- •1.Етапи розвитку укр. Реалізму. Напрями, методи.
- •2.Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття літератури.
- •3.Життєвий і творчий шлях Нечуй Левицького.
- •4.Особ.Конфлікту, ідей-темат.Зміст соц.-побут повість «Кайдашева сім’я».
- •5.Драматургія і.Нечуя-Левицького.
- •6. Функція описів та своєрідність поетики пейзажу в повісті «Микола Джеря».
- •7.Світогляд п.Я.Рудченка, його літературна спадщина.
- •8.Своєрідність селянської тематики в повістях та оповіданнях п.Мирного.
- •9.Літературний характер інтелігента-різночинця в повісті «Лихі люди» п.Мирного.
- •10.Історія написання роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
- •11. Своєрідність сюжету та композиції «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •12.Трагічне в повісті «Голодна воля» п.Мирного
- •13.Композиція та засоби творення образів у повісті «Пяниця» п.Мирного
- •14.Життєвий і творчий шлях б.Грінченка
- •15.Поезія б.Грінченка. Перекладацька діяльність.
- •16.Новаторство б.Грінченка у образному оновленні байки.
- •17.Своєрідність розкриття конфлікту в оповіданнях б.Грінченка.
- •18.Художньо-пізнавальна і виховна цінність повістей б.Грінч. Специфіка конфлікту в повісті «Брат на брата».
- •19. Своєрідність драматургії б.Грінченка. Жанрово-стильові особливості п’єси «Степовий гість», тема служіння інтелігенції народу в соц.. Драмі «На громадській роботі».
- •20. Трагедія актриси у драмі «Талан» м.Старицького.
- •21.Літературно-публіцистична та критична діяльність п. Грабовського.
- •22.Ідейно-тематичний аналіз збірки «з півночі» п.Грабовського.Своєрідність стилю поета.
- •23.Ідейний зміст творчості і.Манжури та особливості його поетичного стилю.
- •24.Тема минулого України в поезії і.Манжури і призначення митця в житті народу.
- •25. Порівняльна характеристика віршованих приказок і.Манжури зі співомовками с.Руданського.
- •26.Манжура і Боровиковський
- •27.Тематична своєрідність збірок я.Щоголева («Ворскло», «Слобожанщина»). Поетичність мови.
- •28.Оспівування героїко-історичного минулого запор.Козаків та уславл.Жін.Краси, почуття материнства, кохання в поезії я.Щоголева.
- •29. Укр.Театр корифеїв
- •30.Життєва основа та авторський задум»Хазяїна» і.Карпенка-Карого. Ідейно-тематичний зміст, композиція.
- •31. Система образів-персонажів, прийоми характеротворення в «Хазяїні»
- •32.Новаторство і.Карпенка-Карого як драматурга і театрального діяча.
- •33.Ідейно-художній аналіз трагедії «Сава Чалий» к-к. Засоби розкриття індивід. Реалістичних характерів і героїв.
- •34.Прийоми досягнення комічного ефекту у комедії «Мартин Боруля» к-к.
- •35.Традиції та новаторства драматургії м.Кропивницького.
- •36. Особливості конфлікту, композиція драми «Глитай, або ж Павук» м.К.
- •37.Порівняльно-історична характеристика п’єс «Не судилось» Старицького та «Доки сонце зійде» Кропивницького
- •38.Функція фольклору у драмах «Дай серцю волю», «Доки сонце зійде»
- •39. Театральна і драматургічна діяльність м.Старицького
- •40.Трагедія актриси удрамі «Талан»
- •41. Життєвий і творчий шлях і.Франка
- •42. Композиція зб. «з вершин і низин»
- •43. Ідейно-художній аналіз вірша «Гімн»
- •44. Композиція, особливості жанру, авторська оцінка у зб «Зівяле листя»
- •45. Драматургія Франка. Проблематика, особливості жанру драми «Украдене щастя»
- •46. Композиція, функція символів у поемі «Іван Вишенський»
- •47. Проблематика, композиція, функція бібл.. Сюжету в поемі «Мойсей»
- •48. Принцип автології та металогік в сонетах.
- •49. Значення творчості Франка. Із секретів поет.Творчості
- •50. Літ-ра, її завдання і найважніші ціхи.
- •Веснянки
- •“Тим, що за вашого діда я мала
- •Щоб не зайняв Ваш синок і послідній!”
5.Драматургія і.Нечуя-Левицького.
"МАРУСЯ БОГУСЛАВКА" ("оперета на 4 дії", як подано автором у підзаголовку) відповідно до свого сценічного призначення наповнена НАРОДНИМИ ПІСНЯМИ, ЯСКРАВИМИ МАСОВИМИ СЦЕНАМИ (барвисте українське весілля, східні танки в палаці Юсуфа-паші, бій запорозьких козаків з яничарами). Як добрий знавець фольклору Левицький уводить НАЙРІЗНОМАНІТНІШІ ПІСНІ — весільні, ліричні, невільницькі, козацькі. Розробляючи легендарний сюжет, драматург накреслює СИЛЬНІ ХАРАКТЕРИ УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ — СУВОРОГО ГЕТЬМАНА БАЙДИ ТА ЙОГО ТОВАРИШІВ — КОЗАКІВ. Особливо виразний ОБРАЗ ВІДВАЖНОЇ МАРУСИНОЇ МАТЕРІ НАСТІ, безмежно відданої батьківщині. На історико-легендарному тлі розкривається складна психологія головної героїні — МАРУСІ БОГУСЛАВКИ. Переконливо показано її душевне роздвоєння: з одного боку, вона в неволі відчуває нестерпну тугу за Україною, рідною матір'ю, ризикуючи життям визволяє козаків з турецького полону, а з іншого — не може покинути коханого чоловіка Юсуфа та своїх дітей. Коли вони гинуть під час битви запорожців з яничарами, МАРУСЯ НАКЛАДАЄ НА СЕБЕ РУКИ.
