6.4. Психологія поводження у ситуаціях ризикута використання механізму інтуіції для розробки рішень

 

У практичній психології психіка описується тріадою - «розум, почуття, воля». Використання математичних моделей при розробці рішень орієнтовано винятково на «розум», тобто на прийняття раціональних рішень. Тим часом у повсякденному житті далеко не завжди людина приймає рішення, зважуючи на імовірність можливих подій, визначаючи величину ризику та корисності явищ. Нерідко рішення приймаються імпульсивно, під впливом емоційних станів. У тій чи іншій степені в реальному житті «емоційний компонент» - почуття - є присутнім при вирішенні будь-якої виробничої ситуації. При описі процесу ухвалення рішення абстрагуються і від «вольового компонента»: чи буде прийняте рішення реалізоване. Сьогодні стан розвитку практичної психології такий, що не дозволяє використовувати сформовані тези в математичних моделях.

Сучасні підходи до вивчення поводження людини і його психіки визначилися ще на початку XX століття. Але і наприкінці даного сторіччя задача строгого опису механізмів поводження людини, її діяльності та закономірностей розвитку залишається надзвичайно важкою, що виключає побудову її математичного аналога. Однак спільний пошук рішень у цій області, як з боку психологів, так і з боку математиків, йде у світі досить активно. Так, на сторінках преси широко висвітлюються особливості поводження різних індивідуумів при розробці та прийнятті управлінських рішень. Керівник, що уникає прийняття ризикованих рішень, вважається в суспільному розумінні небезпечним для організації, тому що прирікає її на застій. Найбільше успішно діє менеджер у середовищі, що дозволяє приймати рішення, даючи при цьому право на помилки. Оскільки ризик - органічна частина ринкової економіки, настільки природним є й терпиме відношення до невдач.

Фахівці визнають, що ризиковані рішення визначаються двома групами факторів - зовнішнім середовищем і індивідуальними властивостями особистості. Думка розходиться по питанню про пріоритетність впливу цих факторів. Тим часом істина, як завжди, знаходиться посередині. Вона складається в необхідності обліку як стану зовнішнього середовища (об'єктивна сторона), так і психологічних властивостей ЛПР (суб'єктивна сторона).

Психологи відзначають безліч психологічних нюансів, що визначають поводження керівників у ситуаціях, пов'язаних з ризиком. Якості особистості позначаються, наприклад, на особливостях сприйняття людьми ризикованих ситуацій. Загальновідомо, що та сама ситуація характеризується різними людьми неоднозначно. Стосовно господарського ризику психологи виділяють людей з «внутрішньою стратегією», тих, хто успіхи і поразки пояснює своїми особистими діями, і людей з «зовнішньою стратегією», орієнтованих на вплив зовнішніх факторів. Перша група людей схильна до прийняття рішень середнього рівня, друга - рішень низького або високого рівня. Керівник, що тяжіє до успіху, частіше виявляє «мудру обережність», надаючи перевагу середньому рівню ризику. Страх невдачі інших керівників схиляє їх до прийняття рішень, що виключають ризик, або в несприятливій обстановці - до вибору варіанта з можливо меншими втратами. Ухиляються від ризику, як правило, керівники консервативного типу, або демагоги. І, навпаки, частіше вибирають ризиковані варіанти рішення люди, що відрізняються авантюризмом. В умовах ринкової економіки ця якість розцінюється як прагнення до новизни й оцінюється позитивно.

Проведені психологами дослідження виявили наступні тенденції:

- менеджери старшого віку, а також люди, що проробили у фірмі тривалий час, схильні уникати ризику;

- менеджери з більш високим статусом, більшою владою і великими доходами, а також працюючі в невеликих фірмах, ризикують частіше;

- більш високий освітній рівень менеджерів збільшує схильність до ризику;

- люди скоріше підуть на ризик, уже знаходячись у ризикованій ситуації, чим ввійдуть у неї;

- банківська справа залучає значно більше ризикованих менеджерів, чим інші галузі промисловості;

- рішення, пов'язані з бізнесом фірм, ризикованіші тих, що стосуються персонального доходу підприємця (менеджер скоріше ризикне грішми фірми, ніж своїм доходом).

Розрізняються визначені типи керівників по їхньому відношенню до нововведень, найчастіше пов'язаним з ризиком (табл. 2.5).

