- •1. Конституция н. Муравьева
- •Глава 3. О состоянии, личных правах и обязанностях Русских.
- •Глава 4. О России.
- •Глава 5. О внутреннем устройстве волостном и уездном или поветовом.
- •Глава 6. О народном Вече
- •Глава 7. О Палате Представителей, о числе и выборе Представителей.
- •Глава 8. О Думе верховной.
- •Глава 9. О власти, преимуществах Народнаго Веча и составлении законов.
- •Глава 10. О верховной исполнительной власти.
- •Глава 11. О внутренних властях и о правительствах Держав.
- •Глава 12. О правительствующей власти Держав.
- •Глава 13. О исполнительной власти Держав.
- •2. "Русская правда" п. И. Пестеля (подано мовою оригіналу) п. І. Пестель (1793 1826) декабрист, керівник Південного товариства декабристів, автор „Руської Правди”.
- •§ 12. Определение: цель и Действие Русской Правды.
- •§13. Разделение Русской Правды на Главы.
- •§1. Право Народности и Права Благоудобства.
- •§2. Распределение иноплеменных Народов на подлежащих правилу благоудобства и на подлежащих правилу Народности.
- •§3. Определение Границ Российскому Государству.
- •§ 4. Россия есть Государство Единое и Неразделимое
- •§5. Разделение пространства Государства на части.
- •§1. Разделение Племен Россию населяющих на три главные Разряда.
- •§ 2. Законы должны быть одинаковы на целом пространстве Государства.
- •§ 3. О Различных оттенках Кореннаго Народа Русскаго.
- •§4. О Различных Племенах к Росии присоединенных.
- •§ 16. Все племяна должны слиты быть в один Народ.
- •§ 1. Изчисление Сословий в России обретающихся.
- •§4. Все должны быть перед Законом ровны.
- •3. З таємної інформації шефа жандармів графа а.Орлова губернаторам про кирило-мефодіївське товариство (подано мовою оригіналу)
- •4. Книга буття українського народу (подано мовою оригіналу)
- •5. З обвинувального вироку у справах т.Г. Шевченка (26 травня 1847 р.) (подано мовою оригіналу)
- •6. Циркуляр министра внутренних дел п. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г. (подано мовою оригіналу)
- •7. Емський указ (1876 р.) (подано мовою оригіналу)
- •8. Із програми русько-української радикальної партії (подано мовою оригіналу)
- •9. „Самостійна україна” м. Міхновського (подано мовою оригіналу)
- •10. Із програми української демократично-радикальної партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •11. Із програми української соціал-демократичної робітничої партії (1905 р.) (подано мовою оригіналу)
- •12. Платформа союзу визволення україни (1914 р.) (подано мовою оригіналу)
- •13. З відозви загальної української ради
- •До народів світу
- •(15 Вересня 1916 р.)
- •(Подано мовою оригіналу)
- •14. Універсали української центральної ради
- •Iі у н і в е р с а л української центральної ради
- •Iіі у н і в е р с а л української центральної ради
- •IV у н і в е р с а л української центральної ради
- •15. Конституція української народньої республіки (статут про державний устрій, права і вільности унр) (подано мовою оригіналу)
- •16. Грамота до всього українського народу (подано мовою оригіналу)
- •17. Закони про тимчасовий державний устрій україни (подано мовою оригіналу)
- •18.Деклараціяукраїнської директорії, що зробила директорія (подано мовою оригіналу)
- •19. Статут української національної ради,
- •21. Відозва української національної ради від
- •1 Листопада 1918 року (подано мовою оригіналу)
- •22. Тимчасовий основний закон „про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії” (конституція зунр) (подано мовою оригіналу)
- •24. Універсал трудового конгресу україни (подано мовою оригіналу)
- •25. Із доповіді голови раднаркому усрр в. Я. Чубаря на пленумі цк кп(б)у про українізацію
- •6 8 Жовтня 1924 р. (подано мовою оригіналу)
- •26. Офіційне повідомлення про конференцію українських націоналістів у берліні 3 7 листопада 1927 р. (подано мовою оригіналу)
- •27. Постанови великого збору організації українських націоналістів (28 січня 2 лютого 1929 р.) (подано мовою оригіналу)
- •28. З праці д. Донцова „націоналізм” (фрагменти праці подано мовою джерела)
- •Частина перша. Українське провансальство. Розділ і. Примітивний інтелектуалізм.
