- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
О. Терлецький (1850—1902) Виступає як рево-люційний демократ і саме з цих позицій висвіт-лює найзлободенніші проблеми Галичини. Най-головнішим питанням, яке потребувало вирішен-ня, було аграрне. І не випадково підкреслює нео-бхідність звернути увагу саме на нього. Він кри-тикує тих ек-тів, які причину тяжкого становища селянства вбачали в його особистих вадах (пи-яцтві, лінощах) і пропонували рецепти морально-го виховання народу. У статті «Лихва на Букови-ні» (1878) пише, що саме ек-ні злидні штовхають людей до морального та духовного занепаду.
Вирішити аграрне питання уважав за можливе революційним шляхом. До тих пір він пропонував створювати госп-ва, засновані на громадській власності на землю.
Критикує кап-зм як спосіб В, що «оснований на експлуатації усього робочого народу через мен-шість багату і неп род-ну». Він пише про пануван-ня приватного капіталу, анархію В, конкуренцію, безробіття, цікавиться проблемами зар-пл. З ан-алізу становища робітничого класу за умов кап-зму, зробленого ним у статті «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881), робить висновок, що поліпшити своє ста-новище робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу».
Майбутнє су-ва зв'язує із соціалізмом. Проте ва-жливо зазначити, що на суді, спростовуючи зви-нувачення в антидержавній діяльності, він зая-вив, що пропаганда «бунту» можлива лише там, де розв-к ек-ки вже призвів до появи 2 ворожих верств — капіталістів і пролетаріату. У Галичині цей процес тільки почався, тому соціалістичною пропагандою передбачалося лише роз'яснення робітникам і селянам їхнього реального станови-ща. Така заява свідчить про розуміння ним зако-номірностей сус-ого роз-ку.
М. Павлик (1853—1915) Виступив як виразник ін-тересів трудового, або, як він писав, «робітного народу». До ціє категорії ик зараховував «найми-тів і дрібних господарів і взагалі людей фізично працюючих», про що писав у «Матеріалах до ре-візії програми укр.-руської радикальної партії» (1891). Критикує кап-зм, змальовує кап-ну експ-луатацію й характеризує існуючий лад як неспра-ведливий. Головну увагу у своїх працях він приді-ляє вирішенню питання про усунення експлуата-ції та побудову майбутнього сус-ва, котре він зв'язує із соціалізмом. Читав твори революційних демократів, був обізнаний із марксизмом. У своїх працях він неодноразово посилається на «Капі-тал», використовує деякі його положення для ар-гументації своїх думок. Це, зокрема, стосується питання про переваги великого В над дрібним. І не випадково М. Павлик є прихильником громад-ського госп-ва.
Як палкий захисник інтересів народу, що мріяв про його світле майбутнє, досить детально зма-льовує це майбутнє. Основу соціалістичного сус-ва становитиме колективна власність громадян і колективне госп-ня. Перехід до соціалістичного ладу він бачив як еволюційний процес, хоч і не виключав революційної боротьби. Мирний, ево-люційний шлях може обрати вже сам людський розум. Усі розумні люди повинні свідомо пряму-вати до соціалізму. Революційний шлях буде не-обхідним тоді, коли правлячі кола відмовляться добровільно визнати новий лад.
І. Франко (1856—1916) Велику увагу приділив досл-ню ек-ки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. У працях «Земельна власність у Галичині» (1887), «Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині» (1897) та інших він дає гли-бокий аналіз феодальних відносин у тім краї.
Використовуючи великий статистичний матеріал, розкриває історію пограбування селянства як в процесі скасування кріпацтва, так і після рефор-ми 1848 р. Причину соц-ної нерівності, експлуа-тації трудящих бачив у існуванні приватної влас-ності. Тому 1-ою обов'язковою умовою для зни-щення експлуатації має стати ліквідація приват-ної і встановлення сус-ної власності на землю і всі засоби В. Здійснення цих соціалістичних іде-алів вважає можливим без насильства, хоч і зак-ликає до боротьби і не пропонує відмовлятись від найрадикальніших ліків — революції.