 

Таблиця 2.5

Характеристика типів керівників по відношенню до нововведень

Тип керівника	Характерні ознаки
Новатори	Пошук, розробка, впровадження нового в виробництво; відсутність страху перед ризиком
Ентузіасти	Прихильність новим ідеям, проектам незалежно від можливостей їхнього впровадження; захист ідей нового від консерваторів і ретроградів
Раціоналісти	Прийняття нового після глибокого пророблення, що виключає невиправданий ризик
Нейтрали	Діють за вказівкою з боку, ініціатива ризикованих рішень не виявляється
Скептики	Протидіють новому, сумніваються по всякому приводу
Консерватори	Багато в чому подібні скептикам, активні прихильники старого, що не визнають ніяких змін, у тому числі ризикованих
Ретрогради	Заглиблені консерватори, автоматичне заперечення нового, не визнають ніяких змін

 

У складі колективу працівники психологічно по різному відносяться до ризикованих рішень. По сприйняттю ризику фахівці виділяють п'ять психологічних типів:

·     розсудливий тип - рішення можуть прийматися на основі пророблення всіх етапів шляхом глибокої інтелектуальної задіяності,

·     прагматичний тип - переважають вольові рішення на основі здорового глузду й інтуїції,

·     комплексивний тип - у залежності від переживання власних проблем рішення можуть бути прийняті, скасовані або змінені,

·     посередницький тип - відзначається обліком тих наслідків, що можуть позитивно або негативно відбитися на інтересах фірми,

·     евристичний тип - сильна віра в нову ідею утрудняє прогноз в оцінці їхніх наслідків.

Наявність у колективі співробітників, що відносяться до різних психологічних типів, і облік їхніх думок допомагає керівникам приймати глибоко зважені управлінські рішення.

Інтуїція в менеджменті означає спосіб вибору рішення без аргументованого доказу на основі попереднього досвіду та «внутрішнього голосу». Цей тип рішень широко розповсюджений у практиці керування. Чи можна розвити в собі «шосте почуття», так необхідне керівникові в умовах, коли ризик постійно супроводжує господарську діяльність? Для відповіді на це питання розглянемо механізм інтуїтивного мислення.

На думку німецького фахівця Н. Енкельмана, структуру нашої свідомості умовно можна представити, як психологічний трикутник, що складається з 3-х рівнів (рис. 2.5).

 

Рис. 2.5.  Структура людськоїсвідомості за Н. Енкельманом

 

З усього, що нас оточує, ми встигаємо усвідомити тільки дещо. Це область «я» нашої свідомості, що відбиває здатність оцінювати й сприймати те, що діється навколо нас. Підсвідомість - набагато більша область мозку, у якій акумулюється усе, що ми побачили, почули протягом дня, протягом усього життя. Область прасвідомості (празнання) - це генетично передана інформація, накопичена в ході еволюції, наше вроджене знання.

Фахівці відзначають, що нашим поводженням керує підсвідомість, вона посилає імпульси в область свідомості, і людина діє тим або іншим способом.

Рівні свідомості взаємозалежні. Між ними існують проникні границі. У вільному, спокійному стані обмеження між рівнями як би стираються, відбувається «взаємопроникнення» кліток головного мозку. У напруженому, «затиснутому» стані область контактів кліток мозку блокується й підсвідомість не функціонує в режимі, вигідному для людини.

Мислення - це біоелектричний процес. У залежності від фізичного й емоційного стану мозок випромінює хвилі різних частот від 0 до 35 герців. У цьому зв'язку розрізняють 4 стани людини (табл. 2.6).

 

Таблиця 2.6

Характеристика типів умовних станів людини

№ п/п	Умовний стан	Фізичний стан людини	Частота коливань хвиль (герц)
I II III IV	дельта тета альфа бета	глибокий сон поверхневий сон розслаблення збудження	від 0 до 4 від 4 до 7 від 7 до 14 від 15 до 35

 

При частоті коливань хвиль, рівним 7 герцам, людина засипає, а при високій частоті (35 Гц) шлях до підсвідомості закритий. Найбільш прийнятний для знаходження рішення проблеми - це альфа-стан, у якому імпульси підсвідомості проникають в область свідомості. Невипадково людині в стресовому стані рекомендують заспокоїтися, потім усе добре обміркувати і прийняти рішення. Альфа-стан - основа для впорядкування думок, формування творчого початку та зосередженої активності. Врівноважена людина, зберігаючи холоднокровність, не втрачає часу на заспокоєння й може відразу одержати підказку у виборі рішення. У бета-стані коливання хвиль хаотичні, змінюють свій ритм і амплітуду. В альфа-стані навпаки, ліва та права півкулі мозку синхронні по частоті коливань і по фазі хвиль. Розширяється потенціал мозку.

