- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
У 2-ій пол. XX ст. великого поширення набрали так звані теорії «трансформації» (перетворення) кап-зму. Ці теорії виходили, як правило, з реаль-них соц-но-ек-них процесів і явищ кап-ого розв-ку, але тлумачили їх досить своєрідно. Крім того, розв-к світової сис-ми соціалізму, зростання її впливу після 2-ої світової війни стали причиною певної «непопулярності» навіть самого терміна «кап-зм». За цих умов і почали формуватися різні теорії перетворення кап-зму на «новий» сус-ний лад.
Теорія «народного кап-зму» виникла у 50-х рр. у США. З її обгрунтуванням виступили такі ек-сти і соціологи, як А. Берлі, М. Наддер, С.Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та ін. Найбільше при-хильників вона здобула в Європі, особливо у ФРН, Австрії, Англії, Італії. Ця теорія складається з 3 частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської менеджерської революції»; 3) теорії «революції в доходах». Теорія «дифузії власності». або «де-мократизація капіталу». З розв-ком кап-зму пос-тупово змінюється структура кап-ної власності. Якщо кап-зму доби вільної конкуренції була при-таманна індивідуальна приватна власність, то су-часному властива різноманітність форм власнос-ті: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Провідною формою під-в, а отже і форм власності, є акціонерна. Збільшення к-ті під-в акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення розглядалося багатьма ек-ста-ми як «дифузія» (розпорошення) власності. Дрі-бний акціонер нібито перетворюється на рівно-правного співвласника акціонерних під-в, на спів-власника «народного капіталу». У США, заявляв А. Дракер, відбувається безпрецедентна демок-ратизація під-кої власності «оск реальними Влас-никами цих під-в стають маленькі люди, середній клас і робітники». Усіх, хто володіє акціями зара-ховує до буржуазії. Демократизація капіталу, на думку теоретиків «народного капіталізму», відбу-вається ще й тому, що будь-яке акціонерне това-риство є достатньо демократичною організацією: акціонери беруть участь у щорічних зборах, зас-луховують звіти правління, обирають новий склад правління і т. ін. Аналізуючи цю концепцію, слід зазначити, що вона плутає 2 різні процеси: процес концентрації капіталу і зростання сус-ого хар-ру В, що справді відбуваються постійно і скрізь, із процесом ліквідації приватної кап-ної власності, неможливим за кап-зму. Власність на засоби В розглядається як формальне право на дохід. Відтак розповсюдження акцій серед насе-лення визнається як «розпорошування» власнос-ті без огляду на хар-р розподілу акцій. Теорія «управлінської революції» Її прихильники стверджують, нібито з розв-ком акціонерних то-вариств влада капіталістів-власників слабшає або і зовсім зникає і замінюється владою найма-них управлінців — менеджерів. Вони є «довірени-ми особами народу» і керуються не мотивами прибутку, а сус-ими інтересами. З обгрунтуван-ням цієї концепції виступили амер. ек-сти А. Бер-лі, Дж. Бернхем, П. Дракер та ін. Ця теорія теж відображає реальні процеси в розв-ку кап-зму: відокремлення капіталу-власності від капіталу-ф-ції, розмежування власності й управлінської дія-льності. За домонополістичного кап-зму, коли під-во було здебільшого індивідуальною власніс-тю й управлінська праця не потребувала глибо-ких знань, капіталіст сам керував В. Зі зростан-ням розмірів В, з виникненням акціонерних това-риств капіталісти стали доручати керівництво на-йманим працівникам. Дехто вбачав у цьому про-цесі витискування капіталіста не лише із В, що справді має місце, а із сус-ва взагалі. Передовсім буде методологічною помилкою судити про при-роду під-в на підставі форми управління. Адже природа під-ва визначається не нею, а формою власності на засоби