6.2. Ризики та заходи по їх зменшенню

 

Природа ризику в ринковій економіці обумовлена наступними факторами:

- обмеженою сферою державного регулювання господарської діяльності;

- посиленням ролі випадкових факторів у взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем;

- приватною власністю підприємця, її володінням, користуванням, розпорядженням;

- конкурентною боротьбою товаровиробників і інших господарських суб'єктів;

- всеосяжним характером ризику, що поширюється на сфери громадського життя. Він має місце на етапах виробництва, продажу, закупівлі, менеджменту тощо.

У самому широкому змісті ризик - це небезпека виникнення збитку. Обсяг цього поняття включає сфери діяльності по виробництву продукції, товарів, наданню послуг, виконанню соціально-економічних і науково-технічних проектів, по товарно-грошових і фінансових операціях. Ризикуючи, підприємець (менеджер) розраховує на одержання виграшу (прибутку, доходу). Витрачаючи певні кошти, прагне одержати вигоду, що перекриває понесені витрати. Отже, предметом ризику є втрати ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні, інтелектуальні або недоотримані доходи (нижче очікуваних). Іншими словами, якщо ризик не виправдався, ЛПР може в гіршому випадку понести втрати витрачених засобів (понад заплановані), або недоодержати суму очікуваних доходів.

В спеціальній літературі автори приводять різні визначення ризику, характеризуючи його як:

·        дія на удачу, в надії на щасливий результат;

·        схильність до можливості збитку або втрати;

·        можливість і масштаб невідповідності очікуваних негативних і позитивних результатів при виборі варіанта рішення з числа альтернативних;

·        імовірність виникнення збитків або зниження доходу в порівнянні з прогнозованим варіантом;

·        кількісна оцінка невдалого результату;

·        образ дій у невизначеній обстановці, очікуваний позитивний результат, яких носить випадковий характер.

Приведений перелік визначень дозволяє відзначити типові ознаки ризикових ситуацій:

·        величина потенційного збитку (або виграшу);

·        імовірність настання наслідків прийнятого рішення (неминучі втрати не є ризиком);

·        альтернативність вибору (ризикувати або не ризикувати);

·        невизначеність умов: чим вона вище, тим більше ризик;

·        можливість керування ризиком (здійснення дій, що зменшують або збільшують величину чи імовірність збитку);

·        надія на успіх.

Розвиток ринкових відносин підсилює значимість ризику. До цього примушує конкуренція на ринку, що стимулює впровадження нових технологій, ноу-хау, прийняття неординарних рішень, сполучених з ризиком. Успіх у бізнесі припускає не відхилення від ризику, а зниження його до мінімально можливого рівня. Цього можна домогтися шляхом прогнозування ризику, оцінки імовірності настання ризикованих подій, їхніх можливих наслідків, і на цій основі розробки заходів для керування такою ситуацією.

Різновидів ризиків безліч. Зупинимося на деякі з них. Виробничий ризик виникає в сфері виробництва продукції, товарів, послуг і виконуваних робіт. Причини ризику можуть бути пов'язані з освоєнням нового виробничого проекту, технологій, збільшенням собівартості продукції, зниженням або різким ростом обсягу виробництва.

Джерелом виникнення ризиків можуть бути і психологічні особливості керівника, що у відношенні до ризику можуть виявлятися в діапазоні від перестраховки (ризик бездіяльності) до авантюризму (дії за межами виправданого ризику).

Комерційний ризик може з'явитися в результаті пониження рівня продажів на ринку, підвищення тарифів на перевезення вантажів, коливань валютного курсу, приймання товару покупцем, росту витрат обігу, відсутності платежів від покупців товарів.

Фінансовий ризик виникає у взаєминах підприємств із банками. Він залежить від рівня позикових засобів підприємства стосовно власних активів.

Політичні ризики пов'язані з забороною на імпорт у країні покупця, проведенням страйків (війн) у період транспортування вантажу, конвертованістю валют, або встановленням заборони на переклад грошей і т.д.

Досить різноманітні ризики при проведенні підприємством інвестиційної політики. Ризик інвестиційних рішень з'являється в результаті таких небажаних явищ, як інфляція, необхідності дисконтування вкладених сум, зіставлення прибутку, одержуваного від збереження засобів у банку й інвестицій у виробництво.

