- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
Процес руху капіталу, що розглядається Марксом як єдність процесу В та обігу, не може дати повного уя-влення про всі форми капіталу, що забезпечують сус-не відтворення. Тому Маркс повертається до аналізу процесу кап-ого В, взятого у єдності всіх його сторін.
Він намагається знайти і показати ті форми, що вини-кають з процесу руху капіталу, що проявляються на поверхні ек-них явищ унаслідок взаємовпливу різних капіталів та конкуренції між ними. Саме цим пробле-мам присвячено III том «Капіталу», що вийшов у світ 1894 р. під назвою «Процес кап-ого В, узятий в ціло-му». Увесь попередній аналіз кап-ого В будувався на припущенні, що в середньому всі ціни товарів, які ре-алізуються, = їхній в-сті. З цього випливало, що капі-таліст повинен отримувати стільки прибутку, скільки створено додаткової в-сті. Однак практика показува-ла, що маса прибутку не є в прямому зв'язку з величи-ною змінного капіталу (к-тю занятих у В), а залежить від розмірів усього авансованого капіталу та його ор-ганічної будови. Крім того, на розміри прибутку впливає низка ек-них та неек-них чинників. Маркс, наближаючись тим самим до неокласиків, визначає ціну товару як перетворену форму його в-сті, осно-ву якої становить не витрачена праця, а увесь капітал, котрий був використаний для В цього товару. З пог-ляду капіталіста варті уваги лише витрати В, оск саме вони зумовлюють отримання прибутку. Якщо ціна — це грошова оцінка в-сті товару, то прибуток є проя-вом реалізованої додаткової в-сті, а витрати В— су-мою постійного та змінного капіталу.Прибуток як перетворена форма додаткової в-сті є метою і моти-вом діяльності капіталіста, показником ефективності розв-ку кап-ого В. Відношення прибутку до витрат В (норма прибутку) сигналізує про доцільність діяльно-сті, віддачу од. капіталу та ступінь його зростання, стан справ на ринку товарів і, частково, на ринку пра-ці.Фактори, що визначають норму прибутку — це норма додаткової в-сті, швидкість обороту капіталу, органічна будова капіталу та ін. Особливу увагу він приділяє аналізу впливу органічної будови капіталу на зміну норми прибутку, зазначаючи, що зі зростан-ням розмірів постійного капіталу внаслідок запровад-ження досягнень НТП норма прибутку має тенденцію до спадання через збільшення витратної частини створюваної в-сті. Виникає конфлікт між розширен-ням В і самозростанням в-сті. Цей процес супровод-жується скороченням к-ті зайнятих у В, тобто змен-шенням використаної живої праці, а отже, створеної додаткової в-сті. Щоправда, існує ціла низка протиді-ючих чинників. З позиції теорії в-сті Маркс зміг пояс-нити, чому, коли товари продаються за їхньою в-стю, за різної органічної будови і різної швидкості оборо-тів у різних галузях В капіталісти на однаковий капі-тал отримують однакову норму прибутку, за рахунок яких чинників відбувається вирівнювання норми при-бутку. У 3-ому томі «Капіталу» показано механізми вирівнювання норми прибутку Маркс на теоретич-ному прикладі показав, що в рез-ті міжгалузевої кон-куренціі відбувається переливання капіталів до тієї галузі, яка гараніує.бідьший прибуток. Відтак забез-печуються такі пропорції у розподілі капіталів між га-лузями, що, незалежно від їхньої органічної будови і швидкості оборотів, однакові капітали забезпечують однаковий прибуток за рахунок перерозподілу ство-реної в масштабах сус-ва маси додаткової в-сті. Учен-ня про ціну В Маркс також використав для обгрунту-вання теорії класової боротьби: він стверджував, що експлуатація робітничого класу здійснюється не кож-ним окремо взятим капіталістом, а всіма ними разом, оск вони спільно перерозподіляють додаткову в-сть і заінтересовані у зростанні її маси. Як відособлені фо-рми пром-ого капіталу розглядає Маркс у 3-ому томі торговий та позичковий капітал, що мають свою специфіку. Він підкреслює різницю між товарним та торговим капіталом і показує механізм переходу 1-го в інший, що зумовлено розв-ком В та спеціалізації.
