Про канони, пропорції та конституцію людського тіла

Як відомо, канони краси людського тіла в різні епохи були різними. В усі часи були, є та будуть люди різної будови тіла: високі й низькі на зріст, худорляві й міцні.

Канони будови тіла мають кількісні характеристики, наприклад, співвідношення ваги та довжини тіла, довжини ніг і тулуба, ширина плечей і таза, окружність стегон і гомілок, грудей, талії тощо.

Красу людського тіла визначає пропорційність його будови та конституція.

Пропорція, або домірність різних частин тіла людини, давно була предметом уваги тих, хто займався живописом і пластичним мистецтвом. Найбільш наочно думка про домірність частин тіла людини виражена у відомому «квадраті древніх», за яким тіло людини, що стоїть з витягнутими вбік руками, вписується у квадрат. За формулою «квадрата древніх», довжина тіла людини дорівнює ширині розведених вбік рук або чотирикратній довжині стегна. Вважалося також, що тіло людини з піднятими й дещо розведеними руками й розведеними ногами вписується в коло, центром якого є пупкова точка. Таке коло з людиною, поєднавши його з «квадратом древніх», зобразив Леонардо да Вінчі у своєму малюнку «Вітрувіанська людина».

У питанні про пропорції тіла людська думка давно шукала таку мірку, яка була б універсальною для вимірювання поздовжніх, поперечних та об’ємних розмірів. З цією метою було розроблено різні системи модулів. Модуль – мірка, за допомогою якої можна виміряти величину будь-якої частини тіла. За модуль береться величина тієї чи іншої частини тіла певної людини, наприклад, довжина стопи, ширина плечей тощо. Так, давні єгиптяни за модуль брали довжину середнього пальця руки, давні греки – величину, що дорівнювала висоті голови або висоті обличчя тощо.

За допомогою модуля встановлювалися канони – певні правила співвідношення частин тіла, його пропорції. Наприклад, канони давніх єгиптян стверджували: довжина середнього пальця руки повинна вкладатися в довжину тіла 19 разів. А ось канони давніх греків: висота голови повинна вкладатися в довжині тіла 9 разів, окружність кулака дорівнює довжині стопи, а довжина стопи – довжині передпліччя, довжина шиї дорівнює висоті стопи.

Існують і інші канони різних частин тіла: повинні дорівнювати одна одній висота лоба, довжина носа й відстань від основи носа до кінчика підборіддя; окружність шиї удвічі більша за окружність зап’ястка й удвічі менша за окружність талії, ширина плечей дорівнює ¼ довжини тіла тощо.

Людина, в якої всі частини тіла (довжина тіла, рук, ніг, ширина плечей, таза, величина кисті, стопи, окружності зап’ястка, шиї, талії, стегон, гомілок тощо) домірні між собою, має пропорційну статуру.

Проте абсолютно пропорційна статура – явище надзвичайно рідкісне. Кожна людина має індивідуально неповторний комплекс пропорцій.

На відміну від пропорцій тіла, які характеризують співвідношення різних частин тіла відносно одна одної, тобто тип будови тіла, конституція тіла визначає співвідношення різних його тканин: кісткової м’язової та жирової. Найбільш характерними типами конституції тіла людини є пікнічний, астенічний та атлетичний.

Доросла людина пікнічного типу має середній або низький зріст, середню або дещо підвищену вагу, досить розвинений підшкірно-жировий шар, відносно слабкий тонус мускулатури.

Для людини атлетичного типу характерними є середній або високий зріст, міцна будова тіла, широкі плечі, досить широкі зап’ястки та щиколотки, добре виражену мускулатуру.

Низький, середній або високий зріст, знижена вага, тонкі довгі кістки, слабко виражений м’язовий тонус і практично відсутній підшкірний жировий шар характеризують людину астенічного типу.

Для визначення ідеальної ваги можна скористатися формулою Брока: від величини, що означає довжину тіла в сантиметрах, слід відняти 100, наприклад, зріст становить 170 см, тоді 170 – 100 = 70. Якщо одержана різниця не перевищує ± 5 кг від абсолютного показника ваги, то її можна вважати нормальною. Отже, якщо зріст становить 170 см, то нормальною буде вага від 65 до 75 кг.

Знання пропорцій тіла, типу будови (конституціонального типу) є важливим не лише для художників, скульпторів. Вони мають велике практичне значення, наприклад, для моделювання одягу та взуття, робочих місць на виробництві, промислового дизайну. Знання пропорцій та конституції тіла має велике значення й для професійної орієнтації та відбору, наприклад, у балеті, спорті.

Завдання 7. Дайте відповіді на питання:

1. Що таке пропорція людського тіла? Яка статура вважається пропорційною?

2. Які кількісні характеристики беруться для визначення канонів краси людського тіла?

3. Що таке модуль?

4. Які модулі існували у давніх єгиптян?

5. Які модулі існували у давніх греків?

6. Як визначається конституція тіла людини?

7. Які найхарактерніші типи конституції тіла людини ви знаєте?

8. Які ознаки має пікнічний тип?

9. За якими ознаками можна визначити атлетичний тип?

10. Які ознаки виділяють людину астенічного типу?