Вкладення засобів у цінні папери супроводжує такі види спеціальних ризиків, як капітальний, селективний, тимчасовий, ризик законодавчих змін, ризик ліквідності, кредитний, інфляційний, процентний, відзивний, ринковий, політичний, галузевий, ризик підприємства, валютний ризик:

·        капітальний ризик – це загальний ризик по всьому портфелю цінних паперів у порівнянні з вкладенням засобів в інші сфери;

·        селективний ризик - означає потенційний збиток у результаті невірного вибору цінного папера;

·        часовий ризик – виникає у результаті вибору невірного вибору часу придбання цінного папера або його продажу;

·        ризик законодавчих змін – це можливість втрат засобів як наслідок змін законодавчих мір;

·       ризик ліквідності – це можливі втрати через падіння цінності при продажі цінного папера;

·        ринковий ризик – це ризик втрати доходу в результаті загального падіння вартості цінних паперів на ринку;

·        кредитний ризик - з'являється через емітента (випускника боргових цінних паперів), не здатного виплачувати прийнятий відсоток по них або загальний розмір боргу;

·        інфляційний ризик – це потенційні втрати доходу внаслідок випереджуючого росту інфляції;

·        процентний ризик – це потенційні втрати інвесторів через зміни процентних ставок на ринку (ринковий позов);

·        відзивний ризик – це втрата купівельного доходу в результаті дострокового відкликання емітентом цінного папера;

·        політичний ризик - виникає через зміни політики держави або погіршення її економічного стану;

·        галузевий ризик – це наслідок ослаблення економіки галузі;

·        ризик підприємства – це втрата доходів, як результат погіршення економічного стану підприємства.

У залежності від імовірності втрат і впливу на фінансове становище підприємства розрізняють наступні рівні ризиків: найбільш ймовірні (НВ), допустимі (Д), критичні (К₁), катастрофічні (К₂). Допустимий ризик спричиняє втрату прибутку; критичний - виторгу (повної вартості проданого товару); катастрофічний ризик приводить до загибелі підприємства через втрату майна та банкрутство.

З метою виключення можливості провалу або попередження значного збитку при прийнятті рішень необхідно аналізувати ризик і визначати його наслідки. Призначення аналізу ризику - дати керівникам і потенційним партнерам необхідні дані про доцільність участі в проекті та передбачити заходи для захисту від можливих фінансових втрат. При аналізі ризику використовуються принципи, запропоновані американським експертом Б. Берммером:

- втрати від ризику незалежні одні від одних;

- втрата по одному напрямку з «портфеля ризиків» не обов'язково збільшує імовірність втрати по іншому;

- максимально можливий збиток не повинний перевищувати фінансових можливостей учасника.

Ризики підрозділяються на два типи - динамічний і статичний. Динамічний - це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу (унаслідок прийняття управлінських рішень) або ринкових, політичних умов, що можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів. Статичний - це ризик втрат реальних активів через нанесення збитку власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Цей ризик приводить тільки до втрат.

За технологією проведення розрізняють два взаємодоповнюючих види аналізу ризиків: якісний і кількісний. Якісний аналіз може бути порівняно простим, а його головна задача - визначити фактори ризику, етапи і роботи, при виконанні яких він виникає. Кількісний аналіз означає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і проекту в цілому.

Усі фактори, що так чи інакше впливають на ризик, можна умовно розділити на дві груп: об'єктивні і суб'єктивні. До суб'єктивних відносяться фактори, що характеризують безпосередньо дану фірму. Це виробничий потенціал, технічне оснащення, організація праці, її продуктивність, рівні спеціалізації, техніки безпеки і т.д. Об'єктивні фактори не залежать від діяльності підприємства (інфляція, конкуренція, політичні й економічні кризи).

При кількісному аналізі ризику можуть використовуватися різні методи. Найбільш розповсюдженими серед них є: статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок, аналіз доцільності витрат, використання аналогів. Широко застосовуються при цьому різні формули, графіки, таблиці.

У практиці прийняття ризикованих рішень дотримуються шкали припустимого ризику, що відбиває вид ризику і величину зв'язаних з ним втрат:

 

Вид ризику	Величина (коефіцієнт) ризику в %
Незначний Малий Середній Підвищений Азартний	до 5 5-10 11-20 21-30 понад 30

 

Як правило, більшості ризикованих рішень відповідає середня величина ризику - у межах 20%, хоча з урахуванням специфіки ситуації вибір керівника може бути й іншим.

