Трихомоноз (trichomonosis)

Хвороба переважно поросят з гострим чи хронічним перебігом, що характеризується ураженням травного каналу, статевих та інших органів. Паразити належать до роду Trichomonas родини Trichomonadidae.

У свиней є кілька збудників, що локалізуються в різних органах: Tr. suis — у травному каналі, легенях і носовій порожнині; Tr. rotunda — у товстих кишках; Tr. nasalis — у легенях і носовій порожнині. Іноді трихомонад виявляють у статевих органах.

Збудники. За будовою трихомонади, що паразитують у свиней, подібні до паразитів великої рогатої худоби, однак відрізняються більшим поліморфізмом. Форма їхнього тіла залежить від умов існування і може бути грушоподібною (найчастіше), веретеноподібною, круглою, овальною, паличкоподібною.

Цикл розвитку. Зараження поросят збудниками трихомонозу відбувається аліментарним шляхом з кормом чи водою, а найчастіше — через забруднені фекаліями соски вимені свиноматок. Джерелом інвазії є хворі свині та трихомонадоносії, які своїми виділеннями інвазують корми та воду. У разі вітамінно-мінеральної недостатності поросята можуть заковтувати гноївку, внаслідок чого паразити потрапляють у ротову чи носову порожнини. Трихомонади розмножуються простим поділом, а також брунькуванням і множинним поділом. Живляться слизом, бактеріями, форменими елементами крові. За несприятливих умов зовнішнього середовища вони перетворюються на цисти.

Інвазування статевих органів відбувається, очевидно, при потраплянні збудників на зовнішні статеві органи з підстилки, гноївки, під час дефекації.

Епізоотологічні дані. В Україні трихомоноз свиней досить поширений.

Хворіють поросята до 4-місячного віку у разі утримання їх в антисанітарних умовах, несвоєчасного підгодовування, а також різкого відлучення від свиноматок. Дорослі тварини клінічно не хворіють і є паразитоносіями. Трихомонади стійкі у зовнішньому середовищі, однак під дією прямих сонячних променів і висушування швидко гинуть. Сезонна динаміка хвороби не виражена.

Патогенез та імунітет. Інтенсивне розмноження одноклітинних організмів спричинює катарально-геморагічне запалення слизової оболонки кишок, що порушує її бар’єрну та всмоктувальну функції. Некроз ворсинок, десквамація епітелію сприяють розвитку гнильної мікрофлори. Значно посилюється перистальтика кишок, що призводить до діареї. Всмоктування продуктів запалення зумовлює інтоксикацію організму і порушує функціонування органів і систем (дихальної, серцево-судинної). Запалення кишок сприяє розвитку інших паразитів (балантидій, еймерій, гельмінтів).

Локалізація трихомонад у дихальних шляхах спричинює їх запалення.

Імунітет вивчено недостатньо. Відомо, що підсвинки віком понад 4 міс і дорослі свині хворіють безсимптомно або в хронічній формі, що, можливо, пов’язано з віковим імунітетом.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий та хронічний. Г о с т р и й перебіг спостерігається у поросят до 2-місячного віку. Інкубаційний період триває

8 – 10 діб. У тварин знижується апетит, температура тіла підвищується на 1 – 1,5 °С, з’являється діарея, фекалії рідкі, з домішками слизу та крові. Поросята лежать, дихання їх стає напруженим, порушується водно-мінеральний обмін. Внаслідок діареї настає дегідратація організму. Хвороба триває 2 – 3 тижні і, якщо вчасно не лікувати, більшість тварин гине.

Х р о н і ч н и й перебіг спостерігається у поросят 3 – 4-місячного віку. Апетит у них знижений, періодично бувають проноси, тварини відстають у рості та розвитку, худнуть. Якщо хвороба ускладнюється іншими протозоозами чи бактеріальними інфекціями, прогноз може бути несприятливий.

Ураження статевих органів призводить до їх запалення (особливо у самок).

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Основні патологоанатомічні зміни виявляють у тонких і товстих кишках. Їх слизова оболонка набубнявіла, гіперемійована, вкрита густим слизом сірого кольору, зі смугастими крововиливами. У товстих кишках спостерігають значну кількість виразок діаметром 1 – 2 мм. Брижові лімфовузли збільшені, гіперемійовані. Спостерігають також осередкову бронхопневмонію і запалення слизової оболонки носової порожнини.

Діагностика. Діагноз на трихомоноз установлюють на підставі клінічних ознак, епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін, однак він підтверджується тільки лабораторним виявленням паразитів. Найпростішим є метод нативного мазка. Невелику кількість фекалій, взятих з прямої кишки, вміщують на предметне скло, добавляють кілька крапель теплої дистильованої води чи ізотонічного розчину хлориду натрію, розмішують і розглядають препарат за малого та середнього збільшення мікроскопа. Враховують інтенсивність інвазії. Наявність у полі зору мікроскопа більш як 100 паразитів свідчить про досить високу паразитемію.

Можна використовувати метод культивування трихомонад на середовищі Петровського.

Для диференціювання трихомонад від інших одноклітинних організмів готують тонкі мазки, які фарбують за методами Романовського, Папенгейма.

Трихомоноз свиней слід диференціювати від балантидіозу, еймеріозу, бактеріальних та вірусних інфекцій.

Лікування. Трихомонозний ентероколіт у поросят лікуванню піддається важко. Ефективним хіміопрепаратом є осарсол у дозі 20 – 30 мг/кг всередину двічі на добу впродовж 3 – 5 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Важливою умовою запобігання інвазії є створення належних санітарно-гігієнічних умов утримання супоросних і підсисних свиноматок з поросятами, а також їх повноцінна і збалансована годівля. Своєчасно прибирають фекалії, які піддають біотермічному знезаражуванню. Станки перед поставленням свиноматок на опорос механічно очищають, ремонтують і дезінвазують розчинами формаліну, хлораміну, гідроксиду натрію. Тварин, що надходять у господарство, карантинують упродовж 30 діб, проводять лабораторні дослідження та необхідні лікувально-профілактичні обробки.