- •1. Конституция н. Муравьева
- •Глава 3. О состоянии, личных правах и обязанностях Русских.
- •Глава 4. О России.
- •Глава 5. О внутреннем устройстве волостном и уездном или поветовом.
- •Глава 6. О народном Вече
- •Глава 7. О Палате Представителей, о числе и выборе Представителей.
- •Глава 8. О Думе верховной.
- •Глава 9. О власти, преимуществах Народнаго Веча и составлении законов.
- •Глава 10. О верховной исполнительной власти.
- •Глава 11. О внутренних властях и о правительствах Держав.
- •Глава 12. О правительствующей власти Держав.
- •Глава 13. О исполнительной власти Держав.
- •2. "Русская правда" п. И. Пестеля (подано мовою оригіналу) п. І. Пестель (1793 1826) декабрист, керівник Південного товариства декабристів, автор „Руської Правди”.
- •§ 12. Определение: цель и Действие Русской Правды.
- •§13. Разделение Русской Правды на Главы.
- •§1. Право Народности и Права Благоудобства.
- •§2. Распределение иноплеменных Народов на подлежащих правилу благоудобства и на подлежащих правилу Народности.
- •§3. Определение Границ Российскому Государству.
- •§ 4. Россия есть Государство Единое и Неразделимое
- •§5. Разделение пространства Государства на части.
- •§1. Разделение Племен Россию населяющих на три главные Разряда.
- •§ 2. Законы должны быть одинаковы на целом пространстве Государства.
- •§ 3. О Различных оттенках Кореннаго Народа Русскаго.
- •§4. О Различных Племенах к Росии присоединенных.
- •§ 16. Все племяна должны слиты быть в один Народ.
- •§ 1. Изчисление Сословий в России обретающихся.
- •§4. Все должны быть перед Законом ровны.
- •3. З таємної інформації шефа жандармів графа а.Орлова губернаторам про кирило-мефодіївське товариство (подано мовою оригіналу)
- •4. Книга буття українського народу (подано мовою оригіналу)
- •5. З обвинувального вироку у справах т.Г. Шевченка (26 травня 1847 р.) (подано мовою оригіналу)
- •6. Циркуляр министра внутренних дел п. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г. (подано мовою оригіналу)
- •7. Емський указ (1876 р.) (подано мовою оригіналу)
- •8. Із програми русько-української радикальної партії (подано мовою оригіналу)
- •9. „Самостійна україна” м. Міхновського (подано мовою оригіналу)
- •10. Із програми української демократично-радикальної партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •11. Із програми української соціал-демократичної робітничої партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •12. Платформа союзу визволення україни (1914 р.) (подано мовою оригіналу)
- •13. З відозви загальної української ради
- •До народів світу
- •(15 Вересня 1916 р.)
- •(Подано мовою оригіналу)
- •14. Універсали української центральної ради
- •Iі у н і в е р с а л української центральної ради
- •Iіі у н і в е р с а л української центральної ради
- •IV у н і в е р с а л української центральної ради
- •15. Конституція української народньої республіки (статут про державний устрій, права і вільности унр) (подано мовою оригіналу)
- •16. Грамота до всього українського народу (подано мовою оригіналу)
- •17. Закони про тимчасовий державний устрій україни (подано мовою оригіналу)
- •18.Деклараціяукраїнської директорії, що зробила директорія (подано мовою оригіналу)
- •19. Статут української національної ради,
- •21. Відозва української національної ради від
- •1 Листопада 1918 року (подано мовою оригіналу)
- •22. Тимчасовий основний закон „про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії” (конституція зунр) (подано мовою оригіналу)
- •24. Універсал трудового конгресу україни (подано мовою оригіналу)
- •25. Із доповіді голови раднаркому усрр в. Я. Чубаря на пленумі цк кп(б)у про українізацію
- •6 8 Жовтня 1924 р. (подано мовою оригіналу)
- •26. Офіційне повідомлення про конференцію українських націоналістів у берліні 3 7 листопада 1927 р. (подано мовою оригіналу)
- •27. Постанови великого збору організації українських націоналістів (28 січня 2 лютого 1929 р.) (подано мовою оригіналу)
- •28. З праці д. Донцова „націоналізм” (фрагменти праці подано мовою джерела)
- •Частина перша. Українське провансальство. Розділ і. Примітивний інтелектуалізм.
- •Розділ II. “науковий” квієтизм.
- •Розділ III. Хуторянський “універсалізм”.
- •Розділ IV. Матеріялізм (лібералізм, демократизм, пацифізм, партикуляризм, анархізм).
- •Розділ V. Провансальство і політична симбіоза суверенність як “забобон”, підрядність національного імперативу.
- •Розділ VI. Тактика провансальства, антитрадиціоналізм.
- •Розділ VII. Плебс versus нація, утопія versus легенда, хуторянська “кальокаґатія”.
- •Розділ VIII. Дегенерація провансальства.
- •Частина друга чинний націоналізм. Розділ II. Воля, як закон життя. – її форми. – воля влади. – роля від’ємного моменту. – дві перші вимоги волевого націоналізму.
- •Розділ ііі. Романтизм, догматизм, ілюзіонізм – третя вимога націоналізму.
- •Розділ IV. Фанатизм і “аморальність”, як четверта вимога волевого націоналізму.
- •Розділ V. Свідоцтво історії – “романтизм” як чинник поступу – синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму – п’ята вимога волевого націоналізму.
