4. Зовнішні (структурні) особливості натовпу.

 

 

Форма і структура натовпу. Як засвідчили спостереження та знімки, вироблені вертольотів, все натовпу на початку їхньої освіти й може відносного спокою мають тенденцію набувати кільцеподібну форму (якщо цього заважає рельєф місцевості, будівлі і т.п.). У цьому характерно рух одних людей до центра натовпу, інших навпаки до периферії. Цей процес відбувається (перемешивающие руху), має двояке значення: з одного боку, воно сприймається як засіб поширення інформацією натовпі, з іншого дає змогу розподілити людей за рівнем їхньої активності. Найактивніші і готові ухвалити що у діях натовпу прагнуть її центру; більш пасивні тяжіють до периферії. Важливо, що позитивний стан страху та соціальної невизначеності сприяє тяжіння людей бік центру натовпу.

Кордони натовпу. Кордони натовпу зазвичай носять дуже рухливий характер, у результаті постійно змінюється становище людей найчастіше крім їх волі й бажання. Так, просто цікавий може несподівано приєднатися до центрі натовпу внаслідок приєднання до неї нової групи людей. Ця деталь має важливого значення в оцінці складу юрби юнаків і ступеня активності її різних ділянок.

Склад натовпу. У кожному окремому разі склад натовпу залежить переважно від причин, якими він виник. Наприклад від чуток у натовпі. Чутки розглядаються як характерний спосіб передачі й поширення інформацією юрбі бізнесменів і вважаються одній з відмітних її особливостей. У процесі переказу (передачі) чутки спрощуються: стають коротше, точніше вираженими, зручніше до. Водночас набувають загострений характер, тобто. містять менше деталей і сфальцьованими.

5. Чинники, що впливають натовп.

Чинники, мають вплив на характер думки і вірувань натовпу можна розділити на дві складових: безпосередні віддалені. "Віддалені" - ті, які готують грунт інших впливів, це найбільш фундаментальні чинники. Безпосередні ж чинники скоріш оформляють вже що склалося думки і перетворюють їх у конкретне рішення і дію.

Найважливішим чинником є раса, це хіба що субстанція суспільства. Усі елементи цивілізації - вираз душі раси. Завдяки спадковості, расові риси закріплюються переважають у всіх поколіннях. Раса втілює "ідеї, потреби і почуття" в традиціях. При аналізі історичного процесу виникає спокуса припустити, що традиції однієї раси переходять в іншу (наприклад, внаслідок завоювань). Але жоден елемент цивілізації не переходить в іншу раси без радикальної зміни. Суспільство неспроможна порвати зі своїми минулим, хоч як мене хотілося політикам переробити його на догоду раціональним уявленням про належному. "Народ - це організм, створений минулим, як і всякий організм, може бути змінено не інакше, як за допомогою довгих спадкових накопичень", у плані над расою завжди стоятиме час. Зовнішні форми назви, звісно, можна легко змінити, але ці не зміна традицій. У цьому вся народному консерватизмі існує і позитивний риса, адже без традицій може бути цивілізації. Складність у тому, щоб знайти рівновагу між традиціями і новаціями.

Теза у тому, що соціальні й політичних організацій може виправити недоліки нашого суспільства та що прогрес є наслідком їх розвитку, це небезпечна помилка. Саме ця ідея була передумовою перетворень Французькій революції. Не доводиться це переробити "ідеї, відчуття провини та звичаї... у вигляді лише однієї зміни кодексів", їх створює раса і епоха. Навіть у одному й тому ж країні установи, придатні водночас, безкорисними чи шкідливі до іншого. Можна змінити лише назви, ярлики, але вони пробираються у суть речей. На тому Великобританії, наприклад, існує монархічний режим, але це країна, один із найбільш демократичних у світі, на відміну багатьох республік.

"Безпосередні" чинники. Однією з найбільш важливих безпосередніх чинників є використання деяких слів і формул. На натовп діють магічно, причому, чим менш невизначено слово чи вираз, тим більше коштів вплив. Такі слова як демократія, соціалізм, рівність, свобода сприймаються натовпом оскільки що від них залежить розв'язання всіх проблем. "Вони викликають у душі грандіозні й незрозумілі образи, і навколишня їх невизначеність лише підвищує їх таємниче могутність". Запозичені слова істотно змінюють свій сенс, що ще більше затемнює поводження з ними. Слово "республіка" у римлян означало лише комунальну аристократію, обперту на рабство. Свобода тоді зовсім не від передбачала вільнодумство, і вважалося злочином розмірковувати інакше, ніж абсолютна більшість, наприклад, про богів чи законах. Батьківщиною у грека був рідного міста, а не Греція. Французькі аристократи, що не зі своєї країни, по-своєму мали рацію, бо феодальне право прикріплює васала до повелителю, а чи не до землі, отже, де знаходиться цей владар, то й батьківщину.

Отже, "найголовнішим обов'язком державних людей має бути перейменування і з називати популярними або ж нейтральними назвами речей, яких натовп не виносить більш під сумнів їхню колишніми іменами. Могутність слів велика, що варто тільки придумати вишукані назви для якихось самих огидних речей, щоб натовп відразу ж прийняла їх".

Натовпу необхідні ілюзії, і керівник повинен вміло ними користуватися, а чи не руйнувати. Руйнування релігійних поглядів, наприклад, призводить до того, що маси позбавляються надій та смиренності. Ось і соціалізм, являє собою лише ілюзію, котра має майбутнє, всю неспроможність цієї ідеї. "Головним чинником еволюції народів не була істина, але завжди оману".[8]

Зруйнувати ілюзії здатні лише досвід, є наступним важливим безпосереднім чинником. Проте за натовп діє тільки досвід грандіозних ж розмірів та повторений кілька разів. З іншого боку, він діє тільки його сучасників, історичні ж самі приклади на натовп не впливають.

Що й казати гойдається доказів розуму, всі вони надають на натовп лише негативний вплив. Заздалегідь підготовлені промови вироблять лише негативний вплив на натовп. Лебон цитує депутата Декюба, що дало збірний образ оратора, котрий вирішив вразити натовп одними аргументами: що він наводить аудиторії цифр й висновків, тим вона стає неуважної, посилюється шум, лунають вигуки й дуже до того часу, поки оратор не може чути найбільш себе. Щоб переконати натовп, треба спочатку гарненько ознайомитися з надихаючими її почуттями, вдавати, що розділяєш їх, потім спробувати їх змінити, викликаючи у вигляді початкових асоціацій якісь прельщающие натовп образи. Треба також вміти повернутися у разі потреби, і - вміти вгадувати щохвилини відчуття, які породжуєш у натовпі.