2. Оцінка ролі ринкової системи.

   1. Аргументи «за»

Якщо узагальнити усе зазначене вище , то можна сформулювати наступні переваги ринкової системи :

1. Економічні

   1. Ринкова система сприяє ефективному розподілу ресурсів, вона спрямовує ресурси в ті галузі виробництва , котрі виробляють товари і послуги найбільш необхідних споживачам.

   2. Вона сприяє розробці і застосуванню техніки та технології, що призводить до досягнення максимального ефекту виробництва.

2. Важливою перевагою ринкової системи є те що вона опирається на особисту свободу , така система повинна забезпечувати свободу вибору для усіх учасників економічного життя .

1. Аргумети «проти»

Критики ринкової системи розкривають в ній наступні недоліки :

1. Вона призводить до згасання конкуренції , тому що, підприємства у погоні за прибутком, прагнуть обмежити конкуренцію між собою , і вступають у таємні змови (домовленості), здійснюють таємні злиття фірм з метою підвищення ціни.

Окрім цього деякі економісти вважають , що сам технічний прогрес , який заохочує ринкову систему , сприяє занепаду конкуренції , бо новітня техніка та технологія потребують величезних капіталів , великих ринків збуту продукції, надійних і крупних постачальників сировини, все це можуть забезпечити тільки великі фірми. Наслідок в галузі з’являється декілька величезних підприємств , а для вільної конкуренції необхідно велике число відносно невеликих підприємств.

2. Противники ринкової економіки стверджують , що в даній економіці мають місце надзвичайно не рівні розподіли грошових доходів. Найбільш спритні, талановиті можуть одержати великі доходи і навпаки , слабкі - дуже низькі чи зовсім не одержують . нерівність доходу посилюються правом заповіту.

3. Ринкова система враховує індивідуальні потреби , але існує багато потреб в таких товарах і послугах виробництво , яких не здійснюється окремими виробниками (автомагістраль, національна оборона, боротьба з стихійним лихом та інше)

Однак , не зважаючи на недоліки ринкова система нині більш ефективної за неї економічної системи не має.

Лекція 9. Держава та її економічні функції

1. ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

2. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

2.1 . ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ ТА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2. ЗАХИСТ КОНКУРЕНЦІЇ

3. ПЕРЕРОЗПОДІЛ ДОХОДУ ТА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА

4. КОРЕКТУВАННЯ РОЗПОДІЛУ РЕСУРСУ

2.5.СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

3. РОЛЬ ДЕРЖАВИ В КРУГООБІГУ ПРОДУКТУ, РЕСУРСІВ ТА ДОХОДУ

Список використаних джерел

Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 246-260.

Кирилова В.М. Конспект лекцій по політекономії

Макконелл К.Р. , Брю С.Л. Економікс : принципи, проблеми та політика . Пер . з англ. 11-го вид. К., ХаГар, 2000. – с.94-105

Питання для самостійного роботи

1. КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

2. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

3. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

1. ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Сучасна держава "вмонтована" в ринкову систему господарювання. Окрім її участі в економіці як регулюючої сили, вона діє як самостійний господарюючий об’єкт. Це так званий державний сектор. Його питома вага для різних країн неоднакова і традиційно мінімальна для США і значна у країнах Західної Європи.

Світова практика доводить, що державна власність може бути ефективною, оскільки має відповідні переваги порівняно з іншими формами власності. Ці переваги зумовлені її функціями. У той же час, незалежно від характеру системи, державна власність у більшості випадків функціонує з меншою ефективністю, ніж інші форми. З одного боку, це пов’язано з розвитком державної власності у тих сферах, де можливості ринку обмежені і знижена мотивація до праці. З іншого боку, ефективність державної власності може знижуватись у галузях з нормально функціонуючим ринком через "знеособлення" власника і втрати підприємством ринкової орієнтації.

В економічній науці поняття "державний сектор" пов’язане не стільки із самою державною власністю, скільки з усією сукупністю форм участі держави у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. У такому розумінні державний сектор є основою, спираючись на яку держава здійснює свою діяльність. У сфері розподілу питома вага держави дуже велика, у виробництві втручання держави значно менше, а в обміні – мінімальна.

Об’єкти державного регулювання – сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, проблеми, які не вирішують автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, тоді як їх вирішення конче потрібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Суб’єкти – це носії, виразники та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галузеві та регіональні інтереси.

Становлення та зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалися розвитком численних її функцій, виключаючи економічні. Виникнення економічних функцій держави є результатом розвитку продуктивних сил, об’єктивних його потреб. Виникало багато загальних проблем: забезпечення неподільності території держави як середовища господарської діяльності, зовнішньої та внутрішньої безпеки, розвиток шляхів сполучення, управління тощо. Економічні функції держави знаходяться у постійній динаміці. Держава завжди виконувала і виконує функції не лише інструменту реалізації інтересів суспільства в цілому. Держава має великі можливості впливу на економіку, може стимулювати або затримувати розвиток тих чи інших виробничих відносин, виконувати прогресивну та регресивну роль. Держава є верховним власником. Розмаїття галузевої та відтворювальної структури, різниця темпів економічного зростання й динаміки циклу, рівнів суспільної продуктивності праці спричинили необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Поступово склалися головні форми такого регулювання. Насамперед існує матеріальна основа економічної діяльності держави у вигляді значного за масштабами державного сектора у сфері виробництва і центральних фондів перерозподілу національного доходу. По-друге, в усіх країнах розробляють та реалізують економічну політику. По-третє, розробляють законодавчу політику щодо різних суб’єктів бізнесу. По-четверте, створюють систему заходів для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. До особливостей державного регулювання належать інтенсивність та активне втручання держави в економіку. Воно охоплює весь процес суспільного відтворення – від регулювання ринкових відносин до впливу на структуру і темпи росту виробництва, нагромадження та хід циклу, ціноутворюючі фактори та зовнішньоекономічні зв’язки. Одним з інструментів економічного регулювання є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі економіки. Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовнішньоекономічної політики. Вільність різних суб’єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для економіки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.

Здійснюючи цю функцію, держава забезпечує економічні інтереси нації, створює умови для реалізації її права на самовизначення та суверенітет; побудову цивілізованого суспільства. Економічну роль держави слід досліджувати в двох аспектах – забезпечення нею загальносуспільних інтересів та інтересів панівних верств населення.

Економічна функція – створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності сус-ва. Вона складається:

1. Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей.

2. Формування правових засад функціонування економіки.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання.

4. Перерозподіл доходів.

5. Забезпечення людей суспільними товарами.