4.Операційна система

Операційна система - це сукупність програм, які призначені для керування ресурсами комп'ютера й обчислювальними процесами, а також для організації взаємодії користувача з апаратурою.

Перша функція ОС - керування ресурсами комп'ютера та їх розподіл.    Ресурси - це логічні й фізичні компоненти комп'ютера: оперативна пам'ять, місце на диску, периферійні пристрої, процесорний час   тощо.

Інша функція ОС - керування обчислювальними процесами. Обчислювальним процесом (або завданням) називається послідовність дій, яка задається програмою.  У принципі, функції керування процесами можна було б передати кожній прикладній про­грамі, але тоді програми були б набагато більшими та складнішими. Тому зруч­ніше мати на комп'ютері одну керуючу програму - операційну систему, по­слугами якої користуватимуться всі інші програми.

Для виконання третьої функції ОС - забезпечення взаємодії користувача з апаратурою - служить інтерфейс користувача ОС. До складу інтерфейсу користувача входить також набір сервісних програм - утиліт.

Утиліта - це невелика програма, що виконує конкретну сервісну функцію. Утиліти звільняють користувача від виконання рутинних і часом досить складних операцій.

Сучасні ОС надають користувачеві широкий спектр сервісних послуг. Чим досконалішою є   ОС, тим зручніше у ній працювати користувачу.

1. Операційна система служить для керування ресурсами комп'ютера і забезпечення взаємодії всіх програм на комп'ютері з людиною. Компоненти операційної системи поділяються на два класи: системні та прикладні. До прикладних компонентів відносяться текстові редактори, компілятори, інтегровані системи програмування, пакети графічного виведення, комунікаційні програми і т.

До системних компонентів відносяться ядро системи, що забезпечує взаємодію всіх компонентів, завантажувач програм, підсистеми, що забезпечують діалог з людиною, — віконна система та інтерпретатор команд і, насамкінець, файлова система. Саме системні компоненти ОС визначають основні властивості операційної системи.

4.1 Засоби вводу інформації

Клавіатура. Вона служить для введення в комп'ю­тер інформації від користувача.Клавіатуру умовно мо­жна поділити на такі блоки:

• функціональні клавіші;

• алфавітно-цифровий блок;

• блок клавішею керування курсором;

• блок цифрової клавіатури.

Блок функціональних клавішей. Цей блок об'єднує клавіші F1—F12, призначення яких залежить від програмного забезпечення, з яким працює користувач.

Алфавітно-цифровий блок. Цей блок містить клавіші з літерами кирилиці та латині, клавіші з цифрами і спеціальні клавіші. Перемикан­ня між клавішами кирилиці та латині відбувається за допомогою активізації комбінації клавішей (залежно від установленого драйвера (програми), наприклад лі­ва Аlt+Shift у Windows). У режимі введення латинсь­ких літер при натисненні на будь-яку алфавітно-циф­рову клавішу вводиться латинська літера або символ, зображені в лівій верхній частині клавіші (ці літери та символи нанесено на клавішах чорним кольором), а в режимі введення кирилиці — вводиться літера або символ, зображені в правій нижній частині клаві­ші (ці літери і символи нанесено на клавішах черво­ним або синім кольором).

Введення великих та малих літер. Для введення ве­ликих літер та інших символів, розміщених на верхньо­му регістрі клавіатури, використовується клавіша Shift. Так, для того щоб ввести малу літеру d, необхідно натис­нути на клавішу, на якій зображено D, а для введення великої літери D треба натиснути на клавішу Shift і, не відпускаючи її, натиснути на клавішу  D. Аналогічно вве­дення символу «=» виконується без активізації клавіші Shift, а введення символу «+» — натисненням на кла­вішу з його зображенням при натиснутій клавіші Shift. За допомогою клавіші Shift та клавішей із зображен­ням цифр вводять спеціальні символи, такі як, напри­клад, «$» (Shift + 4).

Клавіша СарsLосk служить для фіксації режиму ве­ликих літер. У цьому режимі при звичайному натис­ненні на клавіші літер вводяться великі літери, а при натиснутій клавіші Shift — малі (це протилежно тому, що виконується у звичайному режимі). Режим вели­ких літер (або режим СарsLосk використовується при введенні тексту, що складається з таких літер. Повтор­не натиснення на клавішу СарsLосk змінює режим вве­дення літер.

Клавіша Еnter використовується для виконання певної дії. Наприклад, введення кожної команди DOS (командного рядка) закінчується натисненням на кла­вішу Еnter. При наборі тексту в редакторі документів натиснення клавіші Еnter означає кінець абзацу.

Клавіша Васkspасе розміщується над клавішею Еnter в алфавітно-цифровому блоці; вона вилучає сим­вол, що знаходиться ліворуч від курсора.

Клавіша Еsс застосовується для скасування будь-якої дії, виходу з режиму програми та ін.

Клавіша Таb у процесі редагування текстів викори­стовується для переходу до наступної позиції табуля-цІЇ, а під час роботи з вікнами — для переходу з одного поля в інше.

Клавіша із символом Windows активізує команди кнопки Пуск.

рис.1.1-Комп’ютерна клавіатура

Сканер  — пристрій, що аналізуючи певний об'єкт, створює його цифрове зображення. Процес отримання такого зображення називають скануванням.

В основі принципу дії сканерів полягає застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для вимірювання сигналів оригіналу. Переважно застосовуються два типи датчиків: прилади з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Розглянемо принцип дії планшетних сканерів, як найпоширеніших моделей. Сканований об'єкт кладуть на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої забезпечує кроковий електродвигун.

Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал потрапляє на лінійку фотоприймачів — ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються у комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, що потім поєднується програмним забезпеченням у загальне зображення.

рис.1.2- Сучасний сканер

Маніпулятор типу «миша», «мишка» — один із вказівних пристроїв ведення, який дає змогу користувачеві через інтерфейс взаємодіяти з комп'ютером.

Мишка сприймає своє переміщення в робочій площині (зазвичай на частині поверхні стола) і передає цю інформацію комп'ютеру.Програма є у комп'ютері, у відповідь на переміщення миші виконує на екрані дію, яка відповідає напрямку і відстані цього переміщення. В універсальних інтерфейсах (наприклад, у віконному) за допомоги мишки користувач керує спеціальним курсором — вказівником — маніпулятором елементами інтерфейсу. Інколи використовується введення команд мишею без участі видимих елементів інтерфейсу програми: за допомогою аналізування рухів миші. Такий спосіб отримав назву «жести мишкою»

рис.1.3- Сучасна комп’ютерна миша

4.2 Типовий набір операцій обслуговування файлів.Конфігурація системи

Керування конфігурацією – це ідентифікація компонентів системи, визначення функціональних, фізичних характеристик системи, апаратного і програмного забезпечення для контролю виконання, внесення змін і трасування конфігурації.

Конфігурація системи – це склад функцій, програмного і технічного забезпечення системи, можливі їх комбінації залежно від наявності устаткування, загальносистемних засобів і вимог до продукту.

Конфігурація ПЗ складається з набору функціональних і технічних характеристик ПЗ, заданих у технічній документації і реалізованих у готовому продукті. Область знань «Керування конфігурацією ПЗ (складається з таких розділів):

– керування процесом конфігурації

– ідентифікація конфігурації ПЗ

– контроль конфігурації ПЗ

– облік статусу (поведінка або стани) конфігурації ПЗ

– аудит конфігурації ПЗ