Показує процес утворення середнього прибутку та ці-ни В з урахуванням функ-ня торгового капіталу: ціна продажу фіксується на рівні ціни В, а прибуток є частиною додаткової в-сті, оск торговий капіталіст купує товар у пром-ого за ціну, нижчу від в-сті. Особливість торгового капіталу полягає в тім, що на відміну від пром-ого швидкість його обороту не впливає на нор-му прибутку. Затрачений капітал має приносити (і приносить) тільки середній прибуток. У зв'язку з про-блемами торгівлі Маркс досліджує перехідну до пози-чкового капіталу форму торгівлі грошима: грошово-торговий капітал. Особливу увагу приділено аналізу найбільш «фетишизованої» форми капіталу, що відо-собилась від пром-ого капіталу, — позичкової виникненням пром-ого В ця форма поступається місцем по-зичковому капіталу, що виконує ф-цію обслуговуван-ня В. Маркс зазначав у 2-ому томі, що частина грошо-вих засобів, які тимчасово вивільнились із В, перестає давати прибуток капіталісту, а отже, перестає бути капіталом. Тому ці гроші віддаються у позичку ін. ка-піталістам (пром-вим та торговим) для прод-ого вико-ристання. Це процес продажу грошей як особливого товару, а ціною його є процент, плата за користу-вання грошима. Ця плата залежить від попиту і про-позиції і коливається в межах середньої норми прибу-тку. Природа процента полягає в тім, що пром-вий ка-піталіст поступається частиною свого прибутку (при-власненої ним додаткової в-сті) на користь позичко-вого капіталіста. Таким чином, відбувається розподіл прибутку на процент та під-цький дохід. Маркс дос-ліджує чотири форми капіталу, що дають проценти:
позичковий, банківський, фіктивний та лихварський.
Банківський капітал він аналізує у зв'язку з розгля-дом кредитної форми позичкового капіталу, що має свої особливості й виступає у вигляді комерційного та банківського кредиту. Банки — це кап-ні під-ва, що торгують грошовими засобами у вигляді позичок чи кредиту і через це стають учасниками процесу сус-ого відтворення. Вони сприяють прискоренню В, концентрації та централізації капіталу, а відтак можуть стати дійовим важелем впливу на ек-ку. Логічним на-слідком розв-ку кредиту Маркс вважає виникнення акціонерного капіталу, що об'єднує кілька капіталів. Свідченням участі в акціонерному під-ві є цінний па-пір — акція, що дає право на частку доходу, пропор-ційну вкладеному капіталу. У відповідний момент цей цінний папір, так само як векселі, облігації, почи-нає власний незалежний від утіленого в ньому капіта-лу, рух на ринку цінних паперів, фондовій біржі. Так виникає фіктивний капітал, що не бере участі у В, але відіграє активну роль у розподілі доходів. Маркс ана-лізує кредит і грошовий обіг як реальну сис-му, що об'єднує капітали в 1-е ціле, робить їх взаємозалежни-ми та залежними від цієї сис-ми. 1-им із проявів цьо-го є інфляційні процеси, що також призводять до за-гострення соц-них суперечностей. Досл-ня перетво-рених форм додаткової в-сті завершується аналізом земельної ренти. Маркс показав, що розв-к кап-зму в землеробстві спричиняє відокремлення землі як голо-вного засобу В від її власника. Ек-но власність на зе-млю реалізується через рентні відносини. Маркс виз-начає 2 види ренти, що відображають 2 види віднос-ин: власника та користувача — абсолютну та дифере-нційну ренту. До Маркса ніхто не дав із позицій тру-дової теорії в-сті пояснення суті абсолютної ренти та її джерел. Маркс це зробив, користуючись запропоно-ваною ним категорією ціни В, через з'ясування особ-ливостей ціноутворення в с-г. На думку Маркса, при-ватна власність на землю як форма монополізму стри-мує вільну конкуренцію, створює перепони для включення с-г (як галузі В) у міжгалузеву конкурентну бо-ротьбу, оск є елементом некап-них відносин у межах кап-зму — замкненою сис-мою зі своїми принципами ціноутворення й особливою формою перерозподілу додаткової в-сті між класами (землевласники — оре-ндарі — наймані робітники), що її репрезентують. Крім того, теорія земельної ренти включає аналіз про-блеми формування цін на землю, ґрунтовне досл-ня впливу внутрішніх (ренти) та зовнішніх (ставка пози-чкового процента, попит і пропозиція, податки тощо) факторів. Ця частина досл-ня містить також ек-ний, історичний, ретроспективний та перспективний ана-ліз становлення кап-них відносин у с-г. Завершується досл-ня проблем, винесених у 3-тій том «Капіталу» розділом «Доходи та їх джерела», де Маркс протиста-вляє свою трудову теорію в-сті, відповідно до якої са-ме праця є основним джерелом усіх доходів кап-ого сус-ва, теорії 3-х факторів В. Він підкреслює, що об-грунтування джерел доходів з допомогою традиційної формули: земля — рента, капітал — прибуток, праця — зар-пл є помилковим, оск не враховує того, що право привласнення визначається способом В, за яко-го приватна форма власності зумовлює існування екс-плуатації найманої праці і визначає пропорції розпо-ділу її рез-ту (додаткової в-сті) відповідно до розмірів цієї власності. Маркс указує на історичну обумовле-ність існуючих форм розподілу та на їхню залежність від В.