- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
Основу ек-них поглядів Герцена й Огарьова ста-новила боротьба з кріпосництвом, розробка ре-волюційної програми звільнення селян. Ці проб-леми висвітлено Герценим у працях: «Росія» (1849) «Про розв-к революційних ідей в Росії» (1851), «російський народ» (1853), - та Огарьо-вим у «Що зроблено для звільнення кріпосних людей» (1857), «Іще про звільнення селян» (1858). «Що потрібно народові» (1861). У цих тво-рах гостро критикувалося кріпосництво. Критика кріпосництва. як і в цілому світогляд 2-х видатних мислителів, не лишались незмінними. Вони прой-шли складну еволюцію від позицій дворянських революціонерів до революційного демократизму.
Огарьов був прихильником звільнення селян із землею. Проектуючи майбутнє поміщиків, радив їм включитися у розв-к пром-ті. Розуміючи, що це потребує капіталів, він виступає за викуп селяна-ми землі. Аналогічно вирішує проблему й Герцен. Він теж палкий прихильник звільнення селян із землею, закріплення за ними всієї землі, що пе-ребувала в їхньому користуванні. Проте не бачив нічого несправедливого в тім, що поміщики одер-жать певну компенсацію за втрату права користу-ватися «вигодами минулої кричущої несправед-ливості» . У літературі таку позицію Герцена й Огарьова зв'язували із розумінням ними необхід-ності компромісу з дворянством. Це так. Але слід враховувати й інші 4 фактори: Герцен і Огарьов були дворянами; напередодні реформи навіть найбільш прогресивна частина сус-ва, навіть та-кий революціонер-демократ, як Чернишевський схилялись до викупу землі (різниця між ними по-лягала лише у визначенні величини викупу); у пи-танні звільнення селян виявляли схильність до лібералізму (вони апелювали і до дворянства, як до розвинутого й освіченого класу, і до уряду). Після реформи Герцен та Огарьов стали на пози-ції революційного вирішення селянського питан-ня. Гостро критикували реформу 1861 р., назива-ючи її обманом, «новим кріпацтвом», оск вона не дала селянам ні землі, ні волі. Відображаючи ін-тереси селянства, яке боролося проти поміщиць-кого землеволодіння і поміщицької власності. Проголосили й обгрунтували гасло «Земля і во-ля». Нова платформа видавців «Колокола» щодо аграрного питання передбачала ліквідацію помі-щицького землеволодіння, передачу всієї землі селянам. Вирішення цієї проблеми зв'язувалось із селянською революцією.
Критикували не лише кріпосництво, а й кап-зм, як нову форму експлуатації, «нову форму рабства». Порівнюючи ек-ні процеси, які відбувались у по-реформеній Росії, з ек-ним розв-ком Заходу, Гер-цен виступив з обгрунтуванням особливого — не кап-ого шляху розв-ку Росії. Основою цього розв-ку в нього була община, общинний селянин. Він не ідеалізує общинний лад. Мало того, ще до ре-форми Герцен, як і Огарьов, убачав в общині ли-ше «уламок кріпосного побуту». У пореформений період їхні погляди на общину змінилися. Саме в общині вони бачили запоруку соціалізму. Гаран-тована общиною рівність селянського землево-лодіння мала відвернути небезпеку пролетариза-ції селянства. Герцен став основоположником «селянського соціалізму», який складався з 3 за-сад: 1) право кожного на землю; 2) общинне во-лодіння землею; 3) громадське управління. Лише на цих засадах «може розвиватись майбутня Ро-сія». Виступав з гострою критикою кап-зму, поєд-нуючи її з критикою буржуазної ПЕ, яку він тлума-чив як науку, котра, орієнтуючись на приватну власність, стоїть на сторожі кап-ної сис-ми госп-ва. Щодо росії, то буржуазна ПЕ з її орієнтацією на приватну власність виступала в ролі захисни-ка поміщицького землеволодіння, обстоювала кап-ний розв-к країни, що суперечило ідеям селя-нського соціалізму Герцена. Аналогічну позицію займав і Огарьов.
Критикуючи буржуазну ПЕ, Герцен і Огарьов проголошують необхідність створення нової ек-ної науки, яка б виступила проти основ кап-зму, за обгрунтування соціалізму.