- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
Теоретичні засади неоклас. виробничої ф-ції як моделі ек-ого росту були сформульовані Р.Солоу і Дж.Мідом. Вони виходили з граничного аналізу 2 виробн. факторів – праці та капіталу, які вико-ристовуються для В однорідного продукту, при-пускаючи, що к-ть праці зростає постійно і рівно-мірно, що в умовах вільної конкуренції відшкоду-вання витрат факторів відбуваються відповідно граничним продуктам, тобто за в-стю. Ціни фак-торів змінюються під впливом динаміки праці та капіталу, всі ресурси використовуються повністю, вся неспожита частина продукту інвестується, проблеми попиту не існує. Вони вказували, що аналіз передбачає умови, коли зростання обсягів В не впливає на ефективність В, діє з-н “спадаю-чої віддачі” виходячи з цих умов, вони побудува-ли лінійну залежність, при якій еластичність взає-мозаміщення факторів = 1, тобто зміна співвідно-шення між прибутком і зар-пл викликає ідентичну зміну між працею і капіталом. Ця виробн. ф-ція була покликана продемонструвати механізми врі-вноваження попиту і пропозиції та показати дже-рела ек-ого зростання.
Основна ідея виробн. ф-ції - ек-ка функціонує за принципом співставлення витрат та рез-тів, і процес саморегулювання ек-ого росту базується на постійному контролі за рівнем віддачі окремих факторів В.
Згодом у роботах ек-тів-неокласиків ф-ція Кобба-Дугласа модифікується введенням інших факто-рів росту: враховується вік основного капіталу, масштаби В та ін. Вони намагались відобразити вплив НТП та змінність ефективності використо-вуваних факторів з ростом масштабів В
Багатофакторні моделі ек-ого росту ілюстрували рівень впливу кожного з факторів на зростання обсягів В, але не піддавались кількісному виміру.
71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
2-а пол. 60-х рр. і особливо 70-ті рр. хар-ся різ-ким посиленням критики кейнсіанської концепції циклу та заснованій на ній політики регулювання ефективного попиту. Останню стали розглядати як дестабілізуючий фактор з причини несвоєчас-ності застосування заходів, помилковості їх вибо-ру, надмірних масштабів держ. втручання. Нео-кейнсіанська модель почала вступати у більші суперечності з об”єктивними з-нами кап-зму і сприяла загостренню окремих проблем.
Державне регулювання ек-ки неспроможне дося-гти повної зайнятості й рівноваги, як того прагнув Кейнс. На базі кейнсіанських концепцій і моделей не вдалося розв”язати проблеми реалізацій і без-кризового розв-ку. Це викликало критику кейнсіа-нства як з боку його противників, так і послідов- ників. Ініціаторами критики виступили прихильни-ки неокласичної школи.
У 60-70 рр. на арені ек-ної думки з”явився такий напрям як посткейнсіанство. Історично воно сфо-рмувалося на основі злиття 2-х потоків. З 1-го бо-ку, це було англ. ліве кейнсіанство, центр якого знаходився у Кембріджі. З 2-го боку, приблизно з середини 60-х рр. критична переоцінка кейнсіан- ства почалася у США. Вони виступили з крити-кою кейнсіанської ортодоксії як теорії рівноваги з певною зайнятістю. Версія кейнсіанства, розроб-лена старшим поколінням, спотворила справж- ній зміст теорій Кейнса.
Найяскравішим представником лівих кейнсіанців є Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983), а також Н.Калдор, П.Сраффа, продовжують критику нео- класицизму і особливо маржиналізму. Основним своїм завданням вони вважають оновлення вчен-ня Кейнса та доведення до логічного кінця пова-лення неокласичної сис-ми. Ліві кейнсіанці не об-межувалися тільки теоретичними постулатами Кейнса. У своїй концепції вони синтезували ідеї Д.Рікардо, Кейнса, інституціоналізм, вчення ра-дикалів і водночас запозичили деякі марксиські положення. Ліве кейнсіанство – реформістський, дрібнобуржуазний варіант кейнсіанської теорії, спрямований на захист інтересів немонополісти-чного капіталу, фермерів, інтелігенції, службовців та робітників. Висувають свої варіанти реформу-вання кап-зму, прагнучи зміцнити їх більш реаліс-тичну теорію. Корінь зла вони бачать у недостат-ності ефективного попиту, наслідками якого є безробіття та кризи. Головною причиною недос-татнього попиту вони вважають нерівномірність і несправедливість у розподілі нац-ого доходу. Ро-бінсон зробила спробу пов’язати теорію Кейнса з марксизмом і включити в неї соц-но-ек-ні факто-ри. Проблему ефективного попиту Робінсон по-в’язує із здійсненням деяких соц-них реформ – підвищенням зар-пл і визнанням ек-ної боротьби профспілок за її зростання, більш радикальними програмами держ. перерозподілу доходів, із ско-роченням військових витрат, обмеженям влади монополії. Висувають ряд антимонополістичних вимог, що обумовило їх підтримку прогресивними силами західних країн, зокрема робітничим ру-хом. Виступають за ек-не зростання, вирішення деяких соц-них проблем, ліквідацію нерівності у розподілі доходів і підвищення купівельної спро-можності населення. Висловлюють негативне ставлення до гонки озброєнь, вимагають заміни військових видатків на такі видатки, як житлове будівництво, охорона здоров’я, соц-не страхува-ння. З іменами Дж.Робінсона та Н.Калдора по-в’язана розробка концепції розподілу, яка спира-ється на теорію відтворення та зростання Кейнса
У посткейнсіанських теоріях розподілу отримав подальшу розробку кейнсіанський постулат про рівність чистих інвестицій та добровільних зао-щаджень. На відміну від Кейнса, основний аспект при аналізі механізму надається змінам у сис-мі розподілу, що склалася. Сис-ма розподілу за Калдором повинна бути такою, що забезпечити відповідний рівень заощаджень. Вирішення про-блеми розподілу Калдора можна подати у вигля-ді такої схеми – якщо заощаджень недостатньо, то необхідно збільшити доходи тих, хто більше заощаджує. Головним фактором, що формує хар-р взаємозв’язків між ек-ими змінними, техно- логічні умови В. Ці умови впливають і на величи-ну капітального коефіцієнта і необхідний для йо-го підтримки обсяг інвестицій.
Важливу роль у формуванні теоретичної концеп-ції лівого кейнсіанства, яке виступає під гаслом антимаржиналістської революції, відіграв 1-н з представників кембріджської школи П. Сраффа. Його концепцію, викладену в книзі “В товарів за допомогою товарів” (1960), прихильники лівого кейнсіанства оцінюють як логічну основу для по-будови нової теорії розподілу. Сраффа відкидає неокласичну теорію формування в-сті й розподі-лу, пориває з концепціями граничної кор-сті й граничної прод-сті й повертається до теорії в-сті Д.Рікардо. Сраффа піддав гострій критиці розпо-дільчу ф-цію вільної конкуренції, яка стихійно призводить до одержання кожним з факторів В своєї частки у створеному доході відповідно до граничної прод-сті. Він вважає, що криву руху ці-ни і доходу не адекватні кривим руху граничної прод-сті, не забезпечують умов рівноваги вироб-никам. Межами подальшого розширення В для під-ця є проблеми реалізації виробленого товару. Якщо існує можливість зниження цін окремими продавцями, то ні про яку вільну конкуренцію мо-ва йти не може. Згідно з класичною теорією ціна є основною умовою вільної конкуренції. Ціна на товари не є єдиним привілеєм для покупців. Фак-торами є його якість, торговельна марка тощо.