1. Турис­тичні біотичні ресурси: рекреаційні ліси.

2. Турис­тичні біотичні ресурс: складові природно-заповідного фонду.

3. Турис­тичні біотичні ресурси: фауна мисливських господарств.

4. Рельєф як туристичний ресурс: Українські Карпати та Кримські гори.

5. Рельєф як туристичний ресурс: височини на території України.

6. Рельєф як туристичний ресурс: низови­ни на території України.

7. Спелеотуризм в Україні.

8. Регіональні ландшафтні парки України.

9. Культурно-історичні ресурси: Автономна республіка Крим.

10. Культурно-історичні ресурси: Вінницка область.

11. Культурно-історичні ресурси: Волинська область.

12. Культурно-історичні ресурси: Дніпропетровська область.

13. Культурно-історичні ресурси: Донецька область.

14. Культурно-історичні ресурси: Житомирська область.

15. Культурно-історичні ресурси: Закарпатська область.

16. Культурно-історичні ресурси: Запорізька область.

17. Культурно-історичні ресурси: Івано-Франківська область.

18. Культурно-історичні ресурси: Київ.

19. Культурно-історичні ресурси: Київська область.

20. Культурно-історичні ресурси: Львівська область.

21. Культурно-історичні ресурси: Луганська область.

22. Культурно-історичні ресурси: Миколаївська область.

23. Культурно-історичні ресурси: Одеська область.

24. Культурно-історичні ресурси: Полтавська область.

25. Культурно-історичні ресурси: Сумська область.

26. Культурно-історичні ресурси: Тернопільськаобласть.

27. Культурно-історичні ресурси: Харківська область.

28. Культурно-історичні ресурси: Херсонська область.

29. Культурно-історичні ресурси: Хмельницька область.

30. Культурно-історичні ресурси: Черкаська область.

31. Культурно-історичні ресурси: Чернівецька область.

32. Культурно-історичні ресурси: Чернігівська область.

33. Етнічні ресурси України: еволюція етнічних культур в умовах зростання глобалізаційного тиску.

34. Етнічні ресурси України: Середня Наддніпрянщина.

35. Етнічні ресурси України: Запоріжжя.

36. Етнічні ресурси України: Поділля.

37. Етнічні ресурси України: Галичина.

38. Етнічні ресурси України: Покут­тя.

39. Етнічні ресурси України: Буковина.

40. Етнічні ресурси України: Гуцульщина.

41. Етнічні ресурси України: Бойківщина.

42. Етнічні ресурси України: Лемківщина.

43. Етнічні ресурси України: Закарпаття або Підкарпатська Русь.

44. Етнічні ресурси України: Волинь.

45. Етнічні ресурси України: Полісся.

46. Етнічні ресурси України: Сіверщина.

47. Етнічні ресурси України: Слобожанщина.

48. Етнічні ресурси України: Південь України.

49. Етнічні ресурси України: Донщина.

50. Етнічні ресурси України: Таврія і Крим.

2)Туристичні біотичні ресурс: складові природно-заповідного фонду.Важливу пізнавальну і туристичну роль виконують заказники та пам'ятки природи, адже вони є місцем зосередження унікальних, в т.ч. ендемічних та реліктових, представників флори і фауни, атрактивних ландшафтів, досить часто пов'язані з життям видатних людей та овіяні народними легендами. За даними на 2003 р. в Україні було 292 заказ¬ники державного значення, з яких до біотичних можна віднести [див. табл. 2.19]:загальнозоологічні – 19 из 164ботанічні-87 лісові – ЗО из 277орнітологічні – 22 из 115Поряд із природними та біосферними заповідниками заказники покли¬кані зберігати видове різноманіття, охороняти рідкісні та зникаючі види флори і фауни, в першу чергу ті, які занесені до Червоної книги України. Нині вона включає 382 види тваринного та 541 вид рослинного світів.До Червоної книги України занесено 199 реліктів тваринного та рослинного світу. Лісових реліктів найбільше в Українських Карпа¬тах - 39 видів флори та 8 видів фауни, Криму - відповідно 38 та 9.В Україні функціонує 39 дендропарків загальною близько 1500 га, з них 20 - державного значення(уманська Софіївка-1796-1800,Асканія-нова-заснований у 1887)

8)Регіональні ландшафтні парки України.

Площа ландшафтів, які використовуються або зарезервовані для рекреації в Україні в Українських Карпатах вона становить приблизно 40 % території. Також з метою розвитку туризму у структурі природно-заповідного фонду України з середини 90-х років почали виділяти регіональні ландшафтні парки, як природоохоронно-туристичні установи місцевого або регіонального значення. Охорона типових або унікальних природних комплексів носить підпорядковане значення, оскільки їх провідною функцією є забезпечення умов для організації відпочинку населення.

На 2007 рік було створено 44 регіональних ландшафтних парки.

Найбільший – це Припять-Стохід. Найменший – Партизанська Слава.

Крім того в Україні на початок 2003 року існувало 423 ландшафтних заказники. Найбільша їх кількість - у Запорізькій (55), Полтавській (51) та Чернігівській (34) областях. Унікальні об'єкти та ландшафти охороняються в геологічних (14) та загальногеологічному (Дюна, Старовижівський р-н, Волинської обл.) заказниках. Цікавими туристичними об'єктами, як зазначалося вище, можуть бути і пам'ятки природи. Серед них в Україні існувало 149 комплексних та 364 геологічних пам'яток природи. Переважна більшість з них - це мальовничі долини річок, унікальні виходи та відслонення порід, загадкові печери та гроти, неповторні форми рельєфу

45)Етнічні ресурси України: Полісся. Полісся. Ця назва як географічне визначення певного регіону в Східній Європі має давнє походження. Вона зустрічається вже у працях давньогрецького історика Геродота. У Галицьке-Волинському літописі під 1274 р. розповідається про князя Мстислава, який воював на Поліссі. Це поняття вживають польські історики XV-XVI ст. Щоправда територія, яку позначали різні автори, була більшою чи меншою, та й досі це питання остаточно не з'ясоване. Назва Полісся споріднена зі словом ліс (лісиста місцевість, лісок, біля лісу). На основі даних порівняльного мовознавства звернено увагу на балтський аналог цієї назви («Раlа», «Реlеза», «Реlysа»), що означає в литовській і латиській мовах характерний для Полісся болотистий ландшафт, багнистий ліс. Тому небезпідставною є думка про балтсько-слов'ян-ську спільність кореня назви Полісся.