Трагічна доля Марусі, загибель її матері вносять сумний колорит, контрастуючи то з веселими святковими епізодами, то з пафосом перемоги запорожців. Це своєрідне поєднання суму й радості надає оригінальної тональності сценічній розробці традиційного сюжету.
ІСТОРИЧНА ДРАМА "В ДИМУ ТА В ПОЛУМ'Ї" певною мірою кореспондує з романом "Гетьман Іван Виговський": на сцені та сама епоха, ті самі історичні особи: гетьман Виговський, "стара гетьманьша" Ганна Хмельницька, молода дружина Виговського Олеся, а також Юрій Хмельницький та деякі інші персонажі. Щоправда, в романі Виговський виступає дещо складнішою натурою, ніж у драмі. У ній ПІДКРЕСЛЕНО ЙОГО ЖАГУ ДО СЛАВИ, ПРИВІЛЕЇВ ТА ГРОШЕЙ, що їх він хоче дістати від Польщі в обмін за приведення України в підданство до польського короля. В суперечках "смутного часу", в розмовах із козацькою старшиною Виговський приховує свої справжні наміри, виявляє підлесливість і хитрість.
На відміну від роману В ДРАМІ НА ПЕРШИЙ ПЛАН ВИХОДИТЬ ОСТАП ЗОЛОТАРЕНКО, ОБОРОНЕЦЬ ІНТЕРЕСІВ НАРОДУ УКРАЇНИ, ПРИБІЧНИК РІВНОСТІ ПРАВ УСІХ ВЕРСТВ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: селян, козаків, старшини, шляхти. Значний обсяг займає ЛЮБОВНА ІНТРИГА — палке кохання Золотаренка до красуні Зінаїди. На заваді стає належність дівчини до шляхетського, князівського роду. Почуття перемагає й побоювання самої Зінаїди, що поривається між любов'ю до козацького полковника й острахом перед утратою звичних привілеїв та світського оточення, і погрозу її суворого батька, який тримає доньку під замком і силує до заміжжя з нелюбим князем Любецьким. Остап збирає козаків, з боєм визволяє кохану й знову кидається у вир війни за визволення України.
6. Функція описів та своєрідність поетики пейзажу в повісті «Микола Джеря».
Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість «Микола Джеря», у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу – протистояння між кріпаками і панами. Повість відзначається яскравістю характерів, письменник ніби пензлем зображує РОЗГОРНУТІ МАЛЬОВНИЧІ КРАЄВИДИ. У творі відтворено широкі простори різних частин Російської імперії, різних людей, різні форми виробництва. Письменник побачив ті нові форми визиску, яких ще не помічали його попередники. Реалізм його набув нових якостей. Нечуй-Левицький БУВ НОВАТОРОМ У ВИРІШЕННІ ТЕМИ БУНТАРСТВА. Ніхто ні в українській, ні в російській літературі не відобразив так послідовно і яскраво бунтаря-селянина, який не лише піднявся проти поміщика-кріпосника, а й протестував проти антинародних законів, що принесла з собою так звана «воля».
Твір ПОЧИНАЄТЬСЯ ОПИСОМ РОЗКІШНИХ КРАЄВИДІВ ВАСИЛЬКІВЩИНИ, з її буйно-зеленими вишневими садками, розлогими вербами, квітами. Дивовижно виглядає село Вербівка під промінням літнього сонця: «Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями…»
ПЕЙЗАЖ у творі допомагає краще розкрити задум повісті. На тлі вічної гармонійної природи – безрадісне життя кріпаків. Неспокій у душі героя передається показом неспокою у природі. З тонкою спостережливістю змальовує Нечуй-Левицький картину наближення зливи. В чорній плямі, що з’явилася на обрії, Миколі ввижається «темна копиця», яка незабаром «стала ніби здоровою скиртою, та все сунулась до берега…» Грізна морська стихія в уяві селянина асоціюється з сільською природою. Картина розбурханого моря перегукується з його настроєм, почуттями, підкреслює вольовий характер. Небагато знайдеться письменників, які б могли позмагатися з Нечуєм-Ле-вицьким у «почутті природи», в умінні її бачити й описувати. Природжене «почуття природи» назавжди залишилося характерною рисою його творчості.
Повість «Микола Джеря» називають одним із кращих творів І. С. Нечуя-Левицького. І одна з причин такого визнання — НЕПЕРЕВЕРШЕНІ ОПИСИ ПРИРОДИ.