Фахівці стверджують про можливості позитивного впливу на нашу підсвідомість. Для цього рекомендують застосовувати ментальний тренінг (розумове тренування), тобто вплив на підсвідомість у стані глибокого розслаблення, коли воно досить податливе. При цьому наступає можливим нейтралізувати минулі потрясіння, зміцнити та запрограмувати позитивні імпульси. Невипадково поняття інтуїції визначається як сукупність знань і досвіду. Інформація, отримана в результаті подій особистого та виробничого життя, накопичується в підсвідомості, що регулює наші дії. У зв'язку з цим, для людини важливе прожите і теперішнє життя, її структура, навколишнє середовище. І якщо людина не може змінити минуле, то аксіомою повинна бути турбота про змістовність кожного дня тепер і в майбутньому. Існує й інша (досить близька до викладеної) точка зору про використання механізму інтуїції для вироблення рішення.

У 1975 році датчанин Клаус Мюллер зареєстрував оригінальний винахід - систему керування свідомістю, що назвав «тайм-менеджер». Зміст системи полягає в економії часу на прийняття рішень за рахунок використання підсвідомості. Спочатку вона не сприймалася серйозно, а зараз стала досить популярною, курси по її освоєнню пройшли мільйони менеджерів і інших фахівців на Заході. Використовуючи її як звичку можна заощаджувати від 25 до 35% часу на вироблення рішення.

Методика використання даної системи передбачає ряд дій:

1. Знайти можливість усамітнитися на 30-45 хвилин, щоб ваші міркування не перервали (стуком, телефонним дзвінком і т.д.), інакше команда не проникне в підсвідомість, заблокується. Це може бути прогулянка, окрема кімната тощо.

2. Цілком зосередитися на проблемі, не відволікаючись на сторонні предмети. Якщо ви в кімнаті, розкладіть необхідні папери, можете щось креслити, зображати, писати, що відноситься до проблеми.

3. Якщо знайшли рішення - добре, немає - переключайтеся на інші справи. Підсвідомий мозок одержав умови задачі й почав працювати.

4. Очікуйте результат: якщо задача розв'язується, ви обов'язково отримаєте з підсвідомості рішення. Причому результат треба записати відразу, як тільки мозок його видасть, незалежно від того, де ви в цей час знаходитеся (у магазині, театрі, на роботі), і іншому випадку відповідь буде втрачена назавжди.

Дослідження показують, що «завантаження» підсвідомого мозку досить рідко застосовується. Тим часом рекомендується в повсякденному житті його ненав'язливо використовувати. Наприклад, щораз чітко визначати і фіксувати основні проблеми та цілі; будь-яку ідею або думку варто записати (потім записку можна викинути); не позбавляйте себе фантазій, мрій у будь-який час.

Цікавий ще один аспект поводження осіб, що приймають рішення в ситуаціях ризику. Це стосується сприйняття інформації в залежності від психофізіологічних характеристик людини. Відзначається, зокрема, наявність індивідуального «інформаційного коду» по сприйняттю інформації, що може бути оптимістичним, реалістичним або песимістичним. Уроджені властивості мозку можуть впливати на швидкість, цілісність, емоційність сприйняття інформації. Вона може сприйматися швидко або повільно, у деталях або в цілому, з позиції здорового глузду (раціонально) або емоційно.

Психологи стверджують, що існують і типові коди сприйняття інформації, характерні для чоловіків і для жінок. Так, на їхню думку, у жінок вище швидкість сприйняття інформації, чим у чоловіків, тому що півкулі жіночого головного мозку краще співвідносяться між собою: у жінок згусток нейронів, що зв'язує обоє півкуль, на 2% більше. Тому інформація, сприйнята жінкою, більш об’ємна по змісту і більш насичена по конфігурації. Цікаво також і те, що жіночий мозок наповнюється негативною інформацією у вісім разів швидше, ніж чоловічий, сигналізуючи про небезпеку. Дана обставина пояснює той факт, що жінки-керівники менш схильні до ризику. Вони більш обережно відносяться до змін, інтуїтивно шукають захист та чоловічу підтримку. Підготовка інформації для прийняття управлінських рішень жінками виявляється своєрідною противагою «чоловічому» баченню проблеми. У цьому зв'язку для розробки управлінських рішень доцільно формувати змішану команду з чоловіків і жінок.