- •Розділ II. “науковий” квієтизм.
- •Розділ III. Хуторянський “універсалізм”.
- •Розділ IV. Матеріялізм (лібералізм, демократизм, пацифізм, партикуляризм, анархізм).
- •Розділ V. Провансальство і політична симбіоза суверенність як “забобон”, підрядність національного імперативу.
- •Розділ VI. Тактика провансальства, антитрадиціоналізм.
- •Розділ VII. Плебс versus нація, утопія versus легенда, хуторянська “кальокаґатія”.
- •Розділ VIII. Дегенерація провансальства.
- •Частина друга чинний націоналізм. Розділ II. Воля, як закон життя. – її форми. – воля влади. – роля від’ємного моменту. – дві перші вимоги волевого націоналізму.
- •Розділ ііі. Романтизм, догматизм, ілюзіонізм – третя вимога націоналізму.
- •Розділ IV. Фанатизм і “аморальність”, як четверта вимога волевого націоналізму.
- •Розділ V. Свідоцтво історії – “романтизм” як чинник поступу – синтеза раціоналізму та інтернаціоналізму – п’ята вимога волевого націоналізму.
- •Розділ VI. Творче насильство та ініціятивна меншість, як порядкуючі сили – шоста вимога волевого націоналізму.
- •29. Із праці м. Сціборського „націократія” (подано мовою оригіналу)
- •30. Закон про незалежність карпатської україни (15 березня 1939 р.) (подано мовою оригіналу)
- •31. Акт відновлення української держави (львів, 30 червня 1941 р.) (подано мовою оригіналу)
- •32. Універсал української головної визвольної ради (подано мовою оригіналу)
- •33. Постанови ііі конференції організації українських націоналістів самостійників державників (оун сд) (Неповний текст) (подано мовою оригіналу)
- •34. Постанови ііі-го надзвичайного великого збору організації українських націоналістів, що відбувся в днях 21 25 серпня 1943 р. (подано мовою оригіналу)
- •(Неповний текст)
- •II. Політичні постанови
- •II. Внутрішньо-український стан
- •35. Із книги і. Дзюби „інтернаціоналізм чи русифікація?”
- •36. Із статті в. Мороза „вместо последнего слова” (подано мовою оригіналу)
- •37. Декларація української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод (подано мовою оригіналу)
- •38. Меморандум української громадської групи сприяння виконанню гельсiнкських угод ч.1 Вплив Європейської Наради на розвиток правосвiдомости на Українi
- •I. Створення Української Групи Сприяння.
- •Ч.2 Про участь України в Београдських Нарадах – 1977.
- •Ч.4 Про новi репресiї на Українi проти Групи (Гельсiнкi)
- •Країнам – учасницям Бєоградської Наради лiта 1977-го (Меморандум ч.5*) Вступ
- •I. Державнiсть
- •2. Людина, її права
- •39. Манiфест українського правозахисного руху (1977 р.). (подано мовою оригіналу) Передмова
- •3. Нашi пропозицiї
- •40 Декларація про державний суверенітет україни
- •I. Самовизначення української нації
- •II. Народовладдя
- •III. Державна влада
- •IV. Громадянство української рср
- •V. Територіальне верховенство
- •VI. Економічна самостійність
- •VII. Екологічна безпека
- •VIII. Культурний розвиток
- •IX. Зовнішня і внутрішня безпека
- •X. Міжнародні відносини
- •41. Постанова верховної ради української рср Про проголошення незалежності України
- •42. Акт проголошення незалежності україни
- •Основні події українського національного відродження хіххх ст.
- •Анпілогова Тетяна Юріївна
I. Державнiсть
Всi iсторичнi катаклiзми, що їх пережив український народ за останнi вiки, породженi iдеєю державности.
Воля нацiї прагне до непiдлеглости, до суверенiтету, до будування свого, незалежногожиття, а довколишнi iмперiялiстичнi хижаки роблять усе вiд них залежне, щоб не допустити такої суверенности, а законсервуватиобраний для жертви народу виглядi сировини – харчової, духовної, енергетичної та всякої iншої.
Так сталося з Україною. Маючи вражаючий потенцiял волелюбности, мудрости, творчости, щирости, маючи рiдкiснi багатства землi i духу, вона в критичний час не змогла вiдстояти свою державнiсть,а стала колонiєю жорстокої, безжалiсної iмперiї, воля котрої була дiяментрально протилежна волi поневоленої України.
