376. Ці рекомендації і зараз є джерелом творчих пошуків молодих комуніка-торів, які шукають своє слово добра і краси.

377. 2.5.3.3. Промова при привітанні гостей

378. ...НАМ ПОТрібНЕ СЛОВО...

379. А. Костенко

380. Феофан Прокопович розробив детальні рекомендації щодо складання промов для привітання гостей.

381. Вступ повинен бути дуже коротким, в ньому висловлюється приватна або громадська радість стосовно гостей: прибув той, кого ми чекали з великим бажанням; похвалити чутку, яка не обманула, а принесла правду, втішила приємною звісткою; велике емоційне хвилювання перешкоджає нам гарно висловити свою радість, достойно привітати гостей; ми самі себе поздоров­ляємо з такою радістю, тому що душею завжди супроводжуємо цих людей, а душа більше там, де любить, а тому ми ніби повернулись до себе; не тільки сам гість перестав подорожувати, але й ми самі; довга дорога є прагненням, а найбільшим прагненням є те, чого ми прагнули.

382. Як бачимо, ці риторичні винайдення думок (ідей) щодо привітання гостей відзначаються певною химерністю, вигадливістю, певною бароковою вишука­ністю, але мета їх — благородна: належним чином виявити радість, душевну прихильність до гостей.

383. Феофан Прокопович, як і в попередніх рекомендаціях щодо створення похвальних промов, пропонує такі джерела винайдення похвали:

• ствердження нашого власного прагнення, очікування радості з приво­ду приходу гостей;

• заслуги гостя, його чесноти;

384. Ю'0-319

385. — наша любов до гостя;

• аргументувати любов до гостя такими думками: кого ми любимо, того завжди бажаємо мати за присутнього;

• підсилити виявлення емоції любові рекомендувалося за допомогою по­рівнянь, через яскраві приклади;

• закінчення привітальної промови мало включати в себе слова про те, що ми віддаємо й присвячуємо гостеві свої думки, душу, серце тощо;

• побажання довгого життя, доброго самопочуття, щастя і подібне.

386. Як бачимо, за цими певними класичними «кліше» базовою емоцією висту­пає щира радість, замилування, захоплення іншою людиною визнання її чес­нот і достоїнств.

387. 2.5.3.4. Промова при прощанні

388. Люди, будьте людяними!

389. Це ваш пєрший обов'язок.

390. Ж.-Ж. Руссо

391. Феофан Прокопович у даному випадку обмежився однією лише ситу­ацією прощанням з другом при від'їзді після багатьох років тривалої друж­би. Тому риторичні рекомендації мають ситуативно забарвлений характер:

392. — на початку промови рекомендувалось коротко викласти свій біль з приводу неминучої розлуки з другом, добродієм;

• можна було б висловити припущення, що милішим серцю було б не від'їжджати;

• похвала щирого друга повинна була включати думку про те, що роз­лука з ним — ніби полишання половини самого себе;

• можна було висловити сумнів у тому, чи принесе ця мандрівка користь;

• мандрівка може зробити велику шкоду через великі переживання з при­воду розлуки: забирає великі багатства, позбавляє зносин з милим другом;

• у кінці рекомендувалось просити друга не забувати про тебе;

• обіцяти й самому ніколи не забувати цієї дружби й приязні: ти розлу­чаєшся тільки тілом, а духом будеш з другом вічно;