1.3. Правові основи ветеринарного підприємництва
В Україні існує вся необхідна законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність взагалі й ветеринарне підприємництво (ветеринарний бізнес) зокрема. Бізнес і підприємництво по суті є тотожними поняттями, в законодавстві частіше використовується поняття «підприємництво», хоч під ним здебільшого розуміють дрібну, індивідуальну господарську діяльність. Термін «бізнес» застосовують до діяльності фірм і підприємств, термінами «господарювання», «господарська діяльність» позначають постійну діяльність підприємця або фірми у своїй галузі, хоч за своєю суттю всі ці поняття не мають принципових відмінностей.
У Законі України «Про підприємництво» визначено, що:
Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкт підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
У цьому законі визначено статус підприємців, основні принципи здійснення підприємницької діяльності, зокрема відзначається, що займатися підприємництвом мають право громадяни України, інших держав, особи без громадянства, які досягли 18-річного віку і які не обмежені у своїй правоздатності або дієздатності (обмеження встановлені судом), окрім таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Закон гарантує підприємцям незалежно від обраної ними організаційно-правової форми діяльності рівні права та створення однакових можливостей на ринку, недоторканність приватної власності, право опротестовувати незаконні рішення органів державної влади у суді тощо. Водночас підприємець зобов’язаний дотримуватись чинного законодавства, виконувати законні розпорядження органів державної влади та управління.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає принципи та порядок державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців.
У Цивільному кодексі України наводяться поняття фізичної особи-підприємця і юридичної особи:
– фізична особа-підприємець – людина, яка зареєстрована у встановленому порядку як підприємець;
–юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Юридичною особою є об'єднання фізичних осіб та капіталів, що наділені належними їм правами та обов'язками, які мають майнову відокремленість (майно юридичної особи відокремлене від майна її членів (фізичних осіб).
Юридичні особи поділяються на:
1. Юридичні особи публічного права – державні органи, установи та організації, торгові та промислові палати, спілки підприємців, що юридично зареєстровані і підприємницькою діяльністю не займаються.
2. Юридичні особи приватного права – об'єднання фізичних осіб та капіталів, що зареєстровані і займаються підприємницькою діяльністю (рис. 4).
Основні ознаки юридичної особи:
- спільна мета діяльності, що визначена членами цього об'єднання;
- наявність організаційної структури, яка забезпечує єдність у процесі господарської діяльності;
- самостійна майнова відповідальність щодо обов'язків, які вона бере на себе;
- існування незалежно від осіб, що її утворюють;
- незалежність існування об'єднання від зміни осіб, що входять у нього;
- наявність юридичної адреси, рахунків в банку, бланків, штампів, печаток, фірмових знаків та інше.
Рис. 4. Ознаки юридичної особи
Цивільний кодекс також визначає правовідносини, які виникають між громадянами, державними установами, підприємницькими організаціями під час актів купівлі-продажу, надання послуг, укладання угод тощо. Цивільний кодекс визначає принципи цивільних правовідносин у суспільстві і його положення є пріоритетними щодо інших законодавчих актів.
У Господарському Кодексі України визначено основні засади господарювання в Україні, види господарських товариств, порядок їх створення, діяльності та ліквідації, він регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання (підприємствами, підприємцями, установами різних форм власності) та іншими учасниками господарських відносин, регламентує майнові права, відповідальність за порушення господарського законодавства.
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (більше 50 видів), порядок ліцензування господарської діяльності, встановлює державний контроль у сфері ліцензування та відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Ветеринарна діяльність через свою специфічність та необхідність дотримання багатьох вимог під час її здійснення також входить до переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
У законі визначені наступні види ветеринарної господарської діяльності (рис. 5):
Рис. 5. Види ветеринарної господарської діяльності
Ліцензія – це документ, що видається уповноваженим органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом господарської діяльності. Згідно з Постановою КМУ № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування» таким органом у сфері ветеринарної медицини є Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України. Термін дії ліцензії становить 3 роки, а плата за її отримання у разі видачі Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України становить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі видачі ліцензій її територіальними представництвами, управліннями ветеринарної медицини областей, АР Крим, міст Києва та Севастополя, плата становить 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Галузь ветеринарної медицини України має потужний законодавчий апарат, який регулює практично всі сфери діяльності галузі, в тому числі і питання підприємницької ветеринарної діяльності.