Великого значення надавав ПЕ, підкреслюючи, що вона «безперечно найважливіша з усіх наук». Він популяризатор ек-ної теорії і ек-ної теорії К. Маркса. Аналіз категорій ПЕ в нього підпорядко-вується ін. зав-ням. Хоче привернути увагу сус-ва до ек-них проблем, до необхідності їх виріше-ння. На науковому рівні він намагається розкрити трудящим причини їхнього тяжкого ек-ого стано-вища. З метою пропаганди ідей соціалізму серед робітників надрукував у газеті «Ргаса» серію ста-тей під назвою «Робітниче питання»: «Хто є робі-тником?», «Як постала наймана праця?», «Що приносить нам праця?», «На кого ми працює-мо?», «Чия вина?». 1881 р. їх було видано окре-мим виданням під назвою «Про працю». У цих статтях широко використовує категорії ПЕ для аналізу ек-них питань. Дає визначення ПЕ. Це визн-ня, проте, не було чітким і сталим. Він роз-глядає ПЕ як науку про «сус-ні зв'язки між людь-ми», називає її найважливішою з наук тому, що вона «досліджує причини злиднів і багатства лю-дей, вчить про працю, її наслідки, її поділ». Зго-дом він визначає ПЕ як науку про ек-ні з-ни роз-ку сус-ва. Поділяв марксистську думку про прогресивний хар-р сус-ого роз-ку і на цій підставі робив висновок про історичний хар-р ПЕ. Він ви-соко оцінює марксистську ПЕ і називає її ПЕ тру-дящих класів. В аналізі категорій ПЕ звертає ос-обливу увагу на такі: товар, гроші, капітал, рента тощо. Аналізуючи товар, він дає йому кілька визн-нь, але зрештою пише, що це продукт праці, створений не для власного спож-ня, а для обмі-ну. Він виділяє 2 властивості товару — мінову і споживну вартість і дає досить популярне їх тлу-мачення. Послідовно стоїть на позиціях трудової теорії в-сті Саме людська праця є мірою в-сті то-варів. Цю ідею використовує для критики кап-ого способу В як експлуататорського. Кап-не В пра-вильно розумів як В, засноване на найманій пра-ці. Для розкриття механізму кап-ної експлуатації він використовує елементи вчення К. Маркса про додаткову в-сть. Велику увагу І. Франко приділяє висвітленню питання зар-пл, проте її характери-тику він дає переважно з позицій «залізного з-ну зар-пл» Лассаля. Сприймає відкритий К. Марк-сом загальний з-н кап-ого нагромадження, ілю-струючи його численними прикладами з дійсності Галичини. Визнає неминучість перемоги соціаліз-му. Шляхи переходу до соціалізму він зв'язував з еволюційним поступом, з поширенням освіти, на-уки й нац-ної свідомості.
Отже, еволюцію світогляду Франка можна визна-чити як перехід від захоплення ідеями Драгома-нова до сприйняття ідей марксизму, а згодом їх критичного осмислення і заперечення, особливо методів їх реалізації.
Навроцький (1847 — 1882) Приділяє велику ува-гу В. Розкриває процес еволюції земельної влас-ності. Цей процес спричинив консолідацію земе-льних масивів у руках великих земельних магна-тів і роздрібнення селянської земельної власнос-ті. Він спостерігав розв-к кап-них відно-син у краї. Гостро критикував монополію шляхти на В та продаж спиртних напоїв. Цьому питанню він при-святив кілька праць. Таврує галицьку шляхту, яка споювала селянство, маючи від цього величезні прибутки. Викривав колонізато-рський і водночас прошляхетський хар-р авст-рійської податкової сис-ми, центральні й місцеві податки переклада-лися на селянство.
У своїх працях він не ставить зав-ня теоретик-ної розробки проблем ПЕ, а широко викорис-товує ек-ні категорії. Він — прихильник трудової теорії в-сті. Досліджує проблеми експлуатації, прод-ті праці .