Ехінохазмоз (echinochasmosis)

Хвороба спричинюється трематодою Echinochasmus perfoliatus, яка належить до родини Echinostomatidae, і характеризується ураженням тонких кишок.

Збудник — дрібний паразит. Тіло сплющене, витягнуте, 3 – 4 мм завдовжки. Ротовий присосок розвинений слабко і озброєний головним комірцем, який має 24 шипики. Черевний присосок добре розвинений і знаходиться в

передній третині тіла. Позаду нього розміщена коротка матка. Сім’яники знаходяться посередині.

Цикл розвитку. Відомо, що дефінітивними хазяями крім свиней є собаки, коти, лисиці й люди. В циклі розвитку збудника беруть участь проміжні (прісноводні молюски) і додаткові — прісноводні риби (щука, в’язь, карась та ін.) хазяї. Зараження свиней відбувається при згодовуванні їм сирої риби, інвазованої метацеркаріями.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена осередково в басейнах річок. Хворіють тварини впродовж усього року, однак максимум хворих виявляють із січня по березень, що, ймовірно, пов’язано зі згодовуванням свиням мертвої риби, яка задихнулась під час зимового льодоставу.

Патогенез та імунітет. Збудники паразитують у тонких кишках свиней.

Присосками та гачками на адоральному диску вони травмують слизову оболонку, спричинюють її запалення, крововиливи, посилення перистальтики.

Всмоктування продуктів запалення та життєдіяльності паразитів у кров зумовлює загальну інтоксикацію.

Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. У хворих свиней спостерігають загальне пригнічення, зниження апетиту, відставання в рості та розвитку. Можливе підвищення температури тіла, прискорення пульсу й дихання, блювання, витікання слини з ротової порожнини. Живіт підтягнутий, при пальпації болісний. Тварини дугоподібно вигинають хребет.

Патологоанатомічні зміни. Спостерігають катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонких кишок з крапчастими та плямистими крововиливами.

Діагностика. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін. Однак його обов’язково підтверджують виявленням статевозрілих паразитів при патологоанатомічному розтині трупів або яєць — при дослідженні фекалій методом послідовного промивання.

Лікування не розроблено, проте можуть виявитись ефективними препарати бензімідазолового ряду.

Профілактика та заходи боротьби. Рекомендується стійлове утримання свиней або випасання їх на територіях, віддалених від водойм. Не слід згодовувати свиням сиру рибу, уражену метацеркаріями гельмінтів.

Олуланоз (ollulanosis)

Хвороба спричинюється нематодами Ollulanus tricuspis і O. suis, що належать до підряду Strongylata, родини Ollulanidae. Гельмінти локалізуються в просвіті шлунка, а також у товщі його слизової оболонки, у вивідних протоках залоз та дванадцятипалій кишці.

Збудники. Це досить дрібні нематоди, головний кінець яких згорнутий у кільце або спіраль. Кутикула має дрібну поперечну й виражену поздовжню покресленість. Є невелика ротова капсула, утворена навислою кутикулою.

Самець завдовжки 0,7 – 0,8 мм, хвостова бурса не розділена, спікули короткі, однакові, розщеплені на дві гілки, з яких одна гостра, а друга заокруглена.

Самка 0,8 – 1 мм завдовжки, на вершині хвоста є три відростки (рис. 2.55).

Цикл розвитку. Всі стадії розвитку паразити проходять в організмі одного й того самого хазяїна. В матці статевозрілої самки формується від 2 до 5 яєць.

Упродовж доби яйця дозрівають і з них вилуплюються личинки першої стадії.

Впродовж 3 діб личинки двічі линяють у порожнині матки, стають інвазійними і виділяються самкою в просвіт шлунка чи дванадцятипалої кишки. Личинки й статевозрілі паразити можуть потрапляти в шлунок іншої тварини, спричинюючи її зараження. Інвазійні личинки линяють один раз і впродовж 10 діб досягають статевої зрілості.

Епізоотологічні дані. Крім свійських свиней до збудників олуланозу сприйнятливі коти, дикі котячі, лисиці. Джерелом інвазії в господарстві є хворі свині.

Чинниками, що сприяють поширенню інвазії, є скупчене утримання тварин різновікових груп і незбалансована їх годівля. Найвища екстенсивність та інтенсивність інвазії у дорослих свиней, тоді як у поросят до 2-місячного віку збудників не виявляють. Цікаво, що у свиней, яких вирощують у невеликих фермерських господарствах, ураженість збудниками олуланозу не спостерігається. Разом з тим на свинокомплексах тварини можуть бути уражені на 100 %.

Патогенез та імунітет. Паразитування нематод у разі високої інтенсивності

інвазії в слизовій оболонці шлунка, особливо його дна, а також у протоках залоз спричинює порушення секреторної функції, механічне ушкодження тканин, що призводить до розвитку запальних процесів, утворення ерозій та виразок.

Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. Клінічний прояв олуланозу описано тільки при експериментальному відтворенні хвороби. Г о с т р и й перебіг спричинювали введенням 16 тис. екземплярів гельмінтів. При цьому у тварин відмічають неспокій, пригнічення, болісність м’язів живота, розлад травлення, зниження апетиту.

Тварини худнуть, відстають у рості та розвитку, слизові оболонки бліді. У них спостерігають позіхання, слинотечу, блювання. Значна кількість гельмінтів виділяється з блювотними масами. У дорослих свиней перебіг хвороби с у б к л і н і ч н и й. У свиноматок знижується молокоутворення, поросята народжуються ослабленими.

Патологоанатомічні зміни. Найбільш виражені зміни спостерігають у шлунку при гострому перебігу хвороби. Серозна оболонка його має темночервоний колір, при пальпації відмічають потовщення і грубість стінки.

На розрізі встановлюють катаральне запалення слизової оболонки з переважним ураженням фундальної зони. В окремих тварин бувають ерозії та виразки. При гістологічному дослідженні виявляють гіпертрофічний гастрит з формуванням на місці локалізації гельмінтів гранулематозного запалення.

Діагностика. Зажиттєва діагностика олуланозу неефективна. Остаточний діагноз установлюють при патологоанатомічному розтині трупів чи дослідженні туш вимушено забитих свиней. Роблять зскрібок слизової оболонки дна шлунка і досліджують компресорним методом або методом переварювання в штучному шлунковому соку з метою виявлення статевозрілих паразитів або їхніх личинок.

Лікування. Для лікування хворих на олуланоз свиней можна застосовувати фенбендазол у дозі 5 мг/кг впродовж 3 днів або 10 мг/кг 2 дні підряд; альбендазол — 5 мг/кг 2 дні підряд; мебендазол — 20 мг/кг упродовж 2 днів; левамізол — 7,5 мг/кг одноразово.

Профілактика та заходи боротьби. Тварин, що надходять на відгодівлю, потрібно витримувати на карантині, обстежувати клінічно та лабораторно і дегельмінтизувати. Комплектувати поголів’я тільки з благополучних господарств.

Дотримуватись ветеринарно-зоотехнічних правил утримання та годівлі свиней. Не допускати на території тваринницьких ферм безпритульних собак і котів, які можуть бути джерелом збудників інвазії для свиней. У неблагополучних господарствах свиноматок дегельмінтизують перед осіменінням і за місяць до опоросу. Поросят дегельмінтизують у віці 30 днів та 2 – 3 міс.