- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
В ек-ній думці Росії 2-ої пол, 19 ст. панівним нап-рямом було народництво. У народництві виділя-ють 2 тенденції – революційна і ліберальна. Від-повідно розрізняють 2 етапи розв-ку народницт-ва: із 60 до сер. 80 рр., що зв’язаний із діяльністю революційного народництва; із сер. 80 до кінця 90-х рр. – хар-ся пануванням ліберального наро-дництва. Усім притаманні певні спільні риси – визнання кап-зму в Росії занепадом, регресом, визнання самобутності, “неповторності” росій-ського ек-ого ладу. Взагалі, із селянина з його общиною, артіллю зокрема. Не бачили в кап-змі історично неминущого явища, а відтак вірили у можливість уникнути його. Ідеалізували вигада-ний ними “народний лад”, оголошуючи його запо-рукою прогресивніших сус-них відносин соціаліз-му. Підгрунтя для соціалістичних перетворень бачили в общині. Не розуміли закономірностей сус-ого роз-ку. Вважали, що сус-ні відносини лю-ди будують свідомо. Провідну роль у сус-ому розв-ку відводили інтелігенції, яка ніби-то здатна на своє бажання спрямувати його в той чи ін. бік.
Революційне народництво Очолювали – П. Ла-вров, П. Ткачов, М. Бакунін. Петро Лаврович Лавров написав “Історичні листи”. Був прихиль-ников соціалістичної революції, яку здійснює на-род, селянство, кероване революційною інтеліге-нцією. Підготовка революції передбачала трива-лу пропаганду ідей соціалізму в народі. У 70-х рр. розглядав общину як умову переходу до соц-ому. Спостерігаючи процес розкладу общини і зарод-ження кап-них відносин, характеризує його як по-чаток підготовки соц-ого перевороту. На місце кап-ого ладу прийде робочий соціалізм – здійс-нюватиметься через передачу землі селянським общинам, а пром-вих під-в робітникам. Тим са-мим буде ліквідована приватну влатність і експ-луатацію людини людиною. Отже, основною ви-могою вважав заміу приватної власності сус-ною. У працях 90-х рр. досліджує різні етапи розв-ку майбутнього соціалістичного сус-ва. Михайло Олександрович Бакунін Російський народ – “бунтар від природи”. Революційність народу, а отже й неминучість соц-ної революції, зв’язував зі злиденним станом народу та його вірою в пра-во на землю. Критикував кап-зм, підкреслює його зв’язок з попередніми експлуататорськими спо-собами В. Кап-зм – нова форма експлуатації. Ро-бітники – (чисті соціалісти), яким вистачає боро-тьби на грунті ”ек-них інтересів”. Пропагував ідею вільної федерації робітничих асоціацій і землеро-бських общин, в основі якої лежала б абсолютна свобода особи. Ек-на основа – передача всієї зе-млі землеробським общинам і всіх засобів В – робітничим асоціаціям. Петро Микитович Тка-чов Змінити ситуацію й поліпшити становище се-лянства вважає можливим, перетворивши селя-нина із “землероба” на “землевласника”. Визна-вав необхідність пром-ого розв-ку країни, без чо-го с-г не може не тільки процвітати, а й взагалі існувати. Виступав з гострою критикою кап-зму і буржуазною ПЕ, яка захищає інтереси капіталу. Держава – самостійна сила, не зв’язана з експ-луататорськими класами. Він закливав до негай-ного повалення заради того, щоб запобігти розв-кові кап-зму і врятувати общину. На цих позиціях стояла створена 1879 рр. партія “Народна Воля”. Після її розгрому у народництві стали переважа-ти ліберальні тенденції.
Ліберальне народництво. Переважанню ідеї лі-берального народництва сприяють розв-к кап-них відносин у країні і посилення диференціації селянства. Ідеологи – В.П. Воронцов, М.Ф. Даніе-льсон, М.К. Михайлівський, С.М. Крищенко, С.М. Южаков. Відмовились від боротьби із самодер-жавством і сконцентрували всю увагу на розробці програми “малих діл”. Свою ек-ну програму зв’я-зували з ідеєю некап-ого шляху розв-ку в Росії, яка ґрунтується на вченні С. Сісмонді. Ігнорували виробниче спож-ня, в-сть сукупного продукту, зводили до суми доходів. Робиться висновок про скорочення внутрішнього ринку, неможливість реалізації додатковоі в-сті без зовнішніх ринків, про постійну кризу надВ.
Виступаючи з критикою кап-зму, народники про-тиставляли йому небуржуазний лад, реп резен-тований “народним В” (общинне селянство, кус-тарні промисли і відробітки), який панував у Росії. Ідеалом ліберального народництва було міцне селянське госп-во, яке протиставлялось кап-ому. Для забезпечення цього госп-ва вони вимагали розширення селянського землеволодіння, упоря-дкування орендних відносин, надання селянам позичок, створення на селі ощадних кас, різних форм кооперацій, забезпечення селян поліпше-ним с-г реманентом. Ек-на програма ліберальних народників мала буржуазно-демократичний хар-р