1.5. Основна частина

Структура основної частини роботи: розділи, підрозділи (пункти, підпункти), абзаци. Тут розглядаються та вирішуються накреслені завдання дослідження, описується його методика, аналізуються отримані результати, формулюються методичні рекомендації.

Умовно основна частина поділяється на теоретичну і практичну. Теоретична, як правило, містить критичний огляд наукової літератури з обраної теми, аналіз існуючих поглядів на предмет дослідження, визначення невирішених аспектів проблеми, обґрунтування свого бачення, проблеми і шляхів її розв’язання.

У практичній частині наукової роботи детально описується матеріал і методика дослідження, аналізується матеріал, отриманий в результаті проведених досліджень, проводиться його узагальнення.

Обов’язкові компоненти основної частини:

• огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

• виклад загальної методики і основних методів;

• експериментальна (теоретична) частина і методика досліджень;

• аналіз і узагальнення результатів дослідження.

Кожен розділ повинен націлювати на сприйняття викладеної у ньому інформації у формі стислого вступу (кілька речень). Інколи в ньому роблять загальний огляд літератури з поставленої проблеми, компактно аналізують джерела (точки зору) з проблеми, якій присвячено розділ.

Текст кожного розділу розпочинається з нової сторінки. Він може ділитись на параграфи 1.1 – перший параграф першого розділу), а параграфи – на пункти і підпункти (1.1.1 – перший пункт першого параграфа першого розділу тощо).

У кінці кожного розділу формулюються висновки – стислий виклад наукових і практичних результатів, отриманих у цьому розділі.

Завершується розділ основної частини оцінкою повноти вирішення поставлених завдань, оцінкою правильності отриманих результатів, їх порівнянням з аналогічними результатами робіт інших дослідників, обґрунтуванням потреби подальших досліджень або ж вказівкою на негативні результати, які обумовлюють доцільність припинення подальших досліджень.

1.6. Висновки

Робота закінчується загальними висновками. На відміну від висновків після кожного розділу, зазначені висновки є формою синтезу інформації, представленої у «Вступі» та в основній частині наукової роботи. Це – послідовний, логічно завершений виклад отриманих результатів у їх співвідношенні із загальною метою та конкретними завданнями – розширений виклад усього того, що є предметом захисту.

У перших пунктах висновків коротко оцінюють стан проблеми, тоді розкривають методи її вирішення, проводять дані її практичного аналізу, в порівнянні з відомими варіантами розв’язання, викладають рекомендації щодо їх використання. Завершують цю частину роботи вказівками шляхів подальшого дослідження проблеми. Зазвичай висновки будуються у вигляді послідовно пронумерованих тез, набору невеликих абзаців або ж суцільного тексту з описовим поданням інформації. Інколи тут подаються узагальнюючі таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо.

1.7. Список використаних джерел

Список використаних джерел (Список літератури; Список використаної літератури; Бібліографія; Література) має включати лише ті роботи, на які було зроблено посилання або ж вони згадувались у тексті. Підручники вищих навчальних закладів, методичні посібники (крім робіт суто методичного характеру), а також енциклопедії, словники, художні твори, довідники, газети, нефахові журнали краще подавати окремими списками (Довідкова література; Словники; Довідники тощо).

Список укладається, як правило, за абеткою; іншомовні джерела подаються у кінці основного списку також за абеткою (див. Додаток Ж).