У практиці підприємництва ризик - це нормальне явище, наслідок дії різноманітних причин, що породжують різні його види. За принципом «на кожну отруту мається протиотрута» існує комплекс мір економічного, організаційного, психологічного характеру, що елімінують розміри ризику. Однак, більш важливим є своєчасна його «профілактика». Особливе значення має ретельне пророблення проектів рішень на етапі пошуку можливих варіантів, виявлення «вузьких місць» і джерел ризику, глибокий аналіз можливостей підприємства, вибір альтернативи з мінімальним рівнем ризику.

Для зменшення ризику на практиці найчастіше використовуються усі види страхування.

Важливими економічними заходами зниження ризику при реалізації інноваційних проектів, наприклад, є введення націнок на високоякісну продукцію, створення цільових фондів ризику, його страхування, використання кредитів інноваційних банків тощо. Певну користь приносить використання послуг зовнішніх консультантів по оцінці ступеня ризику, а також впровадження таких форм договірних відносин, як хеджування, висновок ф'ючерсних угод, випуск опціонів, використання послуг венчурних підприємств.

Широкий спектр захисних мір використовується для зменшення фінансового ризику, що включає профілактичні дії (наприклад, глибокий аналіз фінансового стану підприємства), що регулюють заходи (обмеження сфери надання кредиту й інше), страхування кредиту (під майно, гарантії, заставу), аналітичні розробки (складання рейтингу підприємств, підготовка довідок про платоспроможність клієнтів, фінансовий стан регіонів).

Істотно знижує ризик розвиток диверсифікаційної діяльності підприємств. Розподіл капіталу між різними галузями, регіонами, країнами, дозволяє в сформованій ризикованій ситуації з конкретним товаром перекрити потенційні втрати за рахунок загальних доходів підприємства.

Зменшенню ризику сприяють ділові партнерські відносини з іншими фірмами шляхом створення спільних підприємств. Це супроводжується поділом влади і доходів, але має й свої переваги, що досить важливо, якщо в якості компаньйона виступає підприємство, яке володіє сучасними технологіями, кваліфікованим складом кадрів.

З урахуванням специфіки ризикованої ситуації материнське підприємство може здобувати компанії з налагодженим механізмом функціонування, що є визначеною формою диверсифікованості. Існують і інші форми зниження ризику. Однак, як відзначалося, найбільше важливо врахувати фактор ризику та його мінімізацію на етапі вибору альтернатив дій при розробці управлінського рішення.

В інвестуванні великих проектів найбільш поширені три способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками проекту (замовником, інвестором, виконавцем), страхування і резервування засобів на покриття непередбачених витрат.

Матриця дій у залежності від імовірності та величини потенційного збитку виглядає в такий спосіб:

Величина потенційного збитку	Імовірність ризику
	Висока	Невисока
великий	запобігання, скорочення	передача
невеликий	утримання, скорочення	утримання

 

Незалежно від деталей конкретної ситуації корисними порадами менеджерам є:

- не ризикуй більше, ніж можеш собі дозволити;

- думай про наслідки;

- не ризикуй більшим заради меншого;

- при загальній значимості показника імовірності настання події пріоритет віддавай розмірові потенційних втрат.

Управлінська поведінка при прийнятті рішень в умовах ризику відрізняється деякою специфікою. На початковому етапі відбувається визнання ризикованої ситуації й оцінюється можливість прийняття її для конкретного менеджера. На другому - виробляється оцінка ступеня ризику. Третій етап характеризується вибором дій, що можуть виявлятися як стосовно зовнішнього, так і відносно внутрішнього середовища підприємства. Вплив на зовнішнє середовище може включати вплив на лінію поводження партнерів при висновку договорів і комерційних справ, маневрування ресурсами за посередництвом банків. Пристосування до ризику через фактор внутрішнього середовища припускає збір додаткової інформації, розробку нових альтернатив, виграш у часі тощо. Варто мати на увазі, що ризиковані операції приносять більше прибутку, ніж уже відпрацьовані. Тому на підприємстві повинна бути визначена збалансованість господарських зон з високим і низьким ступенем ризикованості.