Росiя зневажила всi братерськi угоди, розтоптала слово, промовлене в Переяславi. Народ, волелюбнiстю якого захоплювалась Европа, став крiпаком, рабом, холопом чужинецьких насильникiв. Григорiй Петровський, промовляючи в Думi, прекрасно висвiтлив злочинну акцiю самодержавства щодо поневоленої України – деградацiя культурного й духовного життя, нещадна експлуатацiя природних ресурсiв, беззупинний геноцид.
Ось чому український народ з радiстю пiдтримав революцiю i проголошення Української Республiки.
Проте, кращi iдеї українських революцiонерiв, а також iдеї Ленiна по нацiональному питанню, не були втiленi в життя. Наступним рокам не вдалося перемогти шовiнiстичний дух великодержавництва, i „дух Катерини та Петра” ще страшнiше втiлився в зловiснiй дiяльностi Сталiна.
Мiльйони замучених, закатованих, померлих з голоду, – все це давно всiм вiдомо. Iнколи дивним видається, чому ще досi iснує на географiчнiй картi Україна, чому ще iнколи чується українське слово, i найдивнiше – що Україна е членом Об’єднаних Нацiй, – отже, являється суверенною державою.
Не будемо гратися в пiжмурки: та наша державнiсть – лише паперовий мiраж. I настала пора поставити всi крапки над i, покiнчити з невпинною, пiдступною грою щодо нашої суверенности, як i суверенности всiх iнших республiк Союзу.
Воля iсторiї така, що кожен (навiть найменший) народ виступив на iсторичне поле як неповторний син своєї матерi у єдиному братерствi людства.
Ми глибоко шануємо культуру, духовнiсть, iдеали росiйського народу, але чому Москва має вирiшувати за нас на мiжнародних форумах (наприклад, на Гельсiнкському або Београдському) тi чи iншi проблеми, зобов’язання тощо?! Чому культурнi, творчi, науковi, сiльськогосподарськi, мiжнароднi проблеми України мають визначати та плянувати в столицi сусiдньої ( хай i союзної) держави?...
...Нас не спiймати в мережу кримiнальних хiросплетiнь – хiба що сатрапи бюрократичної твердинi просто розчавлять нас поза всякою „законністю”. Ми просто, щиро i з певнiстю проголошуємо кiлька твердо продуманих положень щодо державности (як своєї, так i сусiднiх народiв).
– Не людина для держави, а держава для людини. Тому будь-якi суспiльнi трансформацiї повиннi отримати схвалення нацiї через всенародний референдум. Всi органiзованi через пресу „голоси народу” будуть викинутi на смiтник iсторiї.
Ми не ставимо питання про „вiддiлення” України. Нам нема вiд кого вiддiлятися. Плянета єдина. Людство єдине. Поруч – народи – брати. Вiд кого ж нам вiддiлятися? Навпаки, ми ставимо питання про приєднання – приєднання України, Росiї, Грузiї, Латвiї та iнших братерських нацiй до єдиного духу людства.
– Ми за спiлку, яка називається Союзом Радянських Соцiялiстичних Республiк, а згодом трансформується у Братерство Вiльних Народiв Землi. Але кожен народповинен бути в цiй спiлцiвiльним чинником, незалежним творчим духом. Лише при такiй умовi щезнуть тi деформацiї, що спотворюють стосунки мiж народами, сiють розбрат i пiдозрiння. Коротше – народ повинен бути господарем своєї землi, своєї традицiї, свого творчого спадкоємства, своєї волi до побудови кращого життя – для всiх, для кожного.
– Отже, найрадикальнiша вимога духу української нацiї для себе i для братерських народiв – повна сувереннiсть творчого проявуу всiх сферах духовно-господарського життя. Нiщо в свiтi не може зупинити втiлення цiєї iдеї в зримi форми iсторичної реальности.
– Як саме буде виявлятися соцiяльна трансформацiя поглиблення суверенiтету тiєї чи iншої нацiї – важко передбачити, i не слiд плямувати цього. Сплячий велетень народ має в серцi своєму багато несподiванок для вброгiв i для скептикiв.
Але ясно одне: без вiльної, мислячої, безстрашної людини не здiйсниться жадна важлива акцiя iсторичної ваги. Тому особливу увагу треба придiлити людинi, її духовi, її правам.