- •Розділ VI. Творче насильство та ініціятивна меншість, як порядкуючі сили – шоста вимога волевого націоналізму.
- •29. Із праці м. Сціборського „націократія” (подано мовою оригіналу)
- •30. Закон про незалежність карпатської україни (15 березня 1939 р.) (подано мовою оригіналу)
- •31. Акт відновлення української держави (львів, 30 червня 1941 р.) (подано мовою оригіналу)
- •32. Універсал української головної визвольної ради (подано мовою оригіналу)
- •33. Постанови ііі конференції організації українських націоналістів самостійників державників (оун сд) (Неповний текст) (подано мовою оригіналу)
- •34. Постанови ііі-го надзвичайного великого збору організації українських націоналістів, що відбувся в днях 21 25 серпня 1943 р. (подано мовою оригіналу)
- •(Неповний текст)
- •II. Політичні постанови
- •II. Внутрішньо-український стан
- •35. Із книги і. Дзюби „інтернаціоналізм чи русифікація?”
- •36. Із статті в. Мороза „вместо последнего слова” (подано мовою оригіналу)
- •37. Декларація української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод (подано мовою оригіналу)
- •38. Меморандум української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод ч.1 Вплив Європейської Наради на розвиток правосвiдомости на Українi
- •I. Створення Української Групи Сприяння.
- •Ч.2 Про участь України в Београдських Нарадах – 1977.
- •Ч.4 Про новi репресiї на Українi проти Групи (Гельсiнкi)
- •Країнам – учасницям Бєоградської Наради лiта 1977-го (Меморандум ч.5*) Вступ
- •I. Державнiсть
- •2. Людина, її права
- •39. Манiфест українського правозахисного руху (1977 р.). (подано мовою оригіналу) Передмова
- •3. Нашi пропозицiї
- •40 Декларація про державний суверенітет україни
- •I. Самовизначення української нації
- •II. Народовладдя
- •III. Державна влада
- •IV. Громадянство української рср
- •V. Територіальне верховенство
- •VI. Економічна самостійність
- •VII. Екологічна безпека
- •VIII. Культурний розвиток
- •IX. Зовнішня і внутрішня безпека
- •X. Міжнародні відносини
- •41. Постанова верховної ради української рср Про проголошення незалежності України
- •42. Акт проголошення незалежності україни
- •Основні події українського національного відродження хіххх ст.
- •Анпілогова Тетяна Юріївна
5. З обвинувального вироку у справах т.Г. Шевченка (26 травня 1847 р.) (подано мовою оригіналу)
Т.Г.Шевченко (1814 1861) український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.
а) З ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА
Шевченко, замість того, щоб довічно відчувати благоговійні почуття до осіб августійшої фамілії, які удостоїли викупити його з кріпосництва, писав вірші малоросійською мовою, найобурливішого змісту. В них він то зображав плач про уявне поневолення і лихо України, то оспівував славу гетьманського правління і колишньої вольниці козацтва, то з неймовірною зухвалістю зводив наклепи і виливав жовч на осіб імператорського дому, забуваючи в них особистих своїх благодійників. Крім того, що все заборонене захоплює людей з слабим характером, Шевченко набув між друзями своїми славу знаменитого малоросійського письменника, а тому вірші його ще більш шкідливі і небезпечні. З улюбленими віршами в Малоросії могли виникати і згодом укорінятися думки про уявне раювання часів гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість існування України, як окремої держави. Судячи з тієї виняткової поваги, яку почували і особиста Шевченка, і до його віршів всі україно-слов’янісити, спочатку здавалося, що він міг бути якщо не діючою особою між ними, то знаряддям, яким вони хотіли скористуватися в своїх задумах; але, з одного боку, ці задуми були не такі вже важливі, як уявлялося на перший погляд, а з другого, і Шевченко почав писати свої підбурливі твори ще з 1837 р., колії слов’янські ідеї не захоплювали київських учених, як і вся справа доводить, що Шевченко не належав до Україно-слов’янського товариства, а діяв окремо, захоплюючись власною зіпсованістю. Проте, за підбурливий дух і зухвалість, що виходила за всякі межі, його потрібно було визнати одним з найважливіших злочинців...
б) З ВИРОКУ СУДУ
Художника Шевченка, за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього, ні в якому разі, не могло вийти підбурливих і пасквільних творів.
Власноручна приписка Миколи до вироку: „Під найсуворіший нагляд, заборонивши писати і малювати”.
Історія України. Документи. Матеріали. Посібн. / Уклад., комент. В. Ю. Короля. К. : Академія, 2002. 448 с. (Альма-матер). С. 196 107.
Практичні завдання
1. Прочитайте уважно звинувачувальний акт і вирок суду стосовно Т. Г. Шевченка. Визначте основні звинувачення, які висувалися владою на його адресу та призначену йому міру покарання.
2. Поміркуйте, чому влада вбачала в діяльності Т.Г. Шевченка особливу небезпеку.
Питання для самоконтролю і самоперевірки
1. У чому звинувачувався у документі Т. Г. Шевченко?
2. У чому влада вбачала особливу шкідливість і небезпечність шевченківських віршів?
3. Чому Т. Г. Шевченко, незважаючи на офіційну не приналежність до Кирило-Мефодіївського товариства, був визнаний царською владою одним із найбільших „злочинців” у справі кирило-мефодіївців?
4. Яким був вирок суду стосовно Т. Г. Шевченка?