В. Автори концепції «управ-лінської революції» ігнорують питання про хар-р власності. Як власники під-в капіталісти найма-ють управляючих, які керують під-вами в інтере-сах капіталістів, забезпечуючи їм максимальні прибутки. Прихильники цієї теорії дипломатично ухиляються від відповіді на те, які саме власники акцій не мають ефективної влади в корпораціях: дрібні чи великі. Оск в корпораціях діє основний принцип «1 акція — 1 голос», то саме великі ак-ціонери мають можливість утримувати в своїх ру-ках усю повноту влади, на свій розсуд розпоряд-жатися капіталом корпорації і висувати до складу її керуючих тих людей, які охоронятимуть їхні ін-тереси. Крім того, вищі верстви управлінського апарату (менеджерів) тісно зв'язані з власниками великого капіталу і часто самі належать до них. їхні інтереси здебільшого збігаються з інтереса-ми власників. У великій корпорації, отже, відбува-ється не тільки постійне відокремлення власності від управління, а й зворотний процес — віднов-лення єдності управління і власності завдяки пе-ретворенню менеджерів на капіталістів. Теорія «революції в доходах» Її прихильники стверд-жують, що в розвинутих кап-них країнах стався принциповий переворот у розподілі нац-ого дохо-ду, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів кап-ого сус-ва. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж. К. Гелбрейт, К. Боулдінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен та ін.
Особливих зусиль для обгрунтування теорії док-лав амер. ек-ст С. Кузнець. У праці «Частки ви-щих за доходами груп у доході і заощадженнях» (1953) навів дані про динаміку розподілу нац-ого доходу в 1919—1948 рр. Зробив висновок про си-стематичне зниження доходів вищих груп насе-лення. Розрахунки й висновки широко рекламу-вались у пресі. Проте концепція «революції в до-ходах» зазнала серйозної критики з боку бага-тьох амер. ек-стів і соціологів. Між тим у післяво-єнний період значно посилилось приховування доходів під-цями. Крім того, Кузнець не врахову-вав нерозподілених прибутків, тобто тієї частини доходів, яка не розподіляється між акціонерами, а використовується на нагромадження, утворен-ня різних фондів. За сучасних умов, без огляду на зростання зар-пл тенденція збільшення розри-ву у доходах робітників і під-ців посилюється.
Концепція «колективного кап-зму» Г. Мінза та А. Берлі. Ця концепція склалась у 60-ті рр. XX ст., проте її початки сягають 30-х рр., коли амер. ек-сти Г. Мінз та А. Берлі висунули ідею про те, що акціонерні під-ва є вже не приватними, а ко-лективними. У їхньому трактуванні корпорація із організації приватної власності перетворюється на «соц-ний інститут», мета якого вже не ототож-нюється з максимізацією прибутку. Концепція «колективного кап-зму» має багато спільного з теорією «народного кап-зму». Ця спільність наса-мперед полягає в тім, що важливою складовою обох концепцій є теорія «революції управління». У концепції «колективного кап-зму» беруться до уваги тільки показники (розміри корпорації), але ігнорується їх соц-но-ек-ний зміст. Мінз зазначав, що на сучасних великих корпораціях працюють тисячі робітників і службовців, використовуються мільярди доларів капіталу, виготовляються това-ри масового спож-ня, які продаються мільйонам спож-чів. Усе це ніби привело до того, що велика корпорація перестала навіть «віддалено відпові-дати як старій юридичній моделі власності», так і ек-ній моделі «атомістичної фірми за умов конку-рентного ринку». Отже, корпорація, на думку де-яких учених, перестала бути автономною щодо сус-ва, а стала соц-ним інститутом, соц-ною си-лою, котра забезпечує розв'язання сус-них проб-лем. І не випадково саме на цьому грунті в 60—70-х рр. сформувалась концепція «соц-ної відпо-відальності» корпорації перед сус-вом.