11. У чому полягає формула Брока?

12. Для чого потрібне знання пропорцій людського тіла?

Завдання 8. Спираючись на текст, визначте, правильна чи помилкова інформація пропонується:

1. Модуль – це домірність різних частин тіла людини.

2. Давні єгиптяни за модуль брали ширину плечей.

3. Давні греки модулем вважали довжину стопи.

4. Конституція тіла людини визначає співвідношення різних тканин.

5. Найбільш характерним типом конституції тіла людини є атлетичний.

6. Людина пікнічного типу має широкі плечі, зап’ястки та щиколотки і має виражений м’язовий тонус.

7. Людина атлетичного типу має виражений тонус мускулатури.

8. Середня або знижена вага характеризують людину астенічного типу

9. За формулою Брока, величину, яка означає довжину тіла в сантиметрах, слід поділити на вагу.

10. Знання пропорцій та конституції людського тіла не має ніякого значення для відбору в балет і спорт.

Завдання 9. Користуючись попередніми матеріалами, розкажіть про:

а) модуль;

б) конституціональні типи тіла людини;

в) формулу Брока.

Завдання 10. Випишіть із тексту слова, які ілюструють правила вживання м’якого знака. Поясніть правила правопису цих слів.

Завдання 11. Вставте, де потрібно, м’який знак. Слова запишіть у дві колонки: 1) у які вставляли м’який знак; 2) у які не вставляли м’якого знака:

Астрахан...ський, ущіл...нений, лар...ок, п’ят...сот, століт...ній, ос...де, стіл...ці, нян...чити, дивиш...ся, одес...кий, Уман...щина, різ...бяр, оселедец..., утр...ох, охайніс...ть, страйкар..., Марус...чин, в’єт...ся, стил...ний, тон...ший, т...мяний.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитайте першу частину вислову Леонардо да Вінчі: «... багато працює».

Завдання 12. Вставте, де потрібно, апостроф. Слова запишіть у дві колонки: 1) з апострофом; 2) без апострофа:

Олов...яний, осерд...я, медв...яний, в...юн, об...їзд, риб...ячий, здоров...я, об...орати, передсв...ятковий, пір...їна, цв...ях, здибл...ювати, слов...яни, різдв...яний, торф...яний, кам...яний, олен...ячий, знічев...я, дерев...яний, дір...явий.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитайте вислів І. Карпенка-Карого.

Завдання 13. На місці пропущених літер поставте, де потрібно, м’який знак або апостроф:

Кров...яні тіл...ця, легеневі пухир...ці, гір...кий анал...гін, хворому бояз...ко, склян...ка води, «швидка» загал...мувала, набраний шприц..., густа емул...сія, перев...язка, з…орієнтуватися, лікарс...ка валер...яна, мл...явіст... пацієнта, в...язкий розчин, м...язи міжребер...я, міцний зап...ясток, роздроблена п…ятка, п...ясткові фаланги, перев...язаний суглоб, кропив...янка, пів...яйця, пів…Японії, пів...голови, пів...обличчя, під...язиковий, трав...янистий, дез...інфекційний засіб.

Завдання 14. Випишіть слова в яких пишеться апостроф:

Перед...ювілейний, Мар...янка, Ул...янка, Лук...янівка, пів...яблука, потьм...яніти, пір...я, між...ярусний, Св...ятослав, скип...ятити, в...йокнутти, з...єднати, без...язикий, без...ініціативний, трав...янистий, моркв...яний, тьм...яний, різьб...яр, різдв...яний, дит...ясла, м...який, пір...їна, зв...язок, зап...ясток, торф...яний, Юр...ївна, без...іменний, В...ячеславович, Св..ятославівна.

ЛЕКСИЧНА ТЕМА:	Організм людини як біологічна система
ГРАМАТИЧНА ТЕМА:	Правопис ненаголошених голосних у коренях слів. Чергування голосних. И, і після г, к, х та шиплячих у середині та в кінці слів

Актуальність теми. Знання цієї теми сприятиме розширенню словникового запасу, поповненню його загальномедичною лексикою та спеціальною гістологічною термінологією, що стосується різних фізіологічних систем організму людини. Її знання забезпечить виходи в різні тематично спрямовані види мовленнєвої діяльності: усне монологічне та діалогічне мовлення, а також інтерпретування одержаної інформації в різних видах письмового висловлювання.

Загальна мета. Вміти використовувати засвоєну загальномедичну лексику, що стосується організму людини, в різних видах мовленнєвої діяльності, вміти читати спеціальний медичний текст з повним охопленням та розумінням змісту та подальшим відтворенням інформації на репродуктивному рівні.

Конкретні цілі:

1. Вміти правильно писати слова з ненаголошеними голосними та слова з чергуванням голосних.

2. Закріплювати навички грамотного написання и, і після шиплячих та г, к, х у середині та в кінці слів.

3. Закріплювати словотворчі навички роботи зі словами з чергуванням голосних.

4. Закріплювати граматичні, синтаксичні, стилістичні навички перекладу спеціальних медичних текстів та навички роботи зі словниковою та довідниковою літературою.

5. Виробляти навички мінімалізації тексту та вичленовування необхідної інформації.