Тема 4. Економічна система суспільства. Відносини власності.

Дана тема характеризує формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку. Розлядає сутність, основні структурні елементи та типи економічних систем. Невід’ємною складовою виробничих відносин є відносини власності. У темі вивчаються фактори, які обумовлюють відносини власності, форми власності та основні тенденції змін у відносинах власності на сучасному етапі.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література:

1, с. 24-35; 7, с. 59-93; 14, с. 48-82; 15, с. 52-98; 18, с. 72-104; 21, с. 59-83.

4.1. Сутність і структура економічної системи. Типи економічних систем.

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаемопов'язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.

Економічна система - це сукупність взаємопов ‘язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Економічна система складається з трьох основних структурних елементів: продуктивних сил, виробничих відносин і механізму господарювання.

Продуктивні сили - цс сукупність, особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і взаємозв ‘язку

Виробничі виносини - це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Виробничі відносини складаються з техніко - економічних, організаційно - економічних, соціально – економічних відносин.

Техніко - економічні відносини - це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага.

Організаційно - економічні відносини - це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально - економічні відносини - це відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризуються привласненням засобів виробництва та його результатів.

Виробничі відносини у єдності з продуктивними силами утворюють суспільний спосіб виробництва, змістом якого є продуктивні сили, а суспільною формою - виробничі відносини.

У цій єдності рухомішими та визначальнішими є продуктивні сили.

Зміни у змісті способу виробництва обумовлюють зміни його суспільної форми, тому певним продуктивним силам, як правило, відповідають і певні виробничі відносини.

Проте зв'язок між виробничими відносинами та продуктивними силами не однобічний, тобто виробничі відносини не є пасивною формою функціонування продуктивних сил, а чинять зворотну дію на їх розвиток. На тих етапах розвитку певного способу виробництва, коли виробничі відносини відповідають стану продуктивних сил, вони є головним фактором їх розвитку. Проте згодом, як менш рухливий елемент способу виробництва, виробничі відносини перестають відповідати новому рівню і характеру продуктивних сил, перетворюються на гальмо їх прогресу. Між змістом і формою суспільного виробництна настає конфлікт. Розв'язання цього конфлікту відбувається через докорінну зміну основи застарілих виробничих відносин - відносин власності на засоби виробництва, - через установлення нових її форм і утворення на цій основі виробничих відносин, здатних забезпечити прогрес продуктивних сил, реалізацію потреб та інтересів їх людської складової.

Механізм господарювання складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Найважливіша функція господарського механізму – забезпечення динамічної рівноваги в суспільному виробництві й насамперед між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

Сучасна економічна наука пропонує багато класифікацій економічних систем залежно від їх поділу за найхарактернішими ознаками. Зокрема, аналіз і порівняння економічних систем здійснюють за формаційним, загально цивілізаційним підходами, на основі концепції ідеальних типів господарства.

Формаційний підхід грунтується на теорії переходів від однієї суспільно - економічної формації, що має у своїй основі певний спосіб виробництва, до іншої.

Суспільно - економічна формація - історично обумовлений спосіб виробництва з відповідною йому надбудовою.

Еволюція людського суспільства і суспільний процес загалом розглядаються в цій теорії як поступовий рух від нижчих до вищих за розвитком форм суспільно - економічних формацій. Основою розвитку суспільно - економічннх формацій є конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами, передусім відносинами власності, які у різні часи можуть сприяти або стримувати цей розвиток. Згідно з панівними у певному суспільстві формами власності в історії людства відокремлюють п'ять формацій з відповідними їм способами виробництва: первісно - общинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична.

Відповідно до загально цивілізаційного підходу еволюція економічних систем розглядається від цивілізації до цивілізації, наприклад, за схемою доіндустріальне – індустріальне - постіндустріальне суспільство.

Періодизація розвитку людської цивілізації значною мірою зумовлена переважанням конкретного фактора виробництва на різних етапах еволюції господарського життя суспільства.

Концепція ідеальних типів господарства спирається на установлені елементи економічних систем, а саме: форми (права) власності й координуючий механізм. Згідно з цією концепцією всі існуючі економічні системи тяжіють до кількох ідеальних типів, основою яких є різний ступінь централізації або децентралізацїї прийняття господарських рішень, співвідношення форм приватної та державної власності.

Диференціація економічних систем на ідеальні типи за ступенем розвинутості ринкового механізму і координації господарських процесів охоплює такі сучасні економічні системи:

1. Традиційна економіка - це тип економічної системи, в якій виробництво є замкненим, локальним, обмеженим завданнями самозабезпечення і підтримання господарства у незмінній формі, тому вибір та прийняття основних економічних рішень зумовлені панівними традиціями, звичаями, суспільними і груповими інстинктами. В цих сферах життя суспільства спостерігається застій, суттєво обмеженими є технічний прогрес та іновації, оскільки вони суперечать традиціям і звичаям, загрожують стабільності суспільних структур.

2. Ринкова економіка. У цьому типі економіки координація і регулювання господарської діяльності, прийняття основних економічних рішень відбувається на основі дії ринковою механізму. Рушійними мотивами економічної поведінки є особисті матеріальні інтереси, коли господарюючі суб'єкти, конкуруючи між собою, прагнуть максимізувати доходи на основі індивідуального прийняття рішень, орієнтації на сигнальну систему ринкового ціноутворення.

Роль держави обмежена сферою забезпечення нормативно - правової бази, захисту приватної власності, підтримання і розвитку конкурентного устрою ринкового господарства.

3. Змішана економіка. Для неї характерне поєднання індивідуального прийняття рішень приватного підприємництва і конкуренції з економічним контролем суспільства і приватних інститутів. У змішаній економіці значно розширена сфера державного контролю і регулювання на основі державних витрат, державної власності, перерозподілу податків, програм соціального забезпечення та ін. Питома вага і конкретні форми державного втручання в економіку в кожній країні суттєво відрізняються.

4. Централізовано - планова економіка - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою і яка бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства. Централізовано - планова економіка має у своїй основі суспільну (державну) власність на всі виробничі ресурси, засоби виробництва. Для неї притаманна вертикальна система ієрархії, вершиною якої є центральний плановий орган, що приймає стратегічні рішення, встановлює пріоритети господарського розвитку суспільства, регламентує всі сфери економічного життя.