна оцінка фунуцій;

4.     На творчому етапі здійснюється пошук шляхів покращення роботи управлінського персоналу, вибирають ідеї, формулюються варіанти виконання функцій;

5.     На дослідницькому етапі розробляється проект і проводиться оцінка вартості та ефективності рішень;

6.     На рекомендаційному етапі проводиться підготовка проекту до впровадження;

7.     На етапі впровадження описується методика проведення соціально-психологічної, технологічної, матеріально-технічної підготовки працівників до реалізації рішень.

Суть методу прийняття рішень «за оцінкою кількісних показників» перебуває в наступному. В правій таблиці вказується група позитивних чинників прийняття рішення, у лівій - негативних. Кожний з чинників оцінюється в балах від 1 до 10. По кожній з груп визначається загальна сума балів і середнє її значення. Далі середні величини порівнюються. Рішення приймається, якщо середнє значення позитивних чинників перевищує, або навпаки - не приймається, якщо середня величина значень негативних чинників виявилася вищою. У табличній формі це може виглядати таким чином:

 

№ п/п	Позитивні фактори прийняття рішення	Оцінка в балах	№ п/п	Негативні фактори прийняття рішення	Оцінка в балах
1. 2. 3. 4.			1. 2. 3. 4.
5.	Разом балів (сума рядків)		5.	Разом балів (сума рядків)
6.	Середнє значення		6.

 

Аналогічну роботу можна виконувати на двох чистих листах паперу, окремо по кожній групі чинників, а потім порівняти їх. Переважання позитивних чинників визначить прийняття даного рішення, і навпаки - перевага негативних чинників зніме необхідність подальших дій.

При рішенні з двома альтернативами потрібно глибоко вивчити проблему та, можливо, звести її до ситуації «робити - не робити», а далі використати вищезгадані методи вибору. Але можуть застосовуватися й інші способи, наприклад, рейтингова система. Це особливо зручно при нестачі інформації. Суть її полягає в тому, що використовується тест з десятибальною системою оцінок. Найвищим балом (10) оцінюється саме позитивне відношення, низька оцінка (одиниця) привласнюється, відповідно, негативній відповіді. Наприклад, для рішення про відкриття магазину в даному пункті може бути поставлені питання для оцінки покупцями: «Як Ви відноситеся до відкриття магазина в даному місці (оцінити балом від 1 до 10)? Чому Ви здійснюєте оцінку таким чином?» Аналогічно може звучати питання про якість обслуговування, товари, що пропонуються тощо. Отримані оцінки є основою для аналізу та прийняття відповідного рішення.

Існує метод вибору рішень, запропонований Бенджаміном Франкліном. Він характеризується тим, що на листі паперу, розділеного пополам, зліва пишеться «за» (прийняття рішення), праворуч - «проти». Протягом трьох-чотирьох днів внаслідок обдумування рішення заносяться доводи відповідно в ліву або праву частини. Після закінчення даного терміну аналізуються записи. Якщо одному доводу «за» відповідають два аргументи «проти», пропозиція та аргументи «проти» виключаються. Також, якщо двом доводам «за» відповідають три «проти», всі п'ять виключаються. Таким чином, залишається кількість збалансованих аргументів. Якщо в додаткові один - два дні ніяких думок не з'являється, рішення приймається.

Метод блок-схем послідовності виконання задач полягає у схематичному відображенні всіх альтернативних варіантів рішень поетапно, з допомогою яких вони можуть бути вирішені (рис. 2.4).

 

Рис. 2.4. Приклад блок-схеми для вироблення рішення

 

При наявності альтернативних варіантів застосовується для вибору рішень і аналітично-цифровий метод. Для цього заздалегідь виділяються найбільш важливі ознаки рішень, які оцінюються далі за десятибальною системою по кожному з варіантів. Наприклад, має бути побудувати магазин в одному з двох населених пунктів - А і Б. В якому почати будівництво? Щоб зробити вибір, оцінимо поваріантно стан ряду ознак в кожному з пунктів. Різниця в сумі балів по кожному з варіантів допоможе вибрати найбільш переважний. У нашому прикладі вибір падає на пункт А, де доцільніше здійснити будівництво, бо з таблиці розв’язку цьому рішенню ми надали 40 балів із 60, а рішенню про відкриттю магазину у пункті Б лише 33.