Телязіоз (thelaziosis)

Хвороба, спричинювана нематодами Тhelaziа rhodesi, Т. skrjabini, Т. gulosa родини Thelaziidae, характеризується сльозотечею, кон’юнктивітами, керато-кон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.

Збудники. Телязії — гельмінти невеликих розмірів, завдовжки 10 – 21 мм, завширшки 0,2 – 0,6 мм, жовтувато-сірого кольору. Розрізняють їх за будовою кутикули (Т. rhodesi має поперечно покреслену, інші види — майже гладеньку), розмірами ротової капсули (найбільша у Т. gulosa) та будовою спікул у самців (у Т. skrjabini короткі, майже однакової довжини, в інших видів — не однакові). Вульва розміщена в передній частині тіла самок. Інвазійні личинки мають розміри, мм: Т. rhodesi — 5 – 8, Т. gulosa — 2,3 – 3,2 і Т. skrjabini — 3,7 – 3,8 (рис. 2.34). Паразитують у кон’юнктивальному мішку та під третьою повікою (Т. rhodesi), у сльозових залозах (Т. skrjabini і Т. gulosa).

Цикл розвитку. Телязії — біогельмінти. Розвиваються за участю проміжних хазяїв — асовищних мух (мух-корівниць): Musca autumnalis, M. larvipara, M. amica та ін. Самки телязій, які перезимували в очах великої рогатої худоби, відкладають личинки першої стадії. Разом зі слізьми личинки переміщуються в ділянку внутрішнього кута ока, де їх заковтують мухи. У тілі мух вони двічі линяють і через 14 – 28 діб досягають інвазійної стадії. Під час нападу мух на здорову тварину личинки розривають хоботок і виходять на поверхню, а потім заповзають в очі, де ростуть і через 21 – 42 доби стають статевозрілими гельмінтами. В очах великої рогатої худоби паразити живуть до одного року.

Епізоотологічні дані. Телязіоз — дуже поширене сезонне захворювання.

Джерелом інвазії є заражена велика рогата худоба, яку виганяють на пасовище без попередньої дегельмінтизації, а також інвазовані мухи. Залежно від географічної зони літ мух спостерігається навесні, влітку та восени. Зараження тварин на пасовищах частіше відбувається влітку та на початку осені під час безпосереднього контакту тварин з мухами. До телязіозу сприйнятливі тварини різного віку, однак тяжче хворіє молодняк. Ензоотії інвазії в Україні спостерігаються влітку (липень – серпень), а перші випадки захворювання — у травні – червні.

Патогенез та імунітет. Гельмінти чинять механічний вплив на кон’юнктиву й рогівку, що супроводжується проникненням патогенної мікрофлори в очі тварини.

Найпатогеннішою є Т. rhodesi, яка сильно травмує слизову оболонку ока. У літній час Т. gulosa частіше паразитує під третьою повікою і спричинює розвиток запального процесу. В разі ускладнення хвороби гнійною мікрофлорою розвиваються тяжкі патологічні процеси. Спостерігається гнійний кон’юнктивіт, а також помутніння ушкодженої рогівки.

Запалена кон’юнктива настільки набрякає, що повіки повністю закривають хворе око. На рогівці утворюються ерозії, ушкоджується кришталик і розвивається фібринозно-геморагічний ридоцикліт. З розвитком запальних процесів у каламутній рогівці формується виразка круглої або овальної форми. З часом рогівка загоюється, дифузне помутніння розсмоктується і око набуває нормального вигляду.

У хворих тварин імунітет не розвивається.

Клінічні ознаки виявляються через 1,5 – 2 міс після вигону молодняку на пасовища. Спочатку з’являються сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон’юнктиви.

Пізніше з очей витікає серозно-сльозова або гнійна рідина, яка засихає у вигляді кірок у внутрішньому куті ока або на віях, повіки набрякають. Спостерігається помутніння рогівки та виникнення на ній виразок. Іноді тварини втрачають зір.

Частіше ушкоджується одне око. Загальний стан хворих погіршується, вони погано приймають корм, відмічаються виражений блефароспазм та виділення гнійного ексудату. Найбільш г о с т р и й перебіг телязіозу спостерігається в молодняку віком 4 міс і старшого. У разі високої інтенсивності інвазії тварини пригнічені, у них знижуються апетит і продуктивність.

Патологоанатомічні зміни характеризуються наявністю кон’юнктивіту, кератиту, ушкодженням кришталика, помутнінням рогівки та виникненням на ній виразок.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та проводять лабораторне дослідження. Ефективним методом зажиттєвої діагностики є промивання кон’юнктивальної порожнини ока тварин 3%-м розчином борної кислоти за допомогою спринцівки та дослідженням під мікроскопом рідини, що витікає з очей, з метою виявлення личинок телязій.

У разі відсутності клінічних ознак захворювання в осінньо-зимовий період Т. gulosa і Т. skrjabini можна виявити після забою тварин, дослідивши носо-сльозовий канал і вивідні протоки сльозових залоз. Кінці гельмінтів нерідко виглядають з отворів сльозових проток, і при натисканні пальцями на стінки протоки паразити легко виділяються назовні. Для точнішого діагнозу витягують сльозову залозу, подрібнюють її на маленькі шматочки в теплій воді і потім розглядають осад.

Диференціюють телязіоз від рикетсіозу та герпесвірусної інфекції.

Лікування. Застосовують антигельмінтики широкого спектра дії. Парентерально вводять препарати, що містять левамізол або макроциклічні лактони, орально застосовують препарати групи бензімідазолу в загальноприйнятих дозах.

При ураженні тварин Т. rhodesi ефективним є промивання очей за допомогою спринцівки з м’яким наконечником одним із лікарських засобів:

0,5%-ва емульсія лізолу; 2 – 3%-й розчин борної кислоти, 3%-й розчин бури;

водний розчин йоду — 1 : 2000 (1 г йоду кристалічного, 2 г йодиду калію і 2 л кип’яченої води); 50 – 70 мл розчину вводять під третю повіку (у кон’юнктивальну порожнину) під помірним тиском. Застосовують також 3%-ву емульсію іхтіолу або лізолу на риб’ячому жирі в дозі 2 – 3 мл в одне око. Після введення емульсії очі обережно масажують.

У разі ускладнень проводять симптоматичне лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами, лікарськими очними плівками тощо.

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах проводять дегельмінтизацію всього поголів’я перед вигоном на пасовище і після переведення тварин на стійлове утримання. Телят поточного року народження не дегельмінтизують. Молодняк великої рогатої худоби в спекотні дні утримують у закритих приміщеннях, куди не залітають мухи. З профілактичною метою у вуха тваринам прикріплюють бирки, оброблені піретроїдами.

Мух знищують методом дрібнодисперсного обприскування шкіри тварин емульсіями диброму, ціодрину, бутоксу тощо з дезінфекційних машин. Корів після ранкового доїння обробляють інсектицидами, які допускаються до застосування лактуючим тваринам. Стійлове утримання худоби сприяє різкому зниженню захворюваності на телязіоз.