Концепція «соц-ого партнерства». 1-і концепції «соц-ого партнерства» з'явилися ще наприкінці XIX ст., коли соціал-реформісти почали розроб-ляти різні сис-ми «участі робітників у кап-них при-бутках». Після 2-ої світової війни принцип «соц-ого партнерства» поширюється у багатьох захід-ноєвропейських країнах. З обгрунтуванням цієї ідеї виступили французький ек-ст і соціолог Р. Арон, нім. професор Е. Гауглер, Д. К. Гелбрейт та ін. Вони намагалися довести, що в сучасному кап-ому сус-ві внаслідок розв-ку НТР, посилення ек-ної та соц-ної ролі держави, зростання к-ті ве-ликих корпорацій докорінно змінилось становище робітників, зникли класові суперечності і класові конфлікти. Відбувається нібито «об'єднання» й «поглинання» класових інтересів завдяки тому, головне, що робітникові дається певний комплекс соц-них гарантій і мотивом діяльності корпорацій «уже не є прибуток». Мат підставою «соц-ого па-ртнерства», на думку Гауглера, є поширення уча-сті робітників у кап-ній власності і прибутках. Се-ред аргументів стосовно поширення «соц-ого па-ртнерства» досить часто називають практику уч-асті трудящих в управлінні кап-ним під-вом. Така практика й справді має місце. Але вона обмежує-ться вирішенням другорядних питань, не змінюю-чи статусу робітників на під-ві. Цю концепцію ши-роко використовували західнонімецькі неолібера-ли в теоретичних розробках «соц-ого ринкового госп-ва», «сформованого сус-ва».
Розглянуті концепції «трансформації кап-зму» не вичерпують усієї їхньої різноманітності. Посилен-ня втручання держави в ек-не життя, зростання її ролі у вирішенні соц-них проблем породили май-же аналогічні теорії «плюралістичної ек-ки», «планового кап-зму», «держави достатку», «сус-ва високого масового спож-ня».
69. Поширення кейнсіанства і його особливості в різних країнах.
В сучасному кейнсіанстві домінкють 2 тенденції: амер. та евро-ка, зв”зана перед усім з досл-нями французьких ек-стів. Найбільш розгорнуте викла-дення амер. варіанта кейнсіан. озробили проф-ри Гарвард. університету Е. Хансен і С. Харріс. Їхні розробки одержали назву неокейнсіанство.
Головна проблема- забезпечення збалансова-ності стійкості кап-огогосп-ва. 1-ою з найпошире-ніших теорій є неокейнс інвестиційна теорія цик-лу. Першопричиною циклічності є розміри інвес-тицій. Інвестиційна т. увібрала в себе основні по-ложення т-рії Кейнса і була доповнена новими елементами, головним є механізм акселератора. Значне місце посідає механізм мультиплікатора, який являє собою відношення приросту доходу до прироста інвестицій.Акселератор це відношу-ння пиросту інвестицій до приросту дохода. Нео-кейнсіанська інвестиц. т. поєднала механізм му-льтиплікатора і акселератора.Мультиплікатор, внаслідок нових інвестицій забезпечує дохід, ак-селератор доповнює цей процес тим, що кожний приріст доходу веде до наступного інвестицій. Хансен запропонував два методи регулювання ек-ки: 1. стабілізація обсягів інвестицій, 2. коли-вання приват. інвестицій заходом грощово-кре-дит. політики
Капіталовкладення поділяються на атоматичні та похідні. Похідні – зв”язані з розширення спож-ня внаслідок нац-ого доходу. Цей тип інвестицій бере участь у моделв мультиплікатор – акселе-ратор.
Ек-сти Франції (Ф. Перру та ін.) вважали необо-в”зковим положення про регулювання судного % як засобу стимулювання нових інвестицій. Вони вважали, що саме корпорації з домінуванням ча-стки держ. власності є координуючою силою сус-ва, вони акцентували увагу на використані інди-кативного методу планування ек-ки , як засобу дії на незатухання інвестиційного процесу. При цьо-му індикативне планування рекомендується з ме-тою всановлення обов”язкових задач тільки для держю сектору. Теорія індикативного планування найшла практичне втілення у Франції де з 1947 розробляються п”ятирічні плани.