Закон України "Про ветеринарну медицину" серед іншого встановлює наступне.
Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають або перебувають на території України) можуть провадити ветеринарну практику на підставі ліцензії, що видається відповідно до закону.
Ветеринарна практика – діяльність з надання послуг, пов'язаних із профілактикою, клінічною діагностикою та лікуванням хвороб тварин і консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться закладами ветеринарної медицини, у тому числі ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними установами ветеринарної медицини.
Ліцензований лікар ветеринарної медицини – лікар ветеринарної медицини, який постійно працює в закладі ветеринарної медицини чи ветеринарній аптеці, або фізична особа – підприємець, який має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та отримав ліцензію на здійснення певних видів діяльності в галузі ветеринарної медицини.
Порядок видачі ветеринарним підприємцям та установам ліцензій, умови і правила здійснення підприємницької діяльності та контроль за дотриманням цих вимог регламентують такі інструкції:
«Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на ветеринарну практику, умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням»;
«Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виготовлення та реалізацію ветеринарних медикаментів і препаратів, умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням»;
«Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об'єктах ветеринарного контролю), умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням».
Щоб отримати ліцензію на певний вид діяльності у галузі ветеринарної медицини, необхідно виконати вимоги, встановлені відповідними ліцензійними умовами, які поширюються на всі юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (установи, підприємства, товариства тощо), а також на фізичних осіб–суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність певного виду:
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ветеринарної практики.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами та препаратами.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об'єктах ветеринарного контролю).
Отже, законодавство України встановлює такі принципи ветеринарного підприємництва (рис. 6):
Рис. 6. Принципи ветеринарного підприємництва
1. Суб’єктами підприємництва у ветеринарній медицині можуть бути лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які не обмежені у своїй дієздатності та правоздатності, не займають керівних посад у державних установах, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Юридичні особи всіх форм власності, у статуті яких визначена відповідна ветеринарна діяльність і у складі яких працюють фахові спеціалісти ветеринарної медицини.
2. Підприємництво у ветеринарній медицині базується на принципах вільного вибору діяльності, відповідальності за наслідки своєї діяльності, можливості залучення майна та коштів юридичних осіб і громадян, самостійного планування своєї діяльності, на виборі партнерів та споживачів, впровадженні незалежної цінової політики, вільного найму працівників, розподіленні прибутку на свій розсуд.
3. Основними напрямами ветеринарного підприємництва є: ветеринарна практика, виробництво та реалізація (оптова і роздрібна торгівля) товарів ветеринарного призначення та медикаментів, здійснення дезінфекції, дезінсекції та дератизації, надання консультацій.
4. Умовою підприємницької діяльності в галузі ветеринарної медицини є державна реєстрація фізичної особи-підприємця чи юридичної особи та отримання ліцензії на певний вид ветеринарної господарської діяльності.
Контрольні запитання
Які питання регулює Закон України «Про підприємництво»?
Що таке ветеринарне підприємництво?
Дайте визначення юридичної особи та фізичної особи-підприємця.
Які основні ознаки юридичної особи?
Які питання регулюють Цивільний та Господарський кодекси України?
Що таке ліцензія на ветеринарну діяльність і які є її види?
Які нормативні документи регулюють порядок видачі ліцензій та умови і правила здійснення підприємницької діяльності у ветеринарній медицині?
Назвіть принципи ветеринарного підприємництва.
Завдання для практичних занять. Вивчення положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про підприємництво», Закону України «Про ветеринарну медицину».