1.4. Функції політекономії.

У процесі становлення і розвитку політичної економії як науки були сформовані її основні функції.

1. Пізнавальна функція безпосередньо пов ‘язана з предметом політекономії і полягає у з ‘ясуванні сутності, форм організації та вияву виробничих відносин певного суспільного способу виробництва, обгрунтуванні властивих йому економічних законів, з ‘ясуванні механізмів їх дії та суперечностей. Всебічна реалізація цієї функції є теоретичним підгрунтям практичної функції політекономії.

2. Практична функція полягає у використанні здобутих знань щодо закономірностей функціонування та розвитку економічної системи у практичній діяльності людей, суспільства. Вона слугує, насамперед, виробленню економічної політики держави щодо вирішення конкретних тактичних і стратегічних завдань, які є актуальними для суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Економічна політика — це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона мас визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

3. Методологічна функція полягає у виробленні наукових підходів, методів і засобів дослідження як певного теоретичного інструментарію. Сукупність наукових знань як результат пізнання свого предмета дає підгрунтя політекономії виступати методологічною основою всіх інших економічних наук: галузевих (економіки промисловості, економіки сільского господарства, економіки будівництва тощо), функціональних (економіки праці, економіки фінансів, економічної статистики та ін.), а також наук, що перебувають на межі різних галузей знань (економічної географії, демографії, теорії управління тощо).

4. Прогностична функція економічної теорії ииявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому. По суті, вона зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів.

5. Виховна функція — полягає у формуванні наукового економічного мислення, відповідної психології людей. Реалізується вона на основі вивчення чинників, які визначають економічну поведінку людей. Важлива роль серед них належить економічномі мисленню.

Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність, які визначають її господарську поведінку.

Отже, з ‘ясування функцій політекономії переконує, що працівникові будь-якого фаху необхідно економічно грамотно мислити, а знання цієї науки є складовою гуманітарної культури людини, інтелектуального здарав ‘я суспільства, прогресу цивілізації.

Висновки

1. При використанні обмежених ресурсів для задоволення своїх потреб люди вступають між собою в економічні відносини. Виробничі відносини постійно змінюються із розвитком факторів виробництва та потреб.

2. Предметом політичної економії є відносини між людьми, які склалися в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ в їх єдності і взаємодії з політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства.

3. Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи. Метод політекономії – система теоретичних підходів, способів, засобів, прийомів і операцій, за допомогою яких пізнають виробничі відносини, економічні закони та механізми їх дії, тобто пізнають те, що утворює предмет цієї науки.

4. У системі понять важливе значення мають такі: економічна категорія, економічний закон. Економічні категорії — це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

5. У процесі становлення і розвитку політичної економії як науки були сформовані її основні функції: пізнавальна, практична, методологічна